Дата документу 11.08.2025Справа № 554/881/25
Провадження № 2/554/2020/2025
11 серпня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Мазніченко М.А., за участю позивача ОСОБА_1 представника відповідача Ільницької А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства у Полтавській області, третя особа: приватний нотаріус Шимка Олександр Іванович про визнання в порядку спадкування права на неотриману спадкодавцем пенсійну виплату та її стягнення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства у Полтавській області третя особа: приватний нотаріус Шимка Олександр Іванович про визнання в порядку спадкування права на неотриману спадкодавцем пенсійну виплату та її стягнення, в якому просила визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, право власності на неотриману ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 за життя пенсійну виплату у розмірі 182220 грн. 54 коп. та стягнути її з відповідача - ГУ ПФУ в Полтавській області (ЄРДПОУ - 13967927, юридична адреса: м.Полтава, вул. Гоголя, 34) та стягнути з ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області (ЄРДПОУ - 13967927, юридична адреса: м.Полтава, вул. Гоголя, 34) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1822,20 грн. та 1822,20 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що за життя її чоловік - ОСОБА_2 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 ) як військовий пенсіонер звертався з позовом в Полтавський окружний адміністративний суд з позовними вимогами до ГУ ПФУ в Полтавській області про зобов?язання вчинити певні дії (перерахунок пенсії). Судовим рішенням по справі № 440/3282/22 від 17 травня 2022 р. зобов?язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019, а також стягнуто на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір 992,40 грн. Рішення набрало законної сили.
ОСОБА_2 08.11.2022 р. подав заяву до відповідача (ГУ ПФУ) по питанню перерахунку і виплати пенсії та отримав відповідь від 16.11.2022 р. ( вих. № 12845 - 11336-/К- 02/8-1600/22) згідно якої пенсія виплачується в новому розмірі, після перерахунку в сумі 11689,81 грн., а також проведений перерахунок пенсії за період з 01.04.2019 р. по 30.06.2022 р. і доплата за судовим рішенням від 17.05.2022 р. нарахована в сумі 182220,54 грн. За життя чоловік позивачки так і не встиг отримати доплату до пенсії в суми 182220 грн. 54 коп. так як помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть НОМЕР_3 ) в селищі Диканька. На дату його смерті вона була зареєстрована і проживала разом з чоловіком по АДРЕСА_1 (довідка ЦНАП від 11.10.2023 р. № 1647). Вона є єдиним спадкоємцем за законом І черги, заповіту чоловік за життя не складав. 16.10.2023 р. приватним нотаріусом Шимка О.I заведена спадкова справа №111/2023 р. (витяг з спадкового реєстру N№ 74348817) та позивачка отримала два свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок і земельну ділянку біля нього площею 0,1474 га. (інформ. довідка 3-й особи від 26.08.2024 p. № 01-16/191).
Після смерті чоловіка позивачка отримала від відповідача допомогу на поховання та звернулась до 3-ї особи по питанню виплати доплати перерахованої пенсії у розмірі 182220,54 грн. На запит 3-ї особи відповідач своїм листом від 22.04.2024 р. повідомив що по питанню перерахованої доплати пенсії, але не виплаченої в сумі 182220,54 грн. необхідно роз?яснити спадкоємцю, що ці кошти можливо отримати у разі заміни сторони виконавчого провадження по справі № 440/3282/22, згідно судового рішення від 17.05.2022р., на підставі ст. 379 КАС України:
Після цього позивачка звернулась 29.08.2024 р. до Полтавського окружного адміністративного суду з заявою про заміну стягувача (частина 4 ст. 379 КАС України). Ухвалою цього суду від 26.09.2024 р. її заява була залишена без задоволення так як виконавчі листи по справі №440/3282/22 не формувалися і не видавалися. За даними АСВП відомості щодо виконавчого провадження відсутні: Разом з тим, в ухвалі суду від 26.09.2024 р. зазначено, що ст. 61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.» від 09.04.1992 р. № 2262-XII, регулює питання виплати пенсії у разі смерті пенсіонера, якому згідно рішення суду був зроблений перерахунок розміру пенсії, але він не встиг її отримати, то така сума не включається до складу спадщини і може бути виплаче, на зокрема дружині пенсіонера - спадкодавця. Також в ухвалі суду від 26.09.2024 р. зазначається: якщо у померлого пенсіонера відсутні члени сім?ї або члени сім?ї які проживають разом з ним або у випадку, коли вказані особи в 6 міс. строк не звернулися за отримання сум пенсії, які належали померлому пенсіонеру, правовідносини пов?язані з отриманням цих сум пенсій, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя стають спадковими. В ухвалі суду від 26.09.2024 р. вказано, що заміна сторони у виконавчому провадженні у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника.
В свою чергу відмова пенсійного органу у виплаті таких сум, може бути підставою для звернення до суду за захистом своїх прав. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 р. у справі №286/3516/16-ц, спір про стягнення успадкованої суми неотриманих спадкодавцем пенсійних виплат має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Позивачка намагалася в досудовому порядку вирішити питання виплати неотриманої пенсії - 182220,54 грн. а також несплачених відповідачем судового збору по справі № 440/3282/22 - 992,40 грн. та для цього подала до відповідача заяву від 03.10.2024 р, а також 15.10.2024 р. додатково надала банківські реквізити свого картрахунку в Приватбанку. Відповідач своїм листом від 30.10.2024 р. по суті відмовив позивачу у виплаті вказаних сум та одночасно повідомив, що 17.05.2022 р. по справі №440/3282/22 була нарахована заборгованість, але її розмір - неотримана пенсія внаслідок перерахунку її розміру, відповідачем не зазначена, хоча раніше така сума була визначена - 182220,54 грн. (лист відповідача від 16.11.2022 р. на ім?я чоловіка - ОСОБА_2 ). Також для вирішення спору в досудовому порядку, позивачка звернулася до 3-ї особи - приватного нотаріуса Шимка О. І., який зробив до відповідача запит від 12.11.2024 р (вих. № 02/14/253) про наявність невиплаченої доплати до пенсії та її розмір згідно рішення судів. Відповідач своїм листом від 18.11.2024 р. надав 3-й особі відповідь - неодержані у зв?язку зі смертю пенсіонера суми пенсійних виплат не виключаються до складу спадщини і позивачу необхідно, щоб отримати кошти нараховані на виконання судового рішення від 17.05.2022 р. по справі №440/3282/22, звернутися до суду для заміни сторони виконавчого провадження. Приватний нотаріус своєю постановою 21.01.2025р. відмовив позивачці у видачі свідоцтва про спадщину за законом на невиплачені суми пенсійних виплат. За таких обставин, вона змушена звертатися з цим позовом до суду за захистом своїх прав, так як іншого способу захисту не існує.
Ухвалою суду від 28.01.2025 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Відповідачем Головним Управлінням ПФУ в Полтавській області 19.02.2025 року було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач посилається на те, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 по справі №440/3282/22 ОСОБА_2 нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 30.06.2022 у розмірі 182220,54 грн.
Дані кошти підлягають виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з вимогами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами) заява про виплату недоотриманої пенсії у зв?язку зі смертю пенсіонера подається заявником до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб, або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної BankID відповідно до положення про організацію прийому обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436 (далі -Порядок 13-1).
Днем звернення за виплатою недоотриманої пенсії у зв?язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Згідно з пунктом 2.26 Порядку 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв?язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, три документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника.
Заявники, які згідно з паспортом зареєстровані на тимчасово окупованих територіях, надають власну довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до пункту 4.1 розділу IV Порядок № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім?ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв?язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв?язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов?язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10 Порядку 22-1).
Водночас, згідно з пунктом 1 розділу 2 Порядку 13-1 прийом заяв, передбачених абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку 22-1, здійснюються незалежно від взяття на облік (місця проживання, перебування) особи на території обслуговування відповідного органу Пенсійного фонду. Згідно чинного законодавства прийом заяв про виплату недоотриманої пенсії у зв?язку зі смертю пенсіонера здійснюють будь-які сервісні центри обраного територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від місця проживання, перебування особи яка звертається, а їх розгляд та виплату недоотриманої пенсії здійснює територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію за місцем проживання (реєстрації) фактичного місця проживання особи.
09.10.2024 року на адресу Управління надійшло звернення ОСОБА_1 щодо виплати заборгованості на виконання рішення суду за померлого чоловіка ОСОБА_2 .
У відповідь на вказане звернення Управлінням повідомлено, що доплату пенсії, нараховану ОСОБА_2 , можливо отримати у разі заміни сторони виконавчого провадження.
Кошти, нараховані на виконання рішення суду, підлягають виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Фінансування видатків, пов?язаних з погашенням заборгованості за рішенням суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
Одночасно зазначили, що стаття 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачає включення заборгованості, яка нарахована на виконання рішення суду до складу недоотриманої пенсії.
Згідно зі ст. 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім?ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Згідно з положеннями ст. 52 Закону №1058-IV,сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв?язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім?ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім?ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім?ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім?ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім?ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою ціє статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Вищевказана норма закону кореспондується зі статтею 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991, згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв?язку з його смертю, передаються членам його сім?ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
При зверненні кількох членів сім?ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що члени сім?ї померлого мають право на отримання суми саме нарахованої пенсії, яка належала пенсіонеру по місяць його смерті, та які ввійшли до складу спадщини.
При цьому, відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 1219 Цивільного кодексу України визначає права та обов?язки особи, які не входять до складу спадщини, тобто, ті, що нерозривно пов?язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об?єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов?язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
У зв'язку з вищевикладеним просили відмовити у задоволенні клопотання.
24.02.2025 року позивачкою подано відповідь на відзив, в якому, разом з доводами, викладеними у позові, зазначено, що позивачка звернулась 29.08.2024 р. до Полтавського окружного адміністративного суду з заявою про заміну стягувача (частина 4 ст. 379 КАС України). Ухвалою цього суду від 26.09.2024 р. її заява була залишена без задоволення так як виконавчі листи по справі №440/3282/22 не формувалися і не видавалися. Позивачка намагалася в досудовому порядку вирішити питання виплати неотриманої пенсії - 182220,54 грн. а також несплачених відповідачем судового збору по справі № 440/3282/22 - 992,40 грн. та для цього подала до відповідача заяву від 03.10.2024 р, а також 15.10.2024 р. додатково надала банківські реквізити свого картрахунку в Приватбанку. Відповідач своїм листом від 30.10.2024 р. по суті відмовив позивачу у виплаті вказаних сум та одночасно повідомив від 17.05.2022 р. по справі №440/3282/22 була нарахована заборгованість, але її розмір - неотримана пенсія внаслідок перерахунку її розміру, відповідачем не зазначена, хоча раніше така сума була визначена - 182220,54 грн. (лист відповідача від 16.112022 р. на ім?я чоловіка - ОСОБА_2 ). Просила задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
24.02.2025 року від відповідача ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов повторно аналогічний відзив, де відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 25.02.2025р. залучено Головне управління Державного казначейства у Полтавській області, адреса: вулиця Шевченка, 1, Полтава, Полтавська область, 36000, ЄРДПОУ 23809514, у якості співвідповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа: приватний нотаріус Шимка Олександр Іванович про визнання в порядку спадкування права на неотриману спадкодавцем пенсійну виплату та її стягнення.
Ухвалою суду від 03.06.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Учасники судового засідання, будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, до судового зсідання не з'явилися, просили розглядати справу у їх відсутності.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.263 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 264 ЦПК України).
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приймаючи рішення у справі, виходить з наступного.
Згідно ст.ст.76-81ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Визнання права згідно статті 16 ЦК України є способом захисту цивільних прав.
Судом встановлено, що помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Виконавчим комітетом Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області 12.09.2023р. було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 . Згідно довідки Диканської селищної ради засвідчено , що ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована разом з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 .
Родинні зв'язки позивачки з її чоловіком підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим відділом ДРАЦС Диканського районного управління юстиції у Полтавській області.
Судовим рішенням по справі № 440/3282/22 від 17 травня 2022 р. зобов?язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019, а також стягнуто на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір 992,40 грн. Рішення набрало законної сили.
ОСОБА_2 08.11.2022 р. подав заяву до відповідача (ГУ ПФУ) по питанню перерахунку і виплати пенсії та отримав відповідь від 16.11.2022 р. ( вих. № 12845 - 11336-/К- 02/8-1600/22) згідно якої пенсія виплачується в новому розмірі, після перерахунку в сумі 11689,81 грн., а також проведений перерахунок пенсії за період з 01.04.2019 р. по 30.06.2022 р. і доплата за судовим рішенням від 17.05.2022 р. нарахована в сумі 182220,54 грн. За життя чоловік позивачки так і не встиг отримати доплату до пенсії в суми 182220 грн. 54 коп. так як помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть НОМЕР_3 ) в селищі Диканька.
Вона є єдиним спадкоємцем за законом І черги, заповіту чоловік за життя не складав. 16.10.2023 р. приватним нотаріусом Шимка О.I. заведена спадкова справа №111/2023 р. (витяг з спадкового реєстру №74348817) та позивачка отримала два свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок і земельну ділянку біля нього площею 0,1474 га. (інформ. довідка 3-й особи від 26.08.2024 p. № 01-16/191).
29.08.2024 р. позивачка звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з заявою про заміну стягувача (частина 4 ст. 379 КАС України). Ухвалою цього суду від 26.09.2024 р. її заява була залишена без задоволення так як виконавчі листи по справі №440/3282/22 не формувалися і не видавалися.
Відповідно до підпункту 4.14- 4.17 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 з наступними змінами (далі - Порядок), свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена, зокрема у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. У разі звернення спадкоємця з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину для завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України, та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але неможливо продовжити провадження внаслідок її знищення або відсутності доступу до місця її зберігання у зв'язку з тимчасовою окупацією чи веденням активних бойових дій, приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець, має перевірити факти, передбачені законом, та витребувати необхідні документи. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно із п.3.1 Листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, зазначені вище встановлені в справі обставини виключають позасудовий спосіб врегулювання спору щодо спадкування позивачкою пенсійних виплат, які належали її чоловікові за життя та не були отримані ним на момент його смерті.
Спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Разом з тим, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених приписів ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також подібних за змістом приписів ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону узгоджується також зі змістом ст.1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Приписи частин 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
За змістом цієї норми, можна дійти висновку, що законодавцем встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме; пріоритет наданий членам сім'ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім'ї, які перебували на його утриманні. Зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо такі особи відсутні або не звернулися у встановлений строк із заявами, недоотримана пенсія входить до складу спадщини і успадковується спадкоємцями померлого на загальних підставах.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення ст. 1227 ЦК України доводить, що:
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. При включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Отже, звернувшись до нотаріуса впродовж визначеного судом додаткового строку для прийняття спадщини, позивачка успадкувала право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі ст. 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець (її батько) мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу ПФУ не впливає на розмір виплат та не надає органам ПФУ права на обмеження цих виплат. А припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на її отримання.
Проте, у встановленому нотаріальному порядку позивачка не може оформити право власності на недоотриману пенсію її чоловіка.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ч. 1 ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч. 1 ст. 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, зазначеним у п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Як убачається зі змісту позовної заяви та встановлено матеріалами справи, спадкодавець був військовий пенсіонер який звертався з позовом в Полтавський окружний адміністративний суд з позовними вимогами до ГУ ПФУ в Полтавській області про зобов?язання вчинити певні дії (перерахунок пенсії). Судовим рішенням по справі № 440/3282/22 від 17 травня 2022 р. зобов?язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019, а також стягнуто на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір 992,40 грн. Рішення набрало законної сили.
ВС у постанові від 23.02.2022 у справі № 428/10113/20 вказав таке: «Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями ЗУ «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої ст. 52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину».
Також у вказаній постанові ВС від 23.02.2022 у справі № 428/10113/20 надав оцінку неправомірній відмові відповідача у справі обрахувати розмір пенсії спадкодавця за період, більший ніж 3 роки з дати звернення спадкоємців.
За правилами ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам, сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи неї проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь - яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, затверджено порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території.
У силу абз. 2 п. 1 названого порядку, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
П. 4 згаданого порядку передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абз. 2 п. 1 цього порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.
У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абз. 2 цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за 9 місяців відповідного року зазначений в абзаці 2 цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
Отже, порядок №1165 визначає додаткові умови виплати внутрішньо переміщеним особам пенсій за минулий період, що не передбачені Конституцією України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить, громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної правової держави.
У преамбулі до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом 1058-ІV, не можуть застосовуватись.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 06 жовтня 2015 року у справі № 608/1189/14-а дійшов висновків та зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія
Відповідно до ч. 2, 3, 7 ст. 10 ЦПК суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02) Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою результату.
Відповідно до положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконанню судових рішень» (далі - Закон № 4901) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4901, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Отже, стягнення заборгованості по пенсії є належним та ефективним способом захисту, оскільки виконання судового рішення про стягнення такої заборгованості буде здійснюватися в порядку, визначеному Законом № 4901 і прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів, а не згідно з Постановою КМУ від 10.11.2021 № 1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території».
З наданих до суду документів вбачається, що позивач як спадкоємець померлого ОСОБА_2 за законом отримала у встановленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину за законом, за змістом якого до неї перейшло право власності на недоотриману пенсію у сумі 182220,54 грн., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (спадкова справа 111/2023) від 16.10.2023 року. В той же час відповідачем за зверненням позивача вказану суму недоотриманої пенсії не виплачено, та зазначено, що така виплата не включається до складу спадщини.
Тому припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 428/10113/20 (провадження № 61-14299св21).
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
З урахуванням вище викладеного та відповідно до положень ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.1227 ЦК України позивач має право на отримання спірних сум у порядку спадкування за законом з одночасним визнанням за позивачем права власності на ці суми як спадщину за законом після смерті спадкодавця.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вказане позовні вимоги суд задовольняє у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених вимог з відповідача слід стягнути 1822,20 грн. судового збору на користь позивача.
Керуючись ст. ст.2,4,5,81,89,141,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства у Полтавській області, третя особа: приватний нотаріус Шимка Олександр Іванович про визнання в порядку спадкування права на неотриману спадкодавцем пенсійну виплату та її стягнення - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, право власності на неотриману ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 за життя пенсійну виплату у розмірі 182220 грн. 54 коп. та стягнути її з відповідача - ГУ ПФУ в Полтавській області (ЄРДПОУ - 13967927, юридична адреса: м.Полтава, вул. Гоголя, 34).
Стягнути з ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області (ЄРДПОУ - 13967927, юридична адреса: м.Полтава, вул. Гоголя, 34) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1822,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.М.Бугрій