07 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 677/1040/24
Провадження № 22-ц/820/1783/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя - доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Плінська І.П.,
з участю апелянтки, представників відповідача,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Красилівської гімназії №2 Красилівської міської ради Хмельницької області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області в складі судді Кутасевич О.Г. від 12 червня 2025 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У червні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що наказом Красилівського районного відділу народної освіти від 14 липня 1988 року №4683 вона прийнята на роботу до Красилівської середньої шкоди №2 (зараз - Красилівська гімназія №2 Красилівської міської ради Хмельницької області), де працювала на різних посадах, зокрема, на посаді вчителя початкових класів.
23 травня 2024 року наказом директора Красилівської гімназії №2 Красилівської міської ради № 08-к її звільнено з посади вчителя початкових класів на підставі п. 3 ч.1 ст. 41 КЗпП України - за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням такої роботи, що підтверджено актом №2 від 22 травня 2024 року.
Проте обставини, викладені у цьому акті перевірки, яким нібито зафіксовано її аморальну поведінку, що вона 14 травня 2024 року під час уроку в 4 класі «Дизайн і технології» бігала по класу і шарпала дітей за руки, не відповідають дійсності. Факт застосування будь-якого насильства до учнів спростовується результатами перевірки, що проводилася ВП №4 ХРУП ГНУНП в Хмельницькій області №5329/121/109/01-2024 від 27 травня 2024 року за зверненням ОСОБА_2 , в її діях не встановлено ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.173-4 КУпАП.
Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 2, 3 ст. 41 КЗпП, не є заходом дисциплінарного стягнення, а тому вимоги ст.148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються, однак відповідно до ч.2 ст.147 КЗпП законодавством, статутами, положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Абзацом 4 п.33 розділу VІІ Правил внутрішнього розпорядку Красилівської гімназії № 2, прийнятих загальними зборами трудового колективу 24.03.2024 року, передбачено, що звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосовано відповідно до п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40, ст. 41 КЗпП. Відтак, при звільненні позивачки мали бути дотримані норми КЗпП, які регулюють порядок та строки накладення дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни.
Наказ про звільнення позивачки не відповідає вимогам ч.3 ст. 149 КЗпП, оскільки у ньому не зазначено, у чому полягало порушення трудових обов'язків (тобто, в чому полягала її аморальна поведінка). Звільнення її з роботи, яке є по суті дисциплінарним стягненням, з цих підстав є незаконним.
З врахуванням наведеного, позивачка просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 травня 2024 року, а також стягнути заподіяну їй моральну шкоду, яка полягала душевних стражданнях, погіршенні стану її психічного та фізичного здоров'я, приниження честі та ділової репутації як вчителя з великим досвідом, яку вона оцінила в 100000 грн.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Красилівської гімназії №2 Красилівської міської ради Хмельницької області про поновлення на посаді вчителя початкових класів Красилівської гімназії №2, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та задовольнити її позов. На її думку, суд першої інстанції не врахував, що Правилами внутрішнього розпорядку відповідача звільнення як дисциплінарне стягнення спеціально передбачене, у тому числі й з підстав, передбачених ст. 41 КЗпП України та в сукупності з приписами ч. 2 ст. 147 КЗпП України для членів трудового колективу (зокрема, педагогічних працівників) Красилівської гімназії №2 звільнення за вчинення аморального проступку є заходом дисциплінарного впливу. А тому при звільненні педагогічних працівників Красилівської гімназії №2 за вчинення аморального проступку слід дотримуватися норм КЗпП, які регулюють порядок і строки накладення дисциплінарних стягнень на працівників за порушення трудової дисципліни.
Події, що мали місце 14.05.2024 року, полягали лише в тому, що вона робила зауваження учням з приводу їх неготовності до уроку, проте не ображала їх і не принижувала, тим більш, не застосовувала фізичну силу.
Не враховано, що показання свідків в суді щодо нібито її негативних висловлювань в бік дітей та застосування до них фізичної сили зумовлені тиском адміністрації гімназії на батьків та учнів з тим, щоб унеможливити її поновлення на роботі.
Комісія всупереч наказу директора Красилівської гімназії №2 від 14.05.2024 року фактично не проводила перевірку, будь-яких письмових пояснень від здобувачів освіти та їх батьків, від неї не відбирала, що підтвердили і члени комісії під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Судом не враховано, що в наказі про її звільнення, який є по суті наказом про накладення дисциплінарного стягнення, не зазначено, у чому саме полягає її аморальна поведінка, тому він не відповідає вимогам ч. 3 ст. 149 КЗпП України. Посилання в наказі на акт №2 від 22 травня 2024 року «Про проведення перевірки за фактом звернення» не є достатнім для того, щоб вважати наказ про звільнення законним.
У відзиві на позов відповідач визнав, що підставою звільнення позивачки за вчинення аморального проступку є також інші заяви та скарги, які подавалися щодо неї у 2022, 2024 роках. Проте за цими зверненнями жодні перевірки не проводилися, а викладені у зверненні ОСОБА_3 від 26.08.2022 року факти не знайшли свого підтвердження. Тому викладені у цих зверненнях обставини також не можуть підтверджувати, що нею вчинений аморальний проступок, не сумісний з роботою на посаді вчителя.
У відзиві Красилівська гімназія №2 просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - відхилити як безпідставну. Вказує, що ОСОБА_1 була звільнена з роботи за психологічний та фізичний тиск на учнів 4 класу, застосований нею до дітей 14 травня 2024 року на уроці «Дизайн і технології». У акті перевірки за фактом звернення від 22.05.2024 року комісія визнала доведеним факт психологічного та фізичного впливу на учнів 4 класу саме 14.05.2024 року на уроці «Дизайн і технології», визнала такі дії ОСОБА_1 аморальним проступком, несумісним з продовженням роботи, що має виховну функцію і на підставі п.3 ст. 41 КЗпП України рекомендувала директору гімназії звільнити вчительку початкових класів ОСОБА_4 . Зазначені факти підтверджені в суді самими дітьми, а також інспектором ювенальної поліції. Допитані як свідки батьки учнів 4 класу, які наголошували на неприпустиму поведінку позивача, підтвердили, що у дітей на руках були сліди насильства після уроку ОСОБА_1 14.05.2024 року. Жодних об'єктивних підстав, які б ставили під сумнів показання свідків (батьків, учителів, учнів, працівника поліції, членів комісії) позивачкою не наведено та не спростовано ці свідчення. Своєю поведінкою 14.05.2024 року на уроці «Дизайн і технології» ОСОБА_1 скомпрометувала себе перед учнями, їхніми батьками, порушила моральні норми, втратила тим самим авторитет, дискредитувала себе як вчитель.
В засіданні апеляційного суду апелянтка підтримала апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.
Представники відповідача просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом Красилівського районного відділу народної освіти від 14 липня 1988 року №4683 ОСОБА_1 прийнята на роботу до Красилівської середньої шкоди №2 (на цей час - Красилівська гімназія №2) на посаду вчителя початкових класів.
14 травня 2024 року на ім'я директора гімназії надійшло звернення ОСОБА_2 , матері учня 4 класу ОСОБА_5 , про застосування до її сина фізичного насильства з боку вчительки початкових класів ОСОБА_1 , яка вказаного дня о 13 годині штовхнула дитину, від чого він вдарився плечем об стіну, у зв'язку із чим мати викликала поліцію.
З метою перевірки фактів, викладених у зверненні ОСОБА_2 , 14 травня 2024 року директором Красилівської гімназії №2 видано наказ №40-од «Про проведення перевірки за фактом звернення», яким створено комісію у складі заступника директора ОСОБА_6 , практичного психолога ОСОБА_7 , вчителя початкових класів ОСОБА_8 , яку зобов'язано в строк до 23 травня 2024 року провести розгляд фактів, викладених у зверненні, відібрати письмові свідчення батьків і дітей-свідків, отримати пояснення вчительки та дати діям ОСОБА_1 правову оцінку, за результатами роботи комісії скласти акт.
За результатами перевірки, призначеної наказом директора №40-од від 14 травня 2024 року, комісією прийнято Акт №2 «Про проведення перевірки за фактом звернення», яким підтверджено факти психологічного та фізичного насильства до учнів з боку ОСОБА_1 . В основу акту покладені звернення батьків, свідчення очевидців - класного керівника ОСОБА_9 , заступника директора з виховної роботи ОСОБА_10 . Зокрема, на підставі звернення батьків установлено, що ОСОБА_1 штовхнула учня ОСОБА_5 та він вдарився плечем об стіну, шарпнула ОСОБА_11 , смикала за руки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , завдавши їм болю, внаслідок чого в них були виявлені почервоніння та подряпини від нігтів. Крім того, ОСОБА_1 кричала та обзивала дітей психічно хворими. Характерні почервоніння та подряпини бачили в цих дітей інші учні класу та батьки, а також інспектор ювенальної превенції лейтенант поліції ОСОБА_15 , яка прибула до гімназії із нарядом поліції. Комісія визнала, що такі дії вчительки призвели до порушення вимог п.1.22 розділу 1 та п.2.42 розділу 2 Статуту Красилівської гімназії №2, затвердженого наказом відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради №47-од від 24 березня 2023 року щодо безпечних умов освітньої діяльності та заборони застосування методів фізичного та психологічного насильства до здобувачів освітнього процесу, а також що цей випадок психологічного і фізичного впливу ОСОБА_1 на учнів 14 травня 2024 року набув розголосу та є аморальним проступком. Визнано, що ситуація, що виникла, шкодить іміджу та репутації Красилівської гімназії №2, оскільки діти не відвідують її уроки, батьки відмовляються від освітніх послуг вчительки ОСОБА_1 , що унеможливлює перебування її на посаді вчительки початкових класів, а тому рекомендовано звільнити її на підставі п.3 ч.1 ст. 41 КЗпП.
У зв'язку з фактами, встановленими у цьому акті та з метою оцінки дій вчительки початкових класів ОСОБА_1 14 травня 2024 року на уроці «Дизайн технологій», 22 травня 2024 року було проведено загальні збори трудового колективу Красилівської гімназії №2.
Згідно з протоколом №6 загальних зборів, на яких була присутня ОСОБА_1 , а також батьки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , більшістю голосів ( 31 з 36) ухвалено дії вчительки початкових класів ОСОБА_1 14 травня 2024 року на уроці «Дизайн і технології» вважати аморальним проступком, несумісним з роботою, що має виховну функцію.
Наказом №08-к директора Красилівської гімназії №2 від 23 травня 2024 року на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України, враховуючи зафіксовані Актом №2 від 22 травня 2024 року факти, що свідчать про аморальну поведінку вчительки ОСОБА_1 , її звільнено з посади вчителя початкових класів в зв'язку з вчиненням працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
ОСОБА_1 відмовилася ознайомитися під підпис з актом №2 «Про проведення перевірки за фактом звернення» від 22 травня 2024 року та з наказом №08-к від 23 травня 2024 року «Про звільнення», про що складено акт від 23 травня 2024 року.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту вчинення позивачкою, працівником, який виконує виховні функції аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, наказ директора Красилівської гімназії №2 №08-к від 23.05.2024 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України прийнятий з урахуванням вимог ст. 148, 149 КЗпП і є законним, тому підстави для поновлення позивачки на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відсутні.
Доводи апеляційної скарги про помилковість і необґрунтованість цього висновку суду є безпідставними.
Так, статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.
До суб'єктів, які можуть бути звільнені за цією підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені у статті 52 Закону України «Про освіту», а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.
Термін «аморальний проступок» є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду як правозастосовчому органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи, чи є ті, чи інші діяння аморальним проступком. Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.
За змістом статті 6 Закону України «Про освіту» засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є, зокрема, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці; повагу людської гідності; захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'ю здобувача освіти.
За змістом п.п.1.22, 2.42 Статуту Красилівської гімназії №2, затвердженого наказом відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради №47-од від 24 березня 2023 року, заклад освіти несе відповідальність перед здобувачами освіти, територіальною громадою, суспільством, державою за безпечні умови освітньої діяльності. Дисципліна в закладі освіти дотримується на основі взаємоповаги усіх учасників освітнього процесу, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку та цього Статуту. Здобувачі освіти мають право на безпечні і нешкідливі умови навчання, захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, боулінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'ю здобувача освіти.
Відповідно до частини 1 статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.
Згідно з частиною 2 статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов'язані, зокрема, постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність; виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання; сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров'я; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'ю здобувача освіти; додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов'язки; повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).
Отже, за змістом наведених норм матеріального права працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов'язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки.
Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 713/265/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 1519/2-667/11, від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що величезна суспільна значущість педагогічної праці зумовлює надвисокі вимоги як до особистості вчителя, так і до щоденної поведінки педагога, саме тому, вчитель, педагог, вихователь зобов'язаний бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості дітей.
Звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: вчинення аморального проступку, та несумісність цього проступку з продовженням роботи, що має виховну функцію.
Отже, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими учасниками навчально-виховного процесу, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як педагог, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, він підлягає звільненню з роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги про неналежну оцінку доказів судом першої інстанції, недоведеність факту психологічного та фізичного насильства апелянтки щодо учнів 14.05.2024 року, є безпідставними.
Так, за змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції відповідно до ст. 89 ЦПК України повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив наявні у справі докази і дав належну оцінку допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок зібраним доказам у їх сукупності.
Так, суд на підставі поданих письмових доказів правильно констатував, що окрім звернення 14.05.2024 року ОСОБА_2 , матері учня 4 класу ОСОБА_5 , у період з 15 по 20 травня 2024 року на ім'я директора гімназії надійшли письмові звернення від інших батьків учнів 4-го класу ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 про застосування до їх дітей 14 травня 2024 року вчителькою ОСОБА_1 фізичного та психологічного насильства, у яких вони зазначали, що вчителька під час уроку обзивала дітей психічно хворими, кричала, шарпала за руки, вказували про систематичність такої її поведінки.
Згідно доповідної записки класного керівника 4-го класу ОСОБА_9 від 17.05.2024 року, 14 травня 2024 року о 12.46 год. у коридорі поблизу 4 класу вона почула крики учнів і вчителя ОСОБА_1 та разом із матір'ю учениці ОСОБА_27 , яка також чекала в коридорі, зайшла в клас, де побачила збуджених і переляканих учнів, які показували сліди із почервонінням на руках та плечі після смикання їх вчителем. Діти зателефонували батькам і хто зміг, швидко підійшли в клас. Про аморальну поведінку вчителя під час уроку класний керівник повідомила директора.
Аналогічні обставини відображені у доповідній записці заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_10 - коли вона прийшла до класу, ОСОБА_1 поводила себе неврівноважено з батьками та дітьми, кричала та на зауваження не реагувала, а тому вона попросила ОСОБА_9 вивести дітей з класу.
У доповідній записці від 16 травня 2024 року з приводу подій 14 травня 2024 року ОСОБА_1 жодних пояснень з приводу своєї поведінки не зазначила, вказавши лише, що здобувачі освіти 4 класу до уроку «Дизайн і технології» не були підготовлені, а в письмових поясненнях від 21 травня 2024 року заперечувала обставини, викладені у зверненнях батьків.
У період з 16 по 20 травня 2024 року батьки ОСОБА_23 , ОСОБА_28 , ОСОБА_2 , ОСОБА_21 , ОСОБА_29 написали на ім'я директора гімназії заяви про те, що їх діти не будуть відвідувати уроки ОСОБА_1 , оскільки бояться за фізичне та психологічне здоров'я дітей.
Відсутність на уроках з 16 по 23 травня 2024 року, які викладає ОСОБА_1 , більшості учнів 4 класу підтверджено й доповідними записками ОСОБА_1 від 16, 17, 20 та 23 травня 2024 року.
Допитані у судовому засіданні як свідки батьки учнів 4-го класу ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , а також їхні діти, матір ОСОБА_22 , також підтвердили і повідомили про обставини застосування до їх дітей 14 травня 2024 року вчителькою ОСОБА_1 фізичного та психологічного насильства.
Ці свідчення учнів та їхніх батьків цілком узгоджуються між собою, а також з показаннями свідка ОСОБА_9 , класного керівника 4 класу, свідка ОСОБА_10 , заступника директора, та інспектора ювенальної поліції Сивак Л.С., яка прибула до гімназії за викликом на лінію 102. Остання ствердила про фіксацію нею на фото слідів насильницьких дій (почервоніння, сліди від нігтів), які були виявлені у ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_30 , та роз'яснила батькам їх право звернутись із письмовими заявами про вчинення кримінального правопорушення. Не побачила, що на дітей чинився будь-який тиск з боку батьків чи вчителів з метою обмовити вчителя.
Твердження позивачки про недостовірність цих свідчень та письмових звернень, нібито зумисне штучне створення цього конфлікту адміністрацією гімназії з метою її звільнення з роботи не ґрунтується на жодних доказах і є безпідставним.
Жодних об'єктивних підстав, які б ставили під сумнів показання свідків (батьків, учителів, учнів, працівника поліції, членів комісії) позивачкою не наведено та не спростовано їх свідчення в суді .
Відтак суд на підставі повно та всебічно досліджених доказів правильно визнав доведеним факт вчинення позивачкою аморального поступку, що полягав у застосуванні до здобувачів освіти - учнів 4 класу Красилівської гімназі №2 фізичного та психологічного насильства 14 травня 2024 року на уроці «Дизайн і технології», який несумісний з продовженням роботи, що має виховну функцію.
Висновок за результатом перевірки ВП №4 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області по факту булінгу №964 ЄО №2263 від 14.05.2024 року про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.173 КУпАП, не спростовує висновок суду по суті спору - щодо вчинення позивачкою аморального поступку, що полягав у застосуванні до учнів 4 класу Красилівської гімназі №2 фізичного та психологічного насильства, який несумісний з продовженням роботи, що має виховну функцію.
Суд також правильно констатував, що комісія, створена наказом директора №40-од від 14.05.2024 року, належно провела перевірку звернення ОСОБА_2 та встановила всі обставини з урахуванням письмових звернень інших батьків, у яких також відображалися пояснення дітей, наданих 15-20 травня 2024 року після інциденту 14 травня 2024 року, відбирала пояснення у ОСОБА_1 .
Той факт, що звернення батьків, покладені в основу акту перевірки №2 від 22 травня 2024 року, адресовані директору гімназії, не має істотного значення, оскільки вони були предметом дослідження комісії, що підтвердили в суді й свідки - члени комісії.
Згідно з актом перевірки від 22.05.2024 року комісія визнала доведеним факт психологічного та фізичного впливу на учнів 4 класу саме 14.05.2024 року на уроці «Дизайн і технології» і визнала такі дії ОСОБА_1 аморальним проступком, несумісним з продовженням роботи, що має виховну функцію. Обставини, викладені у попередніх скаргах на позивачку, не були підставою звільнення позивачки за вчинення аморального проступку.
Оскаржуваний наказ про звільнення відповідає вимогам ч.3 ст. 149 КЗпП, - в ньому викладено суть проступку та підставу звільнення позивачки - зазначено, що її звільнено на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України, враховуючи зафіксовані актом №2 від 22 травня 2024 року факти, що свідчать про аморальну поведінку вчительки ОСОБА_1 .
Відтак суд дійшов обґрунтованого висновку, що наказ директора Красилівської гімназії №2 №08-к від 23 травня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст. 41 КЗпП за вчинення працівником, який виконує виховні функції аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи є законним, прийнятий з урахуванням вимог ст.148, 149 КЗпП, а тому позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 15 серпня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк