15 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 320/21579/23
адміністративне провадження № К/990/27776/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року
у справі № 320/21579/23 за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Міністерство юстиції України звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 110 719,84 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 справу №320/21579/23 передано за підсудністю до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міністерства юстиції України зайво виплачені кошти в сумі 110 719 (сто десять тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 84 коп.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року в справі №320/21579/23 - скасовано, адміністративний позов Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 про стягнення коштів - залишено без розгляду.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи (у зв'язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи) визначено наступний склад колегії суддів: Мацедонська В. Е. (головуючий-суддя), Білак М. В., Уханенко С.А.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Перевіривши касаційну скаргу позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано положення статей 2, 9 КАС України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а. Не застосовано статтю 91 Закону України «Про державну службу» та правовий висновок щодо її застосування, викладений у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 320/8522/20. Також суд апеляційної інстанції не застосував положення статті 1212 Цивільного кодексу України та не врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування вказаної норми права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц, від 09.10.2019 у справі № 638/12192/16-ц, від 09.10.2019 у справі № 638/12192/16-ц, від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц.
Проте, Суд відхиляє посилання на зазначені підстави касаційного оскарження, оскільки доводи викладені без взаємозв'язку з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вищезазначені норми судом апеляційної інстанції не застосовувались з огляду на залишення позов без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Також позивач посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України (пункти 1,4 частини 2 статті 353 КАС України, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази, суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів).
Звертаємо увагу, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
У відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Щодо посилання на те, що суди встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, слід зазначити, що згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Указаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.
Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.
Окрім цього, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.
Так скаржник не зазначає докази, які вважає недопустимими з обґрунтуванням їх недопустимості.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 320/21579/23 за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 про стягнення коштів - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська