14 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/5196/24
Провадження № 22-ц/820/1757/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Плінська І.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Палінчака О.М. від 21 травня 2025 року.
Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У лютому 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що з 20.07.2019 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.12.2023 року розірвано.
Перебуваючи в шлюбі, сторони придбали легковий автомобіль «Mazda 3», 2006 року випуску, за 6000 дол. США. Вказаний автомобіль є спільним сумісним майном подружжя.
З метою уникнення розподілу майна в процесі розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_2 без згоди позивачки 31.08.2023 року відчужив їх спільний автомобіль «Mazda 3», 2006 року випуску, новому власнику.
З врахуванням викладеного позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію 1/2 вартості автомобіля «Mazda 3», 2006 року випуску у розмірі 112709,40 грн., що еквівалентно 3000 дол. США.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 104683,61 грн. - грошову компенсацію 1/2 частки вартості автомобіля «Mazda 3», 2006 року випуску, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , який належав на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1124,96 грн. та витрати на проведення експертизи в сумі 4923,53 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині розміру грошової компенсації змінити, стягнути з нього на користь позивачки 59000 грн., 1/2 вартості спірного автомобіля згідно висновку про вартість майна №567/01 від 15.04.2024 року. На думку апелянта, суд першої інстанції на врахував висновок про вартість майна №567/01 від 15.04.2024 року та не навів мотиви його відхилення. Вказаний висновок в повній мірі відображає дійсну вартість на час розгляду справи визначення оспорюваного майна, за яку позивачка просить компенсацію. Оскаржуване рішення не містить обґрунтування, чому суд взяв до уваги саме висновок експерта від 16.01.2025 року №1177/24-26.
Суд не врахував, що він продав автомобіль в період шлюбу, а отже, згідно ч.2 ст. 65 СК України вважається, що правочин вчинено за згодою другого з подружжя, а відтак, доводити відсутність такої згоди мала б позивачка, а не відповідач, як і використання отриманих коштів не в інтересах сім'ї.
Суд першої інстанції також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження, в зв'язку з перебуванням відповідача в складі ЗСУ, чим порушив його права як сторони по справі.
У відзиві ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказує, що суд першої інстанції правильно зазначив, що саме відповідач мав довести наявність її згоди на продаж автомобіля. Апелянт, оспорюючи висновок експерта щодо вартості автомобіля, не клопотав про проведення іншої експертизи. Відповідач проходить службу у військовій частині в місті Хмельницькому і 21.05.2025 року був присутній в судовому засіданні разом з представником, тому підстав для зупинення провадження у справі не було.
В засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що 20.07.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб.
Під час перебування у шлюбі 03.12.2022 року ОСОБА_2 придбано автомобіль «Mazda 3», 2006 року випуску, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7594/22/004445 від 03.12.2022 року. Ціна автомобіля у вказаному договорі зазначена 300000 грн.
04.07.2023 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , у якому зазначив, що вони з ОСОБА_1 спільне господарство не ведуть.
30.08.2023 року ОСОБА_2 продав автомобіль «Mazda 3», 2006 року випуску, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1267 від 30.08.2023 року. Ціна продажу згідно договору - 20000 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.12.2023 року у цивільній справі № 686/17391/23 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набрало законної сили 05.01.2024 року.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відчужив автомобіль, що був спільною сумісною власністю сторін, без згоди позивачки і не довів, що отримані ним кошти від продажу спірного автомобіля були використані в інтересах сім'ї. Відтак наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки 104683,61 грн. грошової компенсації 1/2 частки вартості автомобіля.
Доводи апеляційної скарги про помилковість таких висновків суду є безпідставними.
Так, згідно з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ч.ч. 2-3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
В разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст.70 СК України).
Згідно ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Суд першої інстанції правильно констатував, встановлено, автомобіль «Mazda 3», 2006 року випуску, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 як набутий сторонами в шлюбі, належав до спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згідно з пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного суду України № 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Автомобіль «Mazda 3», 2006 року випуску, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 є цінним майном, відтак згода другого з подружжя на укладення правочину щодо його відчуження підлягала оформленню у простій письмовій формі.
Матеріали справи не містять доказів згоди позивачки на укладення правочину відповідачем щодо відчуження автомобіля.
Оскільки відповідач відчужив автомобіль без згоди іншого з подружжя, саме на нього покладено обов'язок довести здійснення відчуження в інтересах сім'ї.
Суд першої інстанції правильно застосував норму ч. 3 ст. 65 СК України і з врахуванням факту відчуження відповідачем спірного автомобіля і переходу права власності на нього до третьої особи, за відсутності згоди позивача на це відчуження і недоведеності відповідачем факту відчуження його в інтересах сім'ї, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення 1/2 частини вартості автомобіля на користь позивачки.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №1177/24-26 від 16.01.2025 року ринкова вартість автомобіль «Mazda 3», 2006 року випуску, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 складає 209367,23 грн. (том 1 а.с.175-182).
Водночас за наданим відповідачем висновком про вартість майна №567/01 від 15.04.2024 року, складеним оцінювачем ОСОБА_3 , ПП «Золотий ключ», ціна автомобіля «Mazda 3», 2006 року випуску, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 становить 118000 грн. (а.с. 50).
Суд першої інстанції правильно поклав в основу рішення щодо ринкової вартості автомобіля висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи №1177/24-26 від 16.01.2025 року, складений судовим експертом Хмельницького відділення КНДІСЕ Відлацьким А.А., який має відповідне свідоцтво Мінюсту України та попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України.
Відтак доводи апеляційної скарги про неналежну оцінку доказів судом першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив стороні відповідача у зупиненні провадження в справі з підстав п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України.
Так, відповідно до ордеру ВХ №1066279 від 01.04.2024 року та договору про надання правової допомоги №б/н від 01.04.2024 року в Хмельницькому міськрайонному суді інтереси ОСОБА_2 представляв адвокат Іваницький А.М.
Отже, відповідач в суді першої інстанції діяв через свого представника, що цілком дозволяло йому реалізувати свої процесуальні права, передбачені законом.
Водночас відповідач проходить військову службу у військовій частині в місті Хмельницькому і 21.05.2025 року був присутній в судовому засіданні разом з представником, тому підстав для зупинення провадження у справі не було.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 14 серпня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк