15 серпня 2025 року м. Рівне №460/10663/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) рішення Військової частини НОМЕР_2 №501/3/1022/1 від 29.04.2025 року про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, визнати протиправним; 2) скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 №501/3/1022/1 від 29.04.2025 року про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану; 3) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 . Разом з тим, він має батька - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. 01.04.2025 позивач звернувся із рапортом та відповідним пакетом підтверджуючих документів по команді до командира Військової частини НОМЕР_3 про звільнення з військової служби за пп. г) п. 2) ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, який для прийняття остаточного рішення було направлено відповідачу. Однак, у задоволенні рапорту відповідачем було відмовлено з підстав наявності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач подав відзив на позов в якому заперечує проти позовних вимог. Свої заперечення аргументує тим, що з долучених позовних документів вбачається що мати позивача є інвалідом ІІІ групи по зору. Відповідно до висновку ЛКК вона потребує постійного стороннього догляду з інших підстав, не пов'язаних з хворобою, що стала підставою для надання інвалідності. Будь-які медичні документи щодо стану здоров'я, зокрема його погіршення, лікування тощо в період після надання інвалідності і до отримання висновку ЛКК до позову не долучено. Підстава звільнення з військової служби, яку обрав для себе позивач полягає в необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Буквальне тлумачення вказаної норми вказує на те, що постійний догляд за батьком позивача не може здійснювати мати позивача (дружина батька), оскільки сама потребує стороннього догляду, згідно правової позиції Верховного Суду в аналогічній категорії справ - онука, тому що навчається в іншому регіоні України. Проте ця норма не застосовна до сестри позивача - ОСОБА_3 , оскільки здійснення нею постійного догляду за своєю матір'ю - інвалідом ІІІ групи, не є тією підставою, яка унеможливлює здійснення також постійного стороннього догляду за своїм батьком. Як вбачається з матеріалів ОСОБА_4 проживає разом із своїм батьком в одному населеному пункті, а чинне законодавство не унеможливлює здійснення однією особою догляду за двома та більше особами, які такий догляд потребують. За наведених обставин просить у позові відмовити.
Позовна заява надійшла до суду 20.06.2025.
Ухвалою суду від 23.07.2025 позов залишений без руху.
Ухвалою суду від 03.07.2025 визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом та поновлений такий строк, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 23.01.1993, що видане на підставі актового запису № 5, батьками позивача є: батько - ОСОБА_2 ; мати - ОСОБА_5 .
Згідно довідки про склад сім'ї, виданої ЦНАП Борщівської міської ради № 73 від 24.01.2025, склад сім'ї позивача, жителя АДРЕСА_1 складається із батьків - ОСОБА_2 ; ОСОБА_5 , зареєстрованої, але не проживає, сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого, але не проживає.
Актом обстеження житлових умов позивача № 31 від 24.01.2025, що складений Борщівською міською радою, підтверджено, що за адресою АДРЕСА_1 із позивачем фактично проживає лише його батько ОСОБА_2 , особа з інвалідністю ІІ групи. Також встановлено, що за даною адресою зареєстровані, але не проживають ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ № 731135 від 19.09.2024, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю II групи (довічно).
Відповідно до висновку ЛКК № 806 від 30.09.2024, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду № 21 від 22.01.2025, ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 .
Мати позивача - ОСОБА_5 відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ № 248818 від 26.07.2023, є особою з інвалідністю IIІ групи (довічно).
Відповідно до висновку ЛКК № 971 від 05.12.2024, потребує постійного стороннього догляду.
Сестра позивача - ОСОБА_3 проживає за адресою АДРЕСА_2 , заміжня, чоловік - ОСОБА_7 , військовослужбовець ЗСУ, донька - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно довідки про склад сім'ї, виданої ЦНАП Борщівської міської ради № 72 від 25.01.2025, склад сім'ї сестри позивача, жителя АДРЕСА_2 складається із сестри позивача, чоловіка - ОСОБА_7 , зареєстрованого, але не проживає, доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої, але не проживає, доньки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матері - ОСОБА_5 , проживає без реєстрації.
Актом обстеження житлових умов сестри позивача № 30 від 23.01.2025, що складений Борщівською міською радою, підтверджено, що за адресою АДРЕСА_2 , із ОСОБА_3 фактично проживають лише її донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та мати ОСОБА_5 , особа з інвалідністю ІІІ групи. Також встановлено, що за даною адресою зареєстровані, але не проживають ОСОБА_7 , військовослужбовець ЗСУ, донька - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , студент.
Відповідно до довідки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є студенткою 1 курсу денної форми здобуття освіти магістерського рівня вищої освіти. Період навчання з 01.09.2024 по 31.05.2026.
Актом обстеження сімейно-майнового стану, затвердженого ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.02.2025 встановлено, що у позивача є інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, а саме: донька (сестра) - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; онука ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2
01.04.2025 позивач звернувся із рапортом до командира Військової частини НОМЕР_3 про звільнення з військової служби за пп. г) п. 2) ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.
До вказаного рапорту позивачем долучено наступні копії підтверджуючих документів:
1. Нотаріальна завірена копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 ОСОБА_10 .
2. Нотаріально завірена копія РНОКПП ОСОБА_1 .
3. Витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 .
4. Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_10 .
5. Довідка про склад сім'ї № 73 від 24.01.2025р ОСОБА_1 .
6. Акт № 31 обстеження житлових умов ОСОБА_1 .
7. Акт № 21 від 23.01.2025р. про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
8. Нотаріально завірена копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_6 ОСОБА_2 .
9. Нотаріально завірена копія РНОКПП ОСОБА_11 .
10. Витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_11 .
11. Нотаріально завірена копія довідки МСЕК серії 12 ААГ № 731135 ОСОБА_2 .
12. Нотаріально завірена копія висновку ЛКК № 806 від 30.09.2024 ОСОБА_11 .
13. Нотаріально завірена копія висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 806 від 30.09.2024 ОСОБА_11 .
14. Нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_7 ОСОБА_11 .
15. Нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 серії НОМЕР_8 .
16. Нотаріально завірена копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_9 ОСОБА_5 .
17. Нотаріально завірена копія РНОКПП ОСОБА_5 .
18. Витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_5 .
19. Нотаріально завірена копія довідки МСЕК серії 12 ААГ № 248818 ОСОБА_5 .
20. Нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_10 ОСОБА_5 .
21. Нотаріально завірена копія висновку ЛКК № 971 від 05.12.2024 ОСОБА_5 .
22. Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 .
23. Нотаріально завірена копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_11 ОСОБА_3 .
24. Нотаріально завірена копія РНОКПП ОСОБА_3 .
25. Витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 .
26. Нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 .
27. Акт № 30 обстеження житлових умов ОСОБА_3 .
28. Довідка про склад сім'ї ОСОБА_3 .
29. Акт обстеження сімейно - майнового стану № 2735 від 06.02.2025р.
30. Довідка з місця навчання ОСОБА_8 № 016/100 від 27.02.2025.
31. Пояснення (додаток до заяви про обстеження сімейно-майнового стану).
Листом № 501/3/1022/1 від 29.04.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 позивача повідомлено, що його рапорт на звільнення з військової частини за сімейними обставинами був розглянутий командування в/ч НОМЕР_1 . Однак надані документи не підтверджують зазначених у рапорті обставин, що дають право на звільнення за такими підставами відповідно до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим прийнято рішення про відмову у звільненні з військової служби. (Довідково: В акті обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначена інформація стосовно наявності інших членів сім'ї першого чи другого споріднення, які можуть здійснювати догляд)».
Позивач, вважаючи рішення відповідача щодо не звільнення зі служби протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на час розгляду справи, строк дії воєнного стану в Україні не припинений і не скасований.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 26 Закону № 2232-XII, визначено підстави для звільнення з військової служби.
Так, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Вимогами абз.13 п. 3) ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, викладеною правовою нормою визначено обов'язкову наявність наступних складових: наявність у члена сім'ї батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи; необхідність здійснення постійного догляду за таким членом сім'ї; відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 травня 2009 р. за № 438/16454 (далі - Інструкція).
Відповідно до пп.26) п. 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до наведеної Інструкції, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Матеріалами справи стверджується, що позивач надав усі необхідні документи на підтвердження підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
Судом досліджені такі документи та встановлено, що вони є достатніми та підтверджують право на звільнення позивача зі служби і підстав для відмови у такому звільненні у відповідача не було.
Щодо тверджень відповідача про те, що в акті обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником ТЦК та СП зазначена інформація стосовно наявності інших членів сім'ї першого чи другого ступеню споріднення, то суд зауважує наступне.
За змістом наведених вище положень чинного законодавства, «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи», означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Як встановлено судом та наведено вище по тексту, іншим членом сім'ї позивача першого ступеню споріднення, є сестра позивача (донька ОСОБА_2 , особи з інвалідність ІІ групи, який постійного потребує стороннього догляду) - ОСОБА_3 , а другого ступеню споріднення - племінниця позивача (онука ОСОБА_2 , особи з інвалідність ІІ групи, який постійного потребує стороннього догляду) - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте, як встановлено судом, сестра позивача здійснює постійний догляд за своєю матір'ю - ОСОБА_5 , яка також є особою з інвалідністю IIІ групи (довічно) та потребує такого догляду, що підтверджується довідкою ЛКК і яка фактично проживає із своєю донькою. При цьому, суд враховує, що її батько проживає хоч і в одному населеному пункті із донькою, проте за іншою адресою.
Крім того, ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її чоловік - ОСОБА_7 , військовослужбовець ЗСУ, і фактично не проживає за місцем своєї реєстрації.
Зважаючи на наведені обставини, суд зауважує, що здійснювати належний постійний сторонній догляд сестрою позивача за своїм батьком ОСОБА_2 , є досить ускладненим.
Тобто сестра позивача немає фізичної можливість здійснювати належний постійний сторонній догляд як за матір'ю, так ще й за своїм батьком, який фактично проживає за іншою адресою, хоча і в одному населеному пункті.
Щодо здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 його онукою, то судом встановлено, що остання є студенткою 1 курсу денної форми здобуття освіти магістерського рівня вищої освіти. Період навчання з 01.09.2024 по 31.05.2026.
Отже, перебуваючи на денній формі навчання, ОСОБА_8 не має фізичної можливості здійснювати постійний сторонній догляд за своїм дідом - ОСОБА_2 , який проживає в іншому населеному пункті.
Суд звертає увагу, що хоча формально існують інші члени сім'ї першого ступеня споріднення (донька) та другого ступеню спорідненості (онука), їх неможливість здійснювати догляд за батьком (дідом) через догляд за іншими особами та навчанні на денній формі, відповідно, є не лише об'єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов'язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.
Наведені висновки суду відповідають правовим висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24.
Зважаючи на вищенаведене, суд погоджується із доводами позивача про протиправність рішення відповідача щодо відмови у його звільненні зі служби на підставі положень пп. «г» п. 2 ч. 4, абз.13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, тому позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Правові підстави для відшкодування судового збору відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Щодо витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000грн.
За правилом ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З огляду на приписи ст. 139 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; 5) пов'язаністю витрат з розглядом справи (тобто об'єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом вирішення справи.
Разом з тим, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі № 820/479/18, за змістом якої згідно із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Проте, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24 березня 2020 року, по справі №320/3271/19 від 07 травня 2020 року.
Таким чином, в силу правового висновку постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі № 820/479/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.
Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 по справі № 380/3142/20.
Суд також зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
На підтвердження понесених витрат позивачем, надано до суду: копію договору про надання правничої допомоги № 81 від 09.06.2024; копію рахунку № 101 від 20.06.2025 на суму 15000грн; копію акту виконаних робіт (додаток до Договору) від 20.06.2025, платіжну інструкцію № @PL901410 від 20.06.2025 на суму 15000грн.
За умовами договору про надання правничої допомоги від 09.06.2024 ОСОБА_1 надається правнича допомога Адвокатським бюро «Скрипнюк та Партнери» у спорах з ВЧ НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби (п. 2.1.1 Договору).
Пунктом 4.1. цього Договору, сторони погодили, що вартість наданої правничої допомоги Адвокатське бюро визначає самостійно, обчислюючи суму з розрахунку 1000 гривень за одну годину, витраченого часу на виконання вимог цього договору.
Перелік наданої Адвокатським бюро правової допомоги визначається актом (п. 4.5 Договору).
Згідно акту виконаних робіт (додаток до Договору) від 20.06.2025, Адвокатське бюро надало правничої допомоги в обсязі 15год.
За змістом рахунку № 101 від 20.06.2025, сума правничої допомоги склала 15000грн.
Відповідно до платіжної інструкції № @PL901410 від 20.06.2025 позивачем здійснено оплату в сумі 15000грн із призначенням платежу «Оплата послуг згідно договору № 81 від 09 червня 2025 року».
Вирішуючи питання щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зважає, що даний спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним, причина виникнення спору та предмет спору об'єктивно не вимагали вжиття будь-яких додаткових зусиль для з'ясування обставин фактичної дійсності та вивчення змісту належних норм права.
Відтак, суд доходить до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт є неспівмірним з категорією складності справи.
Окрім того, дана справа ухвалою суду від 03.07.2025 була віднесена до малозначних та слухалась в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) виклику сторін.
Підсумовуючи викладені вище міркування, беручи до уваги правові висновки постанови Верховного Суду від 10.06.2021р. по справі № 820/479/18 та від 22.06.2022 по справі № 380/3142/20, враховуючи надані до матеріалів справи документи щодо відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 5000грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно його рапорту від 01.04.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно його рапорту від 01.04.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000грн (п'ять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 15 серпня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_12 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_13 )
Суддя Т.О. Комшелюк