12 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 162/367/25 пров. № А/857/23555/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Ханащак С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пасевича Олександра Петровича на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 19 травня 2025 року у справі №162/367/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення ( головуючий суддя першої інстанції Глинянчук В.Д., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення селище Любешів, дата складання повного тексту - 19.05.2025
Представник позивача ОСОБА_1 - Пасевич О.П. звернувся до суду із позовом про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 серії ВН № 133 від 01 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, будучи військовозобов'язаним та в належний спосіб оповіщеним про виклик до відповідача, 02 лютого 2025 року не з'явився за викликом для визначення призначення на особливий період та проходження медичного огляду. В подальшому, не прибувши у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки протягом трьох діб від визначеної у повістці дати, не повідомив про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення у територіальний центр та в будь-який інший спосіб. Станом на 09 лютого 2025 року ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, що не перевищує сім календарних днів. Позивач жодних викликів чи повісток за адресою проживання не отримував, у зв'язку з цим він не міг знати про обов'язок явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Через відсутність можливості працевлаштуватися за місцем проживання постійно виїжджає на заробітки у іншу місцевість по Україні. Можливо в цей час і надходила повістка, однак її не було вручено членам сім'ї позивача, у зв'язку з цим він не міг знати про обов'язок явки до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 19 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишеено без задоволення. Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 серії ВН № 133 від 01 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Пасевичем О.П. подана апеляційна скарга, у якій зазначає, що висновки суду першої інстанції є помилковими.
Вказує, що ОСОБА_1 не міг повідомити відповідача про зміну місця роботи, оскільки офіційно не працевлаштований, йому доводиться їздити чи не по всій Україні в пошуку тимчасових заробітків.
Також зауважує, що копію оскаржуваної постанови було чомусь направлено від ІНФОРМАЦІЯ_2 без будь-яких доручень на виконання цього.
З урахуванням наведеного вважає рішення суду першої інстанції невмотивованим та просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, скасувати оскаржувану постанови та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України).
З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що дана категорія справ віднесена до термінових, розгляд яких здійснюється у десятиденний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов'язаний. Вказана обставина не оспорюється сторонами.
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 сформував та за допомогою електронного цифрового підпису підписав повістку № 2113691 на ім'я ОСОБА_1 про необхідність явки у вказаний відділ комплектування та соціальної підтримки для уточнення даних на 14 годину 02 лютого 2025 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 17 січня 2025 року направив позивачу за місцем проживання по АДРЕСА_1 рекомендований лист № 0610224882109 з позначкою «Повістка ТЦК». Вказане поштове відправлення повернуто адресанту 21 січня 2025 року у зв'язку відсутністю адресата.
Позивачу 12 лютого 2025 року направлено повідомлення про розгляд справи за частиною третьою статті 210-1 КУпАП на 10 годину 40 хвилин 01 квітня 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Поштове відправлення № 00601111334017 з повідомленням ОСОБА_1 про розгляд справи вручено позивачу 25 лютого 2025 року.
Копію оскаржуваної постанови направлено позивачу поштовим відправленням № 0601131556695 від 04 квітня 2025 року за його зверненням. Копію оскаржуваної постанови позивач отримав поштою 19 квітня 2025 року.
Постановою серії ВН № 133 від 01 квітня 2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП за те, що він будучи військовозобов'язаним в належний спосіб оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02 лютого 2025 року не з'явився за викликом для визначення призначення на особливий період та проходження медичного огляду. В подальшому, не прибувши у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки протягом трьох діб від визначеної у повістці № 2113691 дати, не повідомив про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення у територіальний центр та в будь-який інший спосіб. Станом на 09 лютого 2025 року ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, що не перевищує сім календарних днів. Позивачу ставиться у вину порушення абзацу 1 частини першої та абзацу 12 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії особливого періоду. На ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. У разі несплати порушником штрафу протягом 15 днів постановлено стягнути подвійний його розмір.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив з тих підстав, що повістка про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, направлена засобами поштового зв'язку, вважається врученою, а військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до відповідного ТЦК та СП, в день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, якщо ця особа не повідомила ТЦК та СП іншої адреси місця проживання (п.41 Порядку).
Апеляційний суд вважає вірними висновки суд першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом частини 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст. 279-1- 279-8 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 оголошено часткову мобілізацію та у п. З Указу зазначено, що призов військовозобов'язаних, у тому числі резервістів, та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України здійснити в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.
Указом Президента України 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжування та діє станом на день розгляду справи.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 та Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 оголошено загальну мобілізацію. Відповідно до п. 4 вказаних Указів, призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Згідно п. 5 вказаних Указів, Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов'язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації. Згідно п. 8 вказаних Указів, Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу. їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Таким чином, вищезазначеними Указами Президента передбачено призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу та виклик громадян, які підлягають призову.
Відповідно до ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Відповідно до п. 21, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Згідно з пунктом 28, абзацами першим-третім пункту 30 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року (далі Порядок), виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Відповідно до абзаців першого, четвертого пункту 34 Порядку повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами)засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно з абзацом другим підпункту 2 пункту 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Згідно з абзацами 2, 4 пункту 82, абзацу 1 пункту 85 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затвердженні постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу).
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Як уже зазначалось вище, ІНФОРМАЦІЯ_1 17 січня 2025 року направив позивачу за місцем проживання по АДРЕСА_1 рекомендований лист № 0610224882109 з позначкою «Повістка ТЦК». Вказане поштове відправлення повернуто адресанту 21 січня 2025 року у зв'язку відсутністю адресата.
Позивачу 12 лютого 2025 року направлено повідомлення про розгляд справи за частиною третьою статті 210-1 КУпАП на 10 годину 40 хвилин 01 квітня 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Поштове відправлення № 00601111334017 з повідомленням ОСОБА_1 про розгляд справи вручено позивачу 25 лютого 2025 року.
Копію оскаржуваної постанови направлено позивачу поштовим відправленням № 0601131556695 від 04 квітня 2025 року за його зверненням. Копію оскаржуваної постанови позивач отримав поштою 19 квітня 2025 року.
Як зазначалось вище, у розумінні п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням повідомлення військовозобов'язаного про виклик до територіальному центру комплектування та соціальної підтримки є поштове повідомлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Отже, оскільки позивач був належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 год. 02.02.2025 року для уточнення даних, без поважних причин не прибув, а тому його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідає вимогам закону.
Апелянт вказує, що виїжджає на заробітки в іншу місцевість по Україні, що відповідно могло вплинути на отримання ним повістки до ТЦК та СП. Можливо в цей час і надходила повістка, однак її не було вручено ні позивачу, ні членам сім'ї позивача, у зв'язку з цим він не міг знати про обов'язок явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини ОСОБА_2 не надано.
Суд першої інстанції також вірно вказав, що Позивачем не надано суду доказів, що на виконання вимог частини одинадцятої статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» він повідомив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, де він перебуває на обліку, про працевлаштування чи зміну місця роботи.
Колегія суддів апеляційного суду повторно зауважує, що повістка про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, направлена засобами поштового зв'язку, вважається врученою, а військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до відповідного ТЦК та СП, в день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, якщо ця особа не повідомила ТЦК та СП іншої адреси місця проживання (п.41 Порядку).
Таким чином, враховуючи вказані вище норми законодавства є встановленим та підтверджено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 02 лютого 2025 року був оповіщений про дату, час та місце виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, Відповідач, отримавши поштове відправлення з повісткою про відсутність адресата за зазначеною адресою, що вважається належним оповіщенням, здійснив повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Позивач отримав це повідомлення особисто 25 лютого 2025 року, тобто з дотримання строку, передбаченого статтею 277-2 КУпАП.
На розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з'явився, будь-яких клопотань у зв'язку з цим не подавав.
Що стосується доводів апелянта про те, що копію постанови йому направив ІНФОРМАЦІЯ_2 , то такі не впливають правомірність вказаної постанови, оскільки така винесена уповноваженою особою.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки суд першої інстанції врахував наявні у справі докази та норми правового регулювання у спірних правовідносинах, перевіривши оскаржену постанову відповідача за визначеними частиною 2 статті 2 КАС України критеріями, вірно керувався чинними нормами законодавства та дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів вчинення позивачем порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, які дають підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пасевича Олександра Петровича залишити без задоволення, а рішення Любешівського районного суду Волинської області від 19 травня 2025 року у справі№162/367/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повний текст постанови складено 14.08.2025