Справа №295/6065/25
Категорія 307
3/295/1652/25
15.08.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Панченко Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої у АДРЕСА_1 , пенсіонер, за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 02.05.2025 серії ВАБ №881280, 22.04.2025 о 13-00 год. ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство, а саме: економічне відносно онука : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обмежила доступ до користування спільним майном, до квартири.
В судове засідання ОСОБА_1 та її захисник не з'явились, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце його проведення.
Захисник надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі та участі ОСОБА_1 . Зазначила, що ОСОБА_1 вини у вчиненні правопорушення не визнає та просила закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Стаття 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Частина друга статті 173-2 передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі, іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення дій економічного характеру відносно неповнолітнього у виді обмеження доступу до користування спільним майном, до квартири.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, крім рапорту та довідки поліцейського до протоколу додані : лист директора ліцею №19 міста Житомира №306 від 23.04.2025, письмові пояснення ОСОБА_3 ; письмові пояснення, з яких не можливо встановити їх автора та зміст (а.с.8); копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 ; копію акта обстеження умов проживання від 28.04.2025; фотознімок під'їзду; лист КП лікарня №2 ім. ОСОБА_4 адресований Житомирському РУП №1 та начальнику служби у справах дітей від 24.04.2025 №951; акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 23.04.2025; копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5 про надання згоди та відсутність заперечень, щодо проживання його сина за місцем проживання бабусі та вжиття останньою заходів для збереження життя та здоров'я його сина від 17.01.2025 року; письмові пояснення ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.4 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.
Згідно з ст. 265 СК України баба, дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.
Матеріали справи містять докази перебування ОСОБА_1 у дату вказану у протоколі в КП «Лікарня №2 ім. Павлусенка» ЖМР з діагнозом - «S22.32 - Перелом одного ребра, не першого, закр. перелом 8 ребра з права» (а.с.9).
З матеріалів справи вбачається, що потерпілий у справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на день події мав повних дванадцять років. Батько дитини ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Матеріали справи не містять доказів зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2 , наявність у нього прав власності чи користування майном чи квартирою, а також доказів умисного обмеження доступу до користування його майном чи квартирою.
У листі навчального закладу складеному наступного дня після подій, зазначені обставини що суперечать наявним у справі доказам, а саме : про те, що нотаріально посвідченою заявою батька покладаються на бабусю обов'язки щодо догляду та виховання дитини, однак таких положень зазначена заява не містить.
Згідно нотаріально посвідченої заяви батька дитини - ОСОБА_5 , останній не заперечував і надав згоду на час своєї відсутності на проживання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з бабусею - ОСОБА_1 , та у зв'язку з цим надав згоду на вжиття нею заходів для збереження життя та здоров'я неповнолітнього (а.с.18).
Зі змісту вищевказаної заяви не вбачається обов'язку ОСОБА_1 як щодо здійснення виховання та розвитку дитини, піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток , здобуття дитиною повної загальної середньої освіти (обов'язки батьків, визначені ст. 150 СК України) так і права і обов'язку на визначення місця проживання неповнолітнього (Стаття 160 СК України Право батьків на визначення місця проживання дитини.)
Акт обстеження умов проживання від 28.04.2025 за адресою АДРЕСА_1 не підтверджує і не спростовує обставин у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, а тому є неналежним доказом.
Письмові пояснення ОСОБА_6 надані зі слів її сина- неповнолітнього ОСОБА_7 не можуть бути єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 інкримінованих їй дій.
Також, матеріали справи не містять доказів встановлення над неповнолітнім ОСОБА_2 опіки і призначення ОСОБА_1 опікуном.
За таких обставин, за відсутності доказів наявності обов'язків ОСОБА_1 утримувати неповнолітнього ОСОБА_2 за наявності у нього батька, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні в дату та час вказаних у протоколі інкримінованого їй правопорушення не доведена достатньою кількістю належних і допустимих доказів, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Г.В. Панченко