справа № 274/3788/25
провадження № 2/0274/1647/25
Рішення
Іменем України
( заочне)
15.08.2025 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором --
Представник позивача Варшавський К.А. звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ "Свеа фінанс" заборгованість за кредитним договором № Z62.19740.005103050 від 05.04.2019 року в розмірі 53615,77 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 05.04.2019 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z62.19740.005103050. Даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором кредиту і договору страхування. Відповідно до розділу 1 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі 42585, 00 грн для власних потреб. В свою чергу позичальник отримує кредит і доручає банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж на вказаний в договорі рахунок страховика. Кредит надається строком на 36 місяців. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 15,0% річних. Підписанням відповідного кредитного договору позичальник також приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку). На виконання умов вищевказаного договору Акціонерним Товариством «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.
Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
25.07.2023 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (попередня назва - «Росвен інвест Україна», було укладено договір факторингу №01.02-31/23. Відповідно до умов договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі, було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_2 перед АТ «Ідея Банк» за договором №Z62.19740.005103050 від 05.04.2019.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №Z62.19740.005103050 від 05.04.2019, заборгованість відповідача станом на дату подачі позову, складає: заборгованість за основним боргом 23339,33 грн, заборгованість за відсотками 8176,37 грн., заборгованість за іншими процентними платежами 22100,07 грн., всього 53615,77 грн.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.06.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом ) сторін ( а.с. 63).
Представник позивача в судове засідання не з"явився, згідно позовної заяви просить розгляд справи провести за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.4).
Відповідач про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті Бердичівського міськрайонного суду, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Суд, за письмовою згодою представника позивача, ухвалює заочне рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить вимогам ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05.04.2019 між АТ «Ідея Банк» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір кредиту та страхування №Z62.19740.005103050 (надалі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 42585,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.1.2. банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5.5% (Маржу Банку).
Згідно п.1.4.-п.1.5. станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9.5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15%. Змінна частина процентної ставки дорівнює потрійному значенню ШИЄ (Український індекс рітейлових депозитів) (далі - індекс) за останній день попереднього місяця. Індекс використовується як база для визначення процентної ставки. Індекс переглядається та може змінюватись банком щомісячно. Статистичні дані Національного банку України, які містять індекс, розміщуються на офіційному сайті Національного Банку України. Сторони домовились, що у випадку зміни назви індексу чи посилання на індекс, але без зміни його економічної суті, сторони не вносять змін до договору, і такі дані продовжують використовуватись у формулі визначення змінної частини ставки.
Згідно п.1.6. банк може в будь-який момент за рішенням правління банку визначити змінну частину процентної ставки нижчу ніж ставка, яка розрахована відповідно до п 1.5. цього договору на основі зміни ключових ринкових показників.
Згідно п. 1.7. банк повідомляє позичальника про зміну розміру процентної ставки та надсилає позичальнику новий графік щомісячних платежів за кредитним договором листом без внесення змін (доповнень) до договору не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої почне діяти нова ставка. Таке повідомлення вважається надісланим в день його відправлення на адресу позичальника, що зазначена в цьому договорі. До направлення повідомлення на адресу позичальника поштою прирівнюється також і його вручення позичальнику, члену його родини чи представнику позичальника під розписку. Новий графік щомісячних платежів стає невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.1.8. позичальник стверджує, що розуміє суть і принципи визначення процентної ставки, усвідомлює ризики, які випливають із змінної частини ставки протягом всього строку кредитування, і погоджується на ці ризики.
На підставі п.1.10. за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: - надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором (далі - «графік щомісячних платежів»).
Згідно п.1.12. позичальник надає свою згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку: переказати страховику, в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов'язаних із життям майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у заяві на страхування, яка додається до даного договору.
Відповідно до п.1.13. банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг "2620_Стартовий_ПР", що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 9-12,14).
Графік щомісячних платежів за кредитним договором міститься у п. 6 договору, щомісячні внески наведені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та сплачуються на транзитний рахунок № НОМЕР_2 (а.с.17).
Відповідно до Паспорта споживчого кредиту, який підписаний між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем, сторони погодили дати платежу, сума, ліміт кредиту 42585, 00 грн, плата за обслуговування кредитної заборгованості 2,50% щомісячно від початкової суми кредиту, проценти за користування кредитом 15%, загальна вартість кредиту 91691,93 грн. (а.с.15 - 16).
05.04.2019 між ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» (страховий агент) та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування життя №Z62.19740.005103050 (а.с. 18-21).
АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання за договором кредиту №Z62.19740.005103050 від 05.04.2019 виконав, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 42585,00 грн., що підтверджується копіями ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту та ордеру-розпорядження №2 про сплату страхового платежу (а.с. 13).
Вказане також підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 05.04.2019 по 25.07.2023 (а.с. 26-31).
З даної виписки прослідковується, що відповідач часткового погашав кредитну заборгованість, що свідчить про визнання останнім факту укладення договору кредиту між ним та позивачем, та те, що йому були відомі умови кредитування.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №Z62.19740.005103050 від 05.04.2019 заборгованість ОСОБА_1 становить 53615,77 грн., з яких: 23339,33 грн. заборгованість за основним боргом; 8176,37 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та 22100,07 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с. 25).
Судом також встановлено, що 25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТзОВ «Росвен Інвест Україна» (фактор) було укладено договір факторингу №01.02.-31/23, згідно якого, за цим договором клієнт передає (відступає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді вдень укладання цього договору та надсилається клієнтом фактору засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлів день укладання цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього договору (п.2.1 договору) (а.с.32-38).
На виконання вимог умов договору факторингу №01.02.-31/23 ТзОВ «Росвен Інвест Україна» було сплачено АТ «Ідея Банк» кошти в сумі 11963508,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №9217 від 26.07.2023 року (а.с. 39).
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТзОВ «Росвен Інвест Україна» (фактор) було підписано реєстр боржників №1, №2 та №3 до договору факторингу №01.02.-31/23 від 25.07.2023 року (а.с. 40-42).
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02.-31/23 від 25.07.2023 клієнт відступає факторові наступні права грошових вимог, зокрема до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.19740.005103050 від 05.04.2019 в розмірі 53615,77 грн. (а.с. 43).
Згідно рішення єдиного учасника ТзОВ «Росвен Інвест Україна» вирішено змінити назву (найменування) Товариства з «Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (а.с. 45).
Враховуючи вищевикладене, із наявних матеріалів справи вбачається, що кредитором по виконанню зобов'язань боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.19740.005103050 від 05.04.2019, відповідно до укладеного договору факторингу виступає позивач.
Згідно зі ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували обставини, зазначені у позовній заяві та правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, зокрема в частині нарахування процентів за користування кредитом.
На переконання суду наданий розрахунок заборгованості узгоджується з умовами договору та є належним доказом.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу, як правонаступнику первісного кредитора, не повернуті, що свідчить про порушення його прав, у зв'язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення із боржника фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, зважаючи на те, що відповідач в частково визнав позовні вимоги, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №Z62.19740.005103050 від 05.04.2019 у розмірі 31515,70 грн., з яких 23339,33 грн. заборгованість за основним боргом; 8176,37 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, підлягають до задоволення.
Разом з тим, вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 22100,07, суд виходить з такого.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.19740.005103050 від 05.04.2019, станом на 25.07.2023 сума заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями становить 22100,07 грн.
При цьому, банк, встановивши у кредитному договорі сплату за інші послуги банку та плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,50% щомісячно від початкової суми кредиту, не зазначив, за які саме послуги сплачуються комісії.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 22100,07 грн необхідно відмовити за безпідставністю.
За наведених обставин позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1424,00 грн.
Керуючись ст. 12-13,76-81,89,133,141,211,247,258,263-265,274-275,279,280-282,354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" /місце знаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, ЄДРПОУ 37616221/ заборгованість за кредитним договором №Z62.19740.005103050 від 05.04.2019 у розмірі 31515,70 грн., з яких тіло кредиту - 23339,33 грн., проценти за користування кредитом - 8176,37 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" судовий збір в сумі 1424,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 15 серпня 2025 року
Суддя : Т.М. Вдовиченко