справа №380/3977/25
з питань ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат
14 серпня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду із позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Котлярська, 6; ЄДРПОУ: 35009321), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яремко Маркіяна Вікторовича про накладення штрафу від 12.02.2025 у ВП № 76683163.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2025, повний текст якого складено 28.07.2025, суд ухвалив адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12.02.2025 у ВП № 76683163 про накладення штрафу в розмірі 3400 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Котлярська, 6; ЄДРПОУ: 35009321) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
07.08.2025 представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додатково рішення суду щодо розподілу судових витрат, у якій просив стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 500 (сорок дві тисячі п'ятсот) гривень 00 коп.
Відповідач та треті особи заяв по суті заявленого клопотання не подали.
Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення суд керується таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20 та додаткових постановах від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За частиною п'ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС України).
За текстом частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Суд встановив, що при зверненні до суду представник позивача зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції (вивчення судової практики, формування позиції представництва, підготовка та подання позовної заяви) у розмірі 20 000 грн. Остаточний розмір витрат буде представлений суду додатково в залежності від обсягу витраченого часу адвоката для підготовки позиції по справі, отримання необхідних доказів, підготовки процесуальних документів та безпосередньої участі у судових засіданнях.
За таких умов, суд у рішенні від 22.07.2025 зазначив, що питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу буде вирішено після подання представником позивача відповідних доказів.
Суд звертає увагу представника позивача, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка у ч.7 ст.139, ч.3 ст.143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Якщо ж до завершення розгляду справи сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.
Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст.252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
При цьому, неподання відповідної заяви чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, від 20.04.2023 у справі № 917/527/18 та від 16.07.2024 у справі №922/2992/23.
Представник позивача у заяві про стягнення судових витрат просить поновити строк на звернення із такою заявою, обґрунтовуючи це тим, що за ініціативою ОСОБА_1 представник 21.07.2025 припинив надавати їй професійну правничу допомогу у справі №380/3799/25, тому й не перебував у м.Львові та подав заяву про розгляд справи без участі представника. Проте, 02.08.2025 позивачем було отримано адресований її доньці екземпляр рішення суду у вказаній справі. Після чого впродовж трьох робочих днів 06.08.2025 після завершення робочого дня позивач звернулась до її представника з цією інформацією та замовила подальші послуги (подання доказів понесених судових витрат та заяви про це, виконання рішення, супровід (за потреби) в апеляційній інстанції тощо).
Суд зазначає, що вказана причина не може вважатись поважною для поновлення строку на звернення із такою заявою, оскільки відмова позивача від отримання правової допомоги з боку її представника та подальше її поновлення були зумовлені виключно її власним волевиявленням, та таке не було зумовлене обставинами непереборної сили або іншими поважними причинами, які б унеможливлювали звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.
Суд також звертає увагу представника позивача, що частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено п'ятиденний строк для подання відповідної заяви про розподіл судових витрат саме після ухвалення рішення суду.
Частина п'ята статті 250 КАС України чітко встановлює, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення незалежно від того, проголошується повний текст судового рішення чи лише його скорочена форма (вступна та резолютивна частини). Єдиним винятком є ухвалення рішення в порядку письмового провадження, коли датою ухвалення рішення вважається дата його складення.
У справі, що розглядається, суд розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження, та 22.07.2025 в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення суду по суті позовних вимог. Отже, саме 22.07.2025 є датою ухвалення рішення суду, і саме з цього дня необхідно розпочинати відлік п'ятиденного строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України. При цьому, факт відсутності позивача та її представника на оголошенні судового рішення 22 липня 2025 року, не впливає на початок перебігу строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України, оскільки процесуальний закон прямо не ставить початок відліку цього строку у залежність від того, чи був учасник справи присутній під час проголошення судового рішення.
Таким чином, стаття 139 КАС України, яка встановлює окремий п'ятиденний строк для подання доказів понесених судових витрат, прямо не пов'язує його перебіг із моментом складення повного судового рішення чи його вручення учаснику справи. Тому, такий строк обчислюється саме з дня ухвалення (проголошення) судового рішення незалежно від дати складення повного тексту (за умови дотримання вимоги щодо попереднього повідомлення суду про намір подати таке клопотання).
Відповідний правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №520/4930/24.
Отже, навіть враховуючи умови належного повідомлення представником позивача суду про намір надати додаткові докази, останній фактично подав заяву про ухвалення додаткового рішення поза межами встановленого п'ятиденного строку з дня ухвалення та проголошення рішення суду, що зумовлює висновок про залишення заяви представника позивача про розподіл судових витрат без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.139, 248, 252, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України.
Суддя Чаплик І.Д.