Справа № 372/4369/20
Провадження № 2-15/25
(заочне)
16 травня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Кравченка М.В.
при секретарі Яворській М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
18.12.2020 року позивач ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Трпілля Агро Плюс» в особі директора Смик Сергія Миколайовича про стягнення на свою користь відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, в якому просить стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 37 813 грн. 46 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. 00 коп., з урахування збільшених позовних вимог просить стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 37 813 грн. 00 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. 00 коп., відшкодування інфляційних витрат в розмірі 26 357 грн. 41 коп., відшкодування 3% річних в розмірі 5 069 грн. 01 коп. Також просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 51 600 грн. 00 коп.
Обгартовуючи позовні вимоги зазначив, що 09 вересня 2017 року, о 21 години 50 хвилин, водій ОСОБА_2 , на автодорозі Трипілля-Долина, керуючи трактором "JOHN DEERE", державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС" (в подальшому Відповідач) не враховував дорожні умови, не рухався якомога правіше, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 . чим порушив п.п. 2.3(6), 11.1, 11.2. Правил дорожнього руху, скоївши тим самим правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Трактор "JOHN DEERE" державний номер НОМЕР_1 , пересувався без габаритних вогнів, проблискового маячка та відповідного супроводу, а правилами дорожнього руху, в темний час доби заборонено експлуатувати транспортні засоби за відсутності габаритних вогнів. ОСОБА_2 працював трактористом ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС" на колісному транспортному засобі, тракторі "JOHN DEERE", державний номерний знак високогабаритному НОМЕР_1 , який експлуатувався з порушенням правил організації руху великогабаритного транспортного засобу у темну пору доби. Даний транспортний засіб не мав габаритних вогнів та проблискового маячка, а також був обладнаний двома фарами спереду і ззаду, які розташовані по середині, на відстані одна від одної, що вказує на те, що бокові габарити і задні колеса значно виступають за освітлювальні прилади, що грубо порушує правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, що затверджено постановою Кабінету Міністрів від 18 січня 2001 р. № 30. 31.01.2018 р. Апеляційним судом Київської області, суддя Миколюк О.В., винесено постанову у справі № 372/3431/17, згідно якої Постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасовано та постановлено нову постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним в порушенні п.п. 2.3(6), 11.1, 11.2 ПДР та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі закрито, в зв'язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так у постанові судом встановлено обставини порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, що спричинило заподіяння матеріальної та моральної шкоди Позивача. А тому причинно-наслідковий зв'язок щодо факту заподіяння шкоди Позивачу слід вважати встановленим, тобто таким що не підлягає доказуванню в цивільній справі. ОСОБА_2 , працював водієм на ТОВ "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС" на тракторі "JOHN DEERE", державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС". Транспортний засіб - трактор "JOHN DEERE", державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС", застрахований не був. Внаслідок ДТП Позивач отримав легкі тілесні ушкодження, але в лікарню не звертався, автомобіль марки ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , володільцем якого він є, зазнав значних пошкоджень. Відповідно до ЗВІТУ № 291/03-13 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, виконаного 30.03.2018 року оцінювачем ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_5 дочки Позивача, вартість матеріального збитку завданого Позивачу внаслідок пошкодження автомобіля марки ЗАЗ TF69YP, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , за кермом якого перебував Позивач складає 37 813 грн. 46 коп., таким чином загальна вартість моральної шкоди становить 37 813 грн. 46 коп. Крім цього, унаслідок пошкодження транспортного засобу марки ЗАЗ TF69?Р, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , за кермом якого перебував позивач, також була спричинена моральна (немайнова) шкода, яка полягає у його душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням автомобіля, втраті на певний час транспортного засобу в наслідок ДТП. Крім цього, додаткових душевних страждань Позивачу також завдало те, що він з вини ОСОБА_2 перебував тривалий час без транспортного засобу та був обмежений у здійсненні своїх запланованих і незапланованих поїздок. Моральну (немайнову) шкоду з урахуванням цим душевних страждань Позивач оцінює в розмірі 20 000 грн. 00 коп. Позивачу, діями ОСОБА_2 заподіяно значну матеріальну та моральну шкоду, та оскільки завдана матеріал та моральна шкода йому в позасудовому порядку відшкодована на буле, він вимушений звернутися до суду з даним позовом.
21 грудня 2020 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження, призначення справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого судового засідання.
07 червня 2021 року винесено ухвалу про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи, провадження по справі зупинено до отримання висновку експертизи.
05 липня 2023 року винесено ухвалу про поновлення провадження у цивільній справі, призначення справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
18 грудня 2023 року винесено ухвалу про зупинення провадження по цій цивільній справі до визначення правонаступників (спадкоємців) померлого позивача ОСОБА_3 .
07 лютого 2025 року винесено ухвалу про поновлення провадження у цивільній справі, призначення справи до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
05 березня 2025 року винесено ухвали про заміну позивача ОСОБА_3 на його правонаступника - ОСОБА_1 , залучивши її до участі в цій цивільній справі в якості позивача.
19 березня 2025 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові, просив стягнути з відповідача на користь позивачки завдану матеріальну та моральну шкоду. Також просив тягнути з відповідача витрати, понесені на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу. Проти винесення заочного рішення не заперечив.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, хоч про день, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомили. Заяв, клопотань чи заперечень суду не подали.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши представника позивачки, перевіривши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлені наступні обставини.
09 вересня 2017 року, о 21 години 50 хвилин, водій ОСОБА_2 , на автодорозі Трипілля-Долина, керуючи трактором "JOHN DEERE", державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС" не враховував дорожні умови, не рухався якомога правіше, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 . чим порушив п.п. 2.3(6), 11.1, 11.2. Правил дорожнього руху, скоївши тим самим правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Трактор "JOHN DEERE" державний номер НОМЕР_1 , пересувався без габаритних вогнів, проблискового маячка та відповідного супроводу, а правилами дорожнього руху, в темний час доби заборонено експлуатувати транспортні засоби за відсутності габаритних вогнів.
ОСОБА_2 працював трактористом ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС" на колісному транспортному засобі, тракторі "JOHN DEERE", державний номерний знак високогабаритному НОМЕР_1 , який експлуатувався з порушенням правил організації руху великогабаритного транспортного засобу у темну пору доби. Даний транспортний засіб не мав габаритних вогнів та проблискового маячка, а також був обладнаний двома фарами спереду і ззаду, які розташовані по середині, на відстані одна від одної, що вказує на те, що бокові габарити і задні колеса значно виступають за освітлювальні прилади, що грубо порушує правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, що затверджено постановою Кабінету Міністрів від 18 січня 2001 р. № 30.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 27.12.2017 року справа № 372/3431/17 - провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
31.01.2018 року Апеляційним судом Київської області, суддя Миколюк О.В., винесено постанову у справі № 372/3431/17, згідно якої Постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасовано та постановлено нову постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним в порушенні п.п. 2.3(6), 11.1, 11.2 ПДР та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі закрито, в зв'язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так у зазначеній постанові судом встановлено обставини порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, що спричинило заподіяння матеріальної та моральної шкоди Позивача. А тому причинно-наслідковий зв'язок щодо факту заподіяння шкоди Позивачу слід вважати встановленим, тобто таким що не підлягає доказуванню в цивільній справі в розумінні ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
ОСОБА_2 , працював водієм на ТОВ "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС" на тракторі "JOHN DEERE", державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС".
Транспортний засіб - трактор "JOHN DEERE", державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС", застрахований не був.
Внаслідок ДТП Позивач отримав легкі тілесні ушкодження, але в лікарню не звертався, автомобіль марки ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , володільцем якого він є, зазнав значних пошкоджень.
Так, відповідно до ЗВІТУ № 291/03-13 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, виконаного 30.03.2018 року оцінювачем ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_5 дочки Позивача, вартість матеріального збитку завданого Позивачу внаслідок пошкодження автомобіля марки ЗАЗ TF69YP, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , за кермом якого перебував Позивач складає 37 813 грн. 46 коп., таким чином загальна вартість моральної шкоди становить 37 813 грн. 46 коп.
Крім цього, унаслідок пошкодження транспортного засобу марки ЗАЗ TF69?Р, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , за кермом якого перебував позивач, також була спричинена моральна (немайнова) шкода, яка полягає у його душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням автомобіля, втраті на певний час транспортного засобу в наслідок ДТП.
Крім цього, додаткових душевних страждань Позивачу також завдало те, що він з вини ОСОБА_2 перебував тривалий час без транспортного засобу та був обмежений у здійсненні своїх запланованих і незапланованих поїздок.
Моральну (немайнову) шкоду з урахуванням цим душевних страждань Позивач оцінює в розмірі 20 000 грн. 00 коп. Позивачу, діями ОСОБА_2 заподіяно значну матеріальну та моральну шкоду.
Позивач ОСОБА_3 намагався врегулювати спір в позасудовому порядку та направляв засобами поштового зв'язку відповідачу ТОВ «Трипілля Агро Плюс» лист-претензію, зі змісту якого вбачається, що позивачу пропонував відповідачу відшкодувати завдану йому матеріалу шкоду, однак відповідач на відшкодував позивачу завдану матеріальну шкоду.
Одна у відповідь на лист-претензію позивача, останній отримав від відповідача лист, зі змісту його вбачається, що він має наміру відшкодовувати позивачу завдані ДТП матеріальну шкоду.
Статтею 1 Закону України № 1961-IV, зокрема у п. 1.3 передбачено, що потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Як передбачено ст. 28 Закону України № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов'язана, окрім всього, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону України № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки
Матеріальні збитки, заподіяні Позивачу внаслідок ДТП складаються з наступного: матеріальна шкода у сумі 37 813 грн. 46 коп.
Крім того позивачу також завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 20 000грн. 00 коп.
3 вищевикладеного вбачається, що у Відповідача трактор "JOHN DEERE", державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС", був не застрахований, а третя особа ОСОБА_2 працював трактористом на ТОВ "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС", на колісному високогабаритному транспортному засобі, тракторі "JOHN DEERE", державний номерний знак НОМЕР_1 , який експлуатувався з порушенням правил організації руху великогабаритного транспортного засобу у темну пору доби, та, як зазначено в ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, тому необхідно залучити до відшкодування матеріальної та моральної шкоди саме Відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс».
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимог п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками с втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Нормами ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у зв'язку із ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна, відшкодовується грішми, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як зазначено у ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1487 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, а згідно з ч. 2 цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Однак, як зазначив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абз. 3-4 п. 6 своєї постанови № 4 від 01.03.13 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У той же час, згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З урахування вищевказаних норм Цивільного кодексу України та роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України саме з Відповідача в особі ТОВ "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС", як особи, яка несе відповідальність за дії свого працівника, має бути стягнута на користь Позивача, матеріальна та моральна шкода, яка складається з: матеріальної шкоди у сумі 37 813 грн. 00 коп., моральної шкоди у сумі 20 000 грн. 00 коп., а всього 57 813 грн. 00 коп.
Крім того під суд судового розгляду позивачка збільшила позовні вимоги, та відповідно до збільшених позовних вимог також просила стягнути з відповідача на свою користь інфляційні витрати в сумі 26 357 грн. 41 коп., та 3% річних в сумі 5 069 грн. 01 коп.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатить гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.
Відповідно до п. ч. 2 ст. 11 ЦК України, у випадках, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у зв'язку з завданням позивачу майнової та моральної шкоди у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача інфляційні витрати в сумі 26 357 грн. 41 коп., та 3% річних в сумі 5 069 грн. 01 коп.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України № 3-57гс10 від 20.12.2010, № 3-142гс11 від 23.01.2012, № 3-116гс11 від 14.11.2011, № 6-113цс14 від 01.10.2014, № 3-610гс16 від 15.06.2016, в яких зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції провадиться шляхом помноження суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості, а розрахунок трьох процентів річних провадиться по формулі: суму заборгованості помножити на кількість днів прострочення та 3% і поділити на 365 днів. Представлений позивачем розрахунок узгоджується із матеріалами справи.
Крім того щодо розрахунку витрат інфляційних витрат слід також зазначити наступне.
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочения, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Таким чином загальна сума стягнення трьох процентів річних та інфляційних із врахуванням розрахунку позивача складає: інфляційні витрати в сумі 26 357 грн. 41 коп., та 3% річних в сумі 5 069 грн. 01 коп.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі N 758/1303/15-ц.
Стаття 625 ЦK України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦK України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі N 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України. А тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 1 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, згідно з яким відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням.
З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у:
Постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України);
Постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
За наслідками системного аналізу чинного законодавства Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступні висновки про правильне застосування норм права.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І ''Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Таким чином, у цій справі предметом спору є стягнення річних та інфляційних збитків в зв'язку з завданням майнової (матеріальної) та моральної шкоди, а тому враховуючи правовий висновок Великої палати Верховного суду викладений в постанові від 16 травня 2018 року (Справа N 686/21962/15-ц, Провадження N 14-16цс18), відповідач має грошове зобов'язання перед позивачем.
З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України, що підтверджує правову позицію позивача.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Враховуючи викладені вище обставини, вирішуючи спір на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що доводи позову ґрунтуються на законі та матеріалах справи, позивач довів порушення відповідачем своїх прав та законних інтересів, які підлягають судовому захисту, а відповідач не спростував наявність обставин, які покладені в основу позову, тому позовні вимоги слід задовольнити.
Щодо вимог позивачки про відшкодування відповідачем понесених судових витрат в частині відшкодування судового збору та витрат на правову допомогу, оскільки такі вимоги відповідають ст. 141 ЦПК України та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.п. 1, 2 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 51 600 грн. 00 коп., суд виходить із фактично підтверджених та узгоджених з матеріалами справи наданих послуг, складності правовідносин між сторонами та їх правового регулювання, та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості вважає за необхідне вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі, в розмір 51 600 грн. 00 коп.
Згідно із статтею 133 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджено квитанцією. За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 16, 22, 23, 82, 1166, 1167, 1172, 1187, 1190, 1192, 1195 Цивільного кодексу України, ст.ст. 127, 128 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» (код ЄДРПОУ 36349093, адреса: 08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, буд. 6) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 37 813 грн. 00 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. 00 коп., відшкодування інфляційних витрат в розмірі 26 357 грн. 41 коп., відшкодування 3% річних в розмірі 5 069 грн. 01 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп., судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 51 600 грн. 00 коп., а всього 140 839 грн. 42 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя М.В.Кравченко