79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" серпня 2025 р. Справа №921/248/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желік М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Скалатської міської ради
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2025 (суддя І.П. Шумський) про забезпечення позову
у справі № 921/248/25
за позовом Фермерського господарства «Калина-2008» с. Городниця
до відповідача Скалатської міської ради, м. Скалат
про визнання поновленим (укладеним на новий строк) договору оренди землі від 14.03.2018
за участю представників в режимі відеоконференції:
від позивача - Покотило Ю.В.
від відповідачів - Гуцалюк А.Р.
У квітні 2025 року Фермерське господарство «Калина-2008» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Скалатської міської ради про визнання поновленим (укладеним на новий строк) договору оренди землі від 14.03.2018, який було укладено позивачем з Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області (як орендодавцем), шляхом визнання укладеною додаткової угоди №1 до даного договору в редакції, наведеній у прохальній частині позову. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ним було дотримано порядку звернення до власника земельної ділянки за кадастровим номером 6124685700:01:001:1083, площею 37,0000га - Скалатської міської ради з повідомлення про намір поновити вказаний договір оренди землі на новий строк, тоді як Скалатська міська рада безпідставно зволікає з вчиненням відповідних дій на поновлення договору оренди землі.
27.05.2025 ФГ «Калина-2008» звернулося до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом:
- заборони Скалатській міській раді приймати рішення щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6124685700:01:001:1083, у тому числі (але не виключно) щодо її поділу, виділу, об'єднання з іншою чи іншими земельними ділянками, а також щодо передання цієї земельної ділянки у володіння чи користування інших осіб;
- заборони державним реєстраторам, іншим суб'єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії, здійснювати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо набуття, припинення чи зміни речових прав, а також щодо внесення змін до відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 6124685700:01:001:1083, розпорядником якої є Скалатська міська рада.
Звертаючись до суду з вказаною заявою позивач покликався на те, що 20.05.2025 на офіційному сайті Скалатської міської ради за адресою в мережі Інтернет: https://skalatmr.gov.ua/documents/pro-nadannya-dozvolu-na vyhotovlennya-tekhnichnoyi-dokumentatsiyi-iz-zemleustroyu-shchodo-podilu-ta-18, було опубліковано проект рішення Скалатської міської ради «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення з метою поділу земельної ділянки площею 37,0000 га за кадастровим номером 6124685700:01:001:1083 на території Остап'ївської сільської ради». Зі змісту опублікованого проекту рішення передбачається: - надати дозвіл виконавчому комітету Скалатської міської ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 37,0000га з кадастровим номером 6124685700:01:001:1083, з метою поділу на 4 ділянки; - рекомендувати Скалатській міській раді звернутися до землевпорядної організації на виконання землевпорядних робіт та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання вказаної земельної ділянки, яку (документацію) представити на чергову сесію міської ради для прийняття рішення про її затвердження, тощо. Водночас, розгляд проекту рішення «Про продовження дії договору оренди земельної ділянки від 14.03.2018 площею 37,0000 га - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Фермерським господарством «Калина 2008», який було опубліковано на сайті міської ради ще 04 березня 2025 року (про що зазначалось як в позові, так і у відзиві), в порядок денний пленарного засідання 20 чергової сесії Скалатської міської ради восьмого скликання, яке скликано на 14:00 год. 03 червня 2025 року, не включено. На переконання позивача, попри твердження відповідача про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки з фермерським господарством, фактичні дії міської ради направлені на поділ цієї земельної ділянки на 4 окремі ділянки, після чого земельна ділянка за кадастровим номером 6124685700:01:001:1083 перестане існувати як об'єкт цивільних прав, що призведене до припинення права оренди ФГ «Калина-2008» щодо цієї ділянки, яке у нього виникло на підставі договору оренди землі, про поновлення якого на новий строк заявлено позовні вимоги.
Розглянувши заяву ФГ «Калина-2008» про вжиття заходів забезпечення позову, проаналізувавши предмет та підстави позову, а також дослідивши зміст опублікованого 20.05.2025 на офіційному сайті відповідача проєкту рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання спірної земельної ділянки з метою її поділу, Господарський суд Тернопільської області 28.05.2025 постановив ухвалу, якою вказану заяву позивача задоволив частково; заборонив Скалатській міській раді приймати рішення щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6124685700:01:001:1083, у тому числі (але не виключно) щодо її поділу, об'єднання з іншою чи іншими земельними ділянками, а також щодо передання цієї земельної ділянки у володіння чи користування інших осіб; заборонив державним реєстраторам (у т.ч. державним кадастровим реєстраторам), іншим суб'єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії, здійснювати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі реєстраційні дії щодо набуття, припинення чи зміни речових прав, а також щодо внесення змін до відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 6124685700:01:001:1083, розпорядником якої є Скалатська міська рада; в задоволенні решти вимог заяви - відмовив.
Відповідач не погодився з постановленою ухвалою місцевого господарського суду, оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що при постановленні такої місцевим господарським судом не було враховано думку відповідача, що є порушенням принципів змагальності та рівності сторін у судовому процесі, закріплених у Господарського процесуального кодексу України. Отож, апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що предметом позову є виключно визнання поновленим договору оренди, тоді як заявлені позивачем заходи фактично спрямовані на повне блокування управлінських функцій органу місцевого самоврядування щодо земель комунальної власності. Такий захід жодним чином не сприяє досягненню мети забезпечення позову та не гарантує можливості державної реєстрації поновлення договору. Вважає, що реєстрація поновлення договору оренди здійснюється на підставі рішення суду, у разі задоволення позову, і не залежить від подальших управлінських рішень ради. Таким чином, заборона на вчинення будь-яких дій щодо спірної земельної ділянки є непропорційною, надмірною та такою, що не має логічного і правового зв'язку із заявленими позовними вимогами. Водночас, відповідач вважає за необхідне наголосити, що застосування обраного судом заходу забезпечення позову є фактичним і незаконним втручанням у діяльність депутатського корпусу органу місцевого самоврядування. Суть цього втручання полягає у спробі заборонити депутатам місцевої ради реалізовувати свої представницькі повноваження, зокрема, брати участь в обговоренні, ініціюванні, підтримці та голосуванні щодо проєктів рішень, які стосуються земельних питань. Фактично суд, ухваливши оскаржуване судове рішення, пропонує накласти пряму заборону на політичну і представницьку діяльність депутатів, що суперечить положенням Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». За таких обставин, відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, а в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Позивач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи відповідача та зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі, задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Водночас, позивач вказує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Так, фермерське господарство вважає за доцільне наголосити, що Скалатська міська рада у відзиві на позов зазначила про те, що на момент звернення до суду та розгляду справи, нібито, відсутній спір щодо прав, який би потребував судового втручання, оскільки поновлення договору оренди в силу закону вже відбулося, а орган місцевого самоврядування не вчиняв дій, які би прямо чи опосередковано свідчили про заперечення, позаяк станом на дату подання позову не існує юридично оформленої відмови орендодавця від поновлення договору, проєкт рішення досі перебуває в стадії опрацювання, а відповідач в межах своїх повноважень, нібито, продовжує вживати необхідних процедурних кроків. Однак, як зазначає позивач, наведені у відзиві твердження відповідача прямо суперечать його діям, які він почав вчиняти після подання цього відзиву, що вбачається з опублікованого на офіційному сайті міськради проекту рішення щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки з метою її поділу. Розгляд вказаного проєкту рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації включено до порядку денного пленарного засідання 20 чергової сесії міської ради, яке скликано на 14:00 год. 03.06.2025, натомість розгляд проєкту рішення щодо продовження строку дії договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного з ФГ «Калина - 2008», до вказаного порядку денного пленарного засідання сесії не включено. Вказане свідчить про вчинення відповідачем дій, які спрямовані на припинення існування спірної земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, що, у випадку задоволення позовних вимог фермерського господарства, стане перешкодою для проведення державної реєстрації поновленого договору оренди спірної земельної ділянки. Відтак, позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням представників сторін, розгляд справи відбувається в режимі відеоконференції.
В дане судове засідання на зв'язок із судом вийшли представники сторін, які висловили свої позиції щодо розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а також підтримали свої вимоги, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги в сукупності з відзивом на неї та матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити таке:
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Господарське процесуальне законодавство передбачає, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Відповідно до правового висновку, наведеного Верховним Судом у постановах від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, при вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме його примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, що корелюється з позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 19.11.2020 зі справи № 910/8225/20, від 13.01.2021 зі справи № 910/9855/20, від 07.10.2021 зі справи № 910/2287/21.
Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, позивач, в обґрунтування своїх доводів, зіслався на те, що він був орендарем спірної земельної ділянки, термін дії договору оренди якої завершився. Позивач, в порядку та строки, визначені чинним законодавством, звернувся до власника земельної ділянки за кадастровим номером 6124685700:01:001:1083, площею 37,0000 га з повідомленням про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 14.03.2018. Відповідач не заперечив проти продовження строку дії договору оренди, проте ні додаткової угоди до вказаного договору оренди, ані нового договору оренди з позивачем укладено не було, оскільки відповідне рішення не було прийнято на сесії Скалатської міської ради. Водночас, 20.05.2025 на офіційному сайті Скалатської міської ради за адресою в мережі Інтернет: https://skalatmr.gov.ua/documents/pro-nadannya-dozvolu-na vyhotovlennya-tekhnichnoyi-dokumentatsiyi-iz-zemleustroyu-shchodo-podilu-ta-18, було опубліковано проект рішення Скалатської міської ради «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення з метою поділу земельної ділянки площею 37,0000 га за кадастровим номером 6124685700:01:001:1083 на території Остап'ївської сільської ради». Зі змісту опублікованого проекту рішення передбачається: - надати дозвіл виконавчому комітету Скалатської міської ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 37,0000га з кадастровим номером 6124685700:01:001:1083, з метою поділу на 4 ділянки; - рекомендувати Скалатській міській раді звернутися до землевпорядної організації на виконання землевпорядних робіт та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання вказаної земельної ділянки, яку (документацію) представити на чергову сесію міської ради для прийняття рішення про її затвердження, тощо. Водночас, розгляд проєкту рішення «Про продовження дії договору оренди земельної ділянки від 14.03.2018 площею 37,0000 га - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Фермерським господарством «Калина 2008», який було опубліковано на сайті міської ради ще 04 березня 2025 року (про що зазначалось як в позові, так і у відзиві), в порядок денний пленарного засідання 20 чергової сесії Скалатської міської ради восьмого скликання, яке скликано на 14:00 год 03 червня 2025 року, не включено. На переконання позивача, попри твердження відповідача про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки з фермерським господарством, фактичні дії міської ради направлені на поділ цієї земельної ділянки на 4 окремі ділянки, після чого земельна ділянка за кадастровим номером 6124685700:01:001:1083 перестане існувати як об'єкт цивільних прав, що призведене до припинення права оренди ФГ «Калина-2008» щодо цієї ділянки, яке у нього виникло на підставі договору оренди землі, про поновлення якого на новий строк заявлено позовні вимоги.
За змістом ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об єднання раніше сформованих земельних ділянок (ч. 2 ст. 79-1 ЗК України).
Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об'єднання земельних ділянок (ч.13 ст. 79-1 ЗК України).
Відповідно до ч. 3 статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом 14 днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства та за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації (ч. 5 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Враховуючи предмет і підстави позову, а також зміст опублікованого 20.05.2025 на офіційному сайті відповідача проекту рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання спірної земельної з метою поділу, включення питання про затвердження такої технічної документації до порядку денного пленарного засідання сесії Скалатської міської ради 03.06.2025, судова колегія вважає, що наведені позивачем обставини дають підстави для обґрунтованих сумнівів у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки фактичні дії відповідача дають підстави вважати, що спірна земельна ділянка може припинити своє існування як об'єкт цивільних прав, у зв'язку із формуванням в Державному земельному кадастрі нових земельних ділянок з присвоєнням їм окремих кадастрових номерів та подальшою реєстрацією їх у реєстрі речових прав.
Судова колегія також зауважує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, на період вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспорюваного права. Крім того, відповідні заходи не пов'язані з правом, а стосуються убезпечення від вчинення будь-яких дій поза правовим полем до вирішення спору про право.
Отож, з огляду на вказані обставини, судова колегія зазначає, що заявлені позивачем та задоволені частково судом першої інстанції заходи забезпечення позову жодним чином не порушують інтереси Скалатської міської ради та інших осіб, водночас дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, оскільки така заснована на законі та постановлена з дотримання норм процесуального права.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої ухвали.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Скалатської міської ради відмовити.
Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2025 про забезпечення позову у справі № 921/248/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік