Номер провадження 2/754/4885/25
Справа №754/6467/25
Іменем України
14 серпня 2025 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВ "Іннова Фінанс" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що 13.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 6334851224. ТОВ "Іннова Фінанс" свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним Договором виконало в повному обсязі та надало кредит в розмірі 8000,00грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку. У свою чергу відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному Договору не сплачена та в загальному розмірі становить 35280,00грн, з яких: 8000,00грн - заборгованість за тілом кредиту; 10080,00грн - заборгованість за процентами; - 16000,00грн сукупна сума пені; - 1200,00грн комісія за надання кредиту. На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним Договором в розмірі 35280,00грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40грн.
01.05.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
12.06.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що нарахування штрафу за період з 13.12.2024 в сумі (тіло 8 000,00грн, відсотки 10080,00грн, пеня 16 000,00грн) є несправедливими. Оскільки Законом України «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120 внесено зміни до ЦК України, а також до Закону України «Про споживче кредитування» № 1734, які передбачають, що починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення. Просив списати нарахування пені і штрафів, так як з 24.02.2022 відповідно до Закону України, нарахування пені і штрафів було незаконним.
17.06.2025 до суду від ТОВ "Іннова Фінанс" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, що позикодавець не зловживав правом, не вносив змін до умов договору без відома позичальника, і діяв виключно в межах, визначених договором і законом. Вказують, що посилання відповідача на Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» щодо заборони нарахування штрафних санкцій у період дії воєнного стану є необґрунтованим, оскільки ця норма застосовується виключно до договорів про споживчий кредит у розумінні Закону України «Про споживче кредитування», та не охоплює макрофінансові договори, укладені у спрощеному порядку або поза банківськими установами. На підставі викладеного просить позов задовольнити в повному обсязі.
Станом на 15.08.2025 закінчились строки для подання будь-яких документів/доказів, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та ухвалює рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути рзною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Суд установив такі факти та їм правовідносини.
13.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 6334851224.
Укладання Договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 2.2. Договору, на умовах встановлених Договором, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Згідно із п. 2.3., 2.5. Договору, сума кредиту становить 8000,00грн, строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів.
Пунктом 2.6., 2.6.1. Договору визначено, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору, та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).
Відповідно до п. 2.7. Договору, комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором кредиту у день надання кредиту.
Відповідно до п. 2.9. 2.9.1 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: За стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 3195,29% річних.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: За стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 36128,00грн (п. 2.10., 2.10.1. Договору).
Згідно із п. 5.4.1. Договору, позичальник зобов'язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.
Відповідно до листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», 13.12.2024 відповідачу ОСОБА_1 було перераховано на вказану ним платіжну карту 8000,00грн.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Отже підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до Кредитного договору Товариство зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Іннова Фінанс" свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі - надавши відповідачу кредит в розмірі 8000,00грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право зажадати дострокового повернення частини позики, що залишилася, й сплати відсотків, що йому належать.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Також визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях, крім того підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Отже, підписання договору електронним підписом, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Ураховуючи викладене вище, суд вважає, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Оскільки, відповідачем порушене зобов'язання з повернення кредитних коштів, що встановлені умовами Договору, та внаслідок неналежного виконання зобов'язань за Договором, у відповідача виникла заборгованість за кредитом яка складається з: 8000,00грн - заборгованість за тілом кредиту; 10080,00грн - заборгованість за процентами; 1200,00грн - комісія за надання кредиту (п. 2.7. Договір), а в загальному розмірі 19280,00грн, що підтверджено наданими до суду розрахунками.
Таким чином, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором надання грошових коштів у кредит № 6334851224 від 13.12.2024 у розмірі 19280,00грн.
Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача пені за вказаним договором, суд дійшов до такого.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згідно із п.18 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, також внесено зміни до розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" і доповнено його п. 61, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов'язань за договором про споживчий кредит.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
До того ж нові правила забороняють збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 10561 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у вказаний вище період.
Відповідно до положення ч. 4 ст. 10561 Цивільного кодексу України регулюють питання застосування змінюваної процентної ставки, порядок розрахунку якої із застосуванням погодженого сторонами індексу встановлюється у кредитному договорі. При застосуванні такої ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Тож, в усіх інших випадках у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування збільшення процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит забороняється.
Зокрема норми вказаного п. 6 поширюються, у тому числі, і на кредити, визначені в ч. 2 ст. 3 Закону України "Про споживче кредитування", тобто кредити, на які такий закон загалом не поширюється за винятком окремих, прямо визначених ним положень (до яких тепер належать і положення п. 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування"). Такі кредити включають, зокрема і договір надання грошових коштів у кредит, який є предметом спору у цій справі.
Крім цього, також установлюється, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Однак звільнення позичальника від виконання своїх зобов'язань з повернення споживчого кредиту, сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів Законом України № 2120 не передбачено.
Станом на дату розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Отже, кредитний Договір № 6334851224 укладений відповідачем ОСОБА_1 - 09.05.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України та розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" і доповнено його п. 6, пеня в розмірі 16000,00грн підлягає до списання кредитодавцем.
А тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею у розмірі 16000,00грн не підлягають задоволенню.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Аналізуючи викладене вище та приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту та нарахованих відсотків не виконав, однак позивач, всупереч вимогам законодавства, у період дії в Україні воєнного стану нарахував відповідачу пеню за прострочення виконання зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилась надмірна заборгованість по сплаті коштів, тому суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог.
Суд задовольнив 54,6% позовних вимог (100 х 19280,00) : 35280), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1322,63грн (2 422,40 х 54,6%), решту 1099,77грн залишити за позивачем.
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про споживче кредитування", статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, статтями 7, 10, 75-79, 81, 133, 141, 265-268 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" заборгованість у розмірі 19280,00грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1322,63грн.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1099,77грн залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс".
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс", ЄДРПОУ 44127243, адреса місцезнаходження: м. Київ, вулиця Болсуновська, буд. 8 , поверх 9.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2025.
Суддя В. В. Бабко