Єдиний унікальний номер справи: 766/4767/25
Номер провадження: 33/819/161/25
Головуючий у першій інстанції: Валігурська Л.В.
Доповідач: Калініна О.В.
13 серпня 2025 року Херсонський апеляційний суд у складі судді Калініної О.В., при секретарі Литвиненко Т.О., за участю ОСОБА_1 , адвоката Мієнка Р.В., прокурора Марченка С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, -
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2025 року, закрити провадження у справі.
На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що :
-протокол не може бути беззаперечним доказом винуватості ;
-суд проігнорував факт внесення до протоколу про адміністративне правопорушення від 31.03.2025 року завідомо неправдивих відомостей та замість направлення протоколу на доопрацювання, надав оцінку зазначеним у протоколі відомостям на власний розсуд;
-ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративне правопорушення за вказаним у протоколі місцем вчинення - м. Херсон вул. Лютеранська, 1- юридична адреса СБУ в Херсонській області, фактичне місце скоєння адміністративного правопорушення не встановлено;
-зазначені у протоколі відомості щодо дати вчинення адміністративного правопорушення - 27.11.2024 року не відповідають дійсності . З урахуванням вимог закону, датою скоєння адміністративного правопорушення можна вважати перший день після 31.01.2024 року - останньої дати можливості подання щорічної декларації;
-захисник обґрунтовано під час розгляду справи в суді ставив під сумнів дату виявлення адміністративного правопорушення - 31.03.2025 року, зважаючи на висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 28.02.2019 року у справі №149/2498/17. Судом проігноровані матеріали справи щодо направлення Управлінням стратегічних розслідувань в Херсонській області запитів до СБУ та НАЗК в січні 2025 року та взагалі не встановлювалися підстави направлення цих запитів, оскільки вказані матеріали не були додані до протоколу про адміністративне правопорушення. За наведеного, припускає, що НАЗК факт несвоєчасного подання ним декларації був встановлений значно раніше ніж 27.12.2025 року, про що його було повідомлено і він подав щорічну декларацію.
-з тексту протоколу незрозуміло за неподання якої саме декларації притягується до відповідальності ОСОБА_1 - щорічна декларація особи яка припинила службу ? чи декларація при звільненні ? Натомість суд встановив, що ОСОБА_1 27.12.2024 року була подана саме щорічна декларація за 2021 рік, тобто суд фактично перейняв на себе обов'язок встановлення обставин справи та доказування, що порушило принципи рівності та змагальності сторін, що вплинуло на законність, обґрунтованість судового рішення;
-судом безпідставно відкинуті доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме як зазначено у протоколі: « ОСОБА_1 на момент скоєння адміністративного правопорушення займав офіцерську посаду в Управлінні служби безпеки України в Херсонській області . Відповідно до п.п. е п.1 ч.1 ст. 3 Закону України « Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є зокрема посадові та службові особи Служби Безпеки України , а далі вказано, що його звільнено та виключено зі списків особового складу з 01.04.2021 року. З 04.01.2023 року ОСОБА_1 працює в ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області , а робоче місце його знаходиться у м. Херсоні на території на якій ведуться бойові дії, що відповідно до вимог ч. 9 ст. 45 Закону України « Про запобігання корупції » має право на відтермінування подачі декларації;
-суд безпідставно дійшов висновку про неможливість застосування до нього звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, не обґрунтував та не мотивував свого рішення в цій частині. Адміністративне правопорушення , передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП не входить до переліку правопорушень, до яких не застосовуються положення ст.22 КУпАП. Натомість суд не врахував, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення вперше, прямого умислу на вчинення правопорушення не мав, шкоди правопорушенням не заподіяно, позитивно характеризується за місцем роботи, здійснює свою службову діяльність на території, на якій ведуться активні бойові дії, будь яких правопорушень, в тому числі пов'язаних із корупцією на новому місці служби після звільнення з УСБУ не вчиняв , надавав пояснення як до складання протоколу так і під час розгляду справи в суді, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не намагався уникнути відповідальності;
-в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
ОСОБА_1 та адвокат Мієнко Р.В. підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
У відповідності до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
До апеляційної скарги не було додано нових доказів, клопотань про дослідження нових доказів чи витребування інших доказів апеляційна скарга не містить.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в межах ч. 7 ст. 294 КУпАП , апеляційний суд враховує наступне.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснюється з дотриманням принципів диспозитивності, свободи в поданні учасниками справи суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як видно із матеріалів справи, суд дослідив докази , які були надані учасниками справи та оцінив їх точки зору належності , достатності для ухвалення рішення у справі, повно і всебічно з'ясував обставини справи, як то передбачено ст. 252, 280 КУпАП.
Як слідує із постанови суду від 28.05.2025 року судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи офіцером Управління Служби безпеки України в Херсонській області, а значить суб'єктом декларування та відповідальності, згідно зі ст. 1 та п. п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) та приміткою до ст. 172-6 КУпАП у порушення вимог, передбачених ч. 2 ст. 45 та п. 2-7 Прикінцевих положень Закону несвоєчасно, а саме: 27.12.2024, без поважних причин, маючи при цьому фізичні та технічні можливості, подав на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (щорічну після звільнення) за 2021 рік, своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Такого висновку суд дійшов на підставі оцінки сукупності досліджених доказів у справі, навів мотиви з яких відхилив доводи адвоката Мієнка Р.В. та ОСОБА_1 про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Як видно із постанови , суд проаналізував відомості та обставини, що містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №22/2025 від 31.03.2025, в якому викладено обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (після звільнення) за 2021 рік та положення Закону (ч. 2 ст. 45 та п. 2-7 Прикінцевих положень), порушення яких він допустив, що має своїм наслідком настання відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП;
- копії Декларації на ім'я ОСОБА_1 з відкритої частини Єдиного державного реєстру Декларацій, за змістом якої ОСОБА_1 подав щорічну декларацію за 2021 рік (охоплює попередній рік) 27.12.2024 о 19:44 годині;
- відповіді Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 29.01.2025 №71/6/373-596 на запит Управління стратегічних розслідувань в Херсонській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, з якої вбачається, що старший лейтенант ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні на офіцерських посадах та звільнений з військової служби з дня виключення зі списків особового складу (наказ Голови СБУ від 16.04.2021 №499-ОС/дск). Зі списків особового складу Управління виключений наказом від 14.05.2021 №170-ОС/дск. Декларація «При звільненні» ОСОБА_1 подана відповідно до вимог, встановлених статтею 52-1 ЗУ «Про запобігання корупції» у спосіб, що унеможливлює розкриття належності таких осіб до відповідних державних органів чи військових формувань, у порядку, визначеному НАЗК (шляхом направлення декларації до ГУ ВБ СБ України). Інформація про те, чи подавалась ОСОБА_1 декларація «Після звільнення» до Управління не надходила. Надати документи, запитувані у листі від 31.12.2024 №4300/55/120/01-2024, не має об'єктивної можливості, оскільки у зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації та введенням Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану на всій території держави, згідно мобілізаційного плану УСБУ в Херсонській області, вся службова документація, у тому числі журнали реєстрації та обліку документів, а також особові справи військовослужбовців запасу Управління, знищені;
- відповіді Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції від №47-06/8045-25 від 30.01.2025 на запит Управління стратегічних розслідувань в Херсонській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, з якої вбачається, що згідно даних системи електронного документообігу та перевірки повідомлень з Реєстру листи, звернення, повідомлення від ОСОБА_1 до Національного агентства не надходили. ОСОБА_1 зазначив у своєму особистому кабінеті Реєстру пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 як особисту пошту. За результатами пошуку за параметрами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ОСОБА_2 » серед запитів, які надходили на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 01.01.2021 по 31.12.2024, звернень не знайдено. За наявною інформацією, впродовж 2023-2024 років на телефонний номер Національного агентства НОМЕР_2 надходила значна кількість дзвінків з телефонного номера НОМЕР_1 , який зазначений ОСОБА_1 у своєму особистому кабінеті Реєстру. Більшість озвучених під час дзвінків запитань стосувалась організаційних питань діяльності уповноваженого з питань запобігання корупції, яким представлявся телефонуючий. Водночас при зверненні 22.03.2024 особа цікавилась якими мають бути її дії у випадку, якщо після звільнення у 2021 році нею за 2021 рік була подана щорічна декларація з позначкою «я припинив (ла) виконувати функції держави або місцевого самоврядування (після звільнення)», яка містила інформацію лише за три місяці та не була подана декларація при звільненні.
Суд обґрунтовано поклав в основу рішення протокол про адміністративне правопорушення , пов'язане з корупцією № 22/2025 від 31.03.2025 року , зміст якого узгоджується із вимогами ст. 255, 256 КУпАП, якому надав оцінку у сукупності з іншими доказами у справі.
Твердження апеляційної скарги про те, що суд мав повернути протокол для належного оформлення , не ґрунтуються на положеннях ст. 278 КУпАП.
У протоколі від 31.03.2025 року зазначені повні анкетні дані ОСОБА_1 , його місце реєстрації та проживання, посаду, яку він обіймає на день складання протоколу , а також посаду у зв'язку з якою вчинено правопорушення - офіцерська посада в Управлінні служби безпеки України в Херсонській області , вказано дату виключення із списків особового складу ( наказ Голови СБУ від 16.04.2021 року № 499-ОС/дск) . Зі списків особового складу Управління виключений наказом від 01.04.2021 року.
У протоколі викладено суть адміністративного правопорушення та зазначено, що згідно вимог ч. 2 ст. 45 та п.2-7 Прикінцевих положень Закону України « Про запобігання корупції» ОСОБА_1 зобов'язаний був подати щорічну декларацію особи, уповноваженої та виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік не пізніше 31.01.2024 року. Разом із цим подав до Реєстру зазначену декларацію за 2021 рік 27.12.2024 року .
Посилання апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, із зазначених в апеляційній скарзі підстав є необґрунтованими.
Всупереч твердженням апеляційної скарги у протоколі про адміністративне правопорушення вказано посаду, у зв'язку із зайняттям якої у ОСОБА_1 виник обов'язок подати щорічну декларацію за 2021 рік , як і вказано яку саме декларацію мав подати ОСОБА_1 - щорічну декларацію особи, уповноваженої та виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, зазначено дату звільнення із посади у зв'язку з якою виник обов'язок подати декларацію та нормативні правові акти, які передбачають такий обов'язок та строк його виконання. Зазначено у протоколі про те, що 27.12.2024 року ОСОБА_1 до Реєстру подав щорічну декларацію особи, уповноваженої та виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд самостійно визначив , що ОСОБА_1 27.12.2024 року подана саме щорічна декларація за 2021 рік, є необґрунтованими , оскільки такі відомості зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, та вбачаються із доданої до протоколу копії декларації ОСОБА_1 із Реєстру, в якій у розділі 1. Вид декларації та звітний період зазначено: щорічна особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування( охоплює попередній рік) 2021 , чи продовжуєте виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування ? ні . ( дата та час подання- 27.12.2024 року о 19:44 год)
Натомість декларація при звільненні - це декларація, яка подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов'язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності.
Суд у постанові навів свої висновки про те, що ОСОБА_1 , який у 2021 року займав офіцерську посаду в Управлінні служби безпеки України в Херсонській області відповідно до положень ст. 1 , та п. п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону « Про запобігання корупції » Служби безпеки України є суб'єктом декларування та врахував положення ч. 1, 2 ст. 45 Закону Закону « Про запобігання корупції » , згідно з якими особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (абзац 2 ч. 2 ст. 45 Закону).
Особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024. Суб'єкти декларування, зазначені у ч. ч. 7-14 ст. 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені ч. ч. 7-14 ст. 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше (п. 2-7 Прикінцевих положень Закону).
Натомість покладені в основу судового рішення докази доводять, що у строк до 31.01.2024 року ОСОБА_1 не виконав обов'язок подати до 31.01.2024 року щорічну декларацію особи, уповноваженої та виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, який виник у нього у зв'язку із припиненням діяльності на офіцерських посадах в УСБУ в Херсонській області у квітні 2021 року.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не спростовував, що він у зв'язку із зайняттям зазначеної посади в УСБУ у 2021 року був суб'єктом декларування, подав декларацію при звільненні у спеціальному порядку визначеному НАЗК, натомість щорічну декларацію особи, уповноваженої та виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік у строк до 31.01.2024 року він не подав ні шляхом направлення декларації до ГУ ВБ СБУ ні шляхом направлення декларації до Єдиного державного реєстру декларацій, зазначивши, що йому не було роз'яснено такий обов'язок подати щорічну декларацію. Вказав, що щорічну декларацію за 2021 рік від подав до Реєстру 27.12.2024 року після того, як йому зателефонували з Управління стратегічних розслідувань та повідомили про надходження інформації з НАЗК про те, що він не подав вказану декларацію. Телефонний дзвінок був десь за день, два до того , як він подав декларацію, приблизно 25 грудня 2024 року.
Обставини , які зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення узгоджуються із сукупністю інших доказів, які додані до протоколу, зміст яких наведено у постанові суду.
Зазначення у протоколі як місця скоєння адміністративного правопорушення юридичної адреси УСБУ в Херсонській області не можна визнати підставою для скасування постанови суду , як на тому наполягає апелянт.
Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі зазначено час вчинення адміністративного правопорушення - 27.11.2024 року не відповідають змісту протоколу, з якого видно, що датою вчинення правопорушення вказано - 27.12.2024 року, що цілком узгоджується з зазначеними у протоколі обставинами, згідно з якими ОСОБА_1 фактично подав щорічну декларацію за 2021 рік 27.12.2024 року, тобто несвоєчасно.
Суд навів переконливі мотиви відхилення доводів сторони захисту про те, що строкиподання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2021 рік врегульовані ч. 9 ст. 45 Закону «Про запобігання корупції » , оскільки на день виникнення обов'язку з подання щорічної декларації за 2021 рік він був звільнений з посади, у зв'язку з якою в нього виник такий обов'язок і не виконував службових повноважень за цією посадою.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 до реєстру Декларацій 30.01.2024 року подав щорічну декларацію за 2022 рік , декларацію кандидата на посаду за 2022 рік, а 28.03.2024 року щорічну декларацію за 2023 рік, що свідчить про наявність об'єктивної можливості станом на 30.01.2024 року виконати обов'язок по декларуванню.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували викладені у постанові висновки суду і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у апеляційній скарзі не наведено.
Посилання апелянта на малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, як на підставу для закриття провадження у справі апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Статтею 22 КУпАП встановлено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.
Звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП є правом, а не обов'язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з'ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Суд навів у постанові мотиви, з яких він відхилив посилання захисника на можливість закриття провадження у справі на підставі ст. 22 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду.
Наведені в апеляційній скарзі обставини та відомості про особу ОСОБА_1 не можуть свідчити про наявність підстав для його звільнення від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого діяння, з огляду на формальний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тому посилання на відсутність істотної шкоди інтересам суспільства, а також на відсутність прямого умислу на вчинення правопорушення не є критерієм, за яким можливо оцінити малозначність діяння.
До ОСОБА_1 з урахуванням відомостей про його особу судом застосовано адміністративне стягнення у мінімальній межі, передбаченій санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Адміністративне стягнення накладено судом у строки, передбачені ст. 38 КУпАП.
Згідно ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Законодавцем у КУпАП не визначено поняття дати виявлення адміністративного правопорушення.
Згідно з позицією викладеною у постанові Верховного Суду 28.02.2019 року у справі № 149/2498/17 , на яку посилається апелянт, початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов'язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з матеріалами справи 31.12.2024 року Управлінням стратегічних розслідувань в Херсонській області до Управління СБУ в Херсонській області та до НАЗК направлено запити про надання відомостей, які мають значення для повного встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення , пов'язаного із неподанням ОСОБА_1 щорічної декларації за 2021 рік, про що НАЗК повідомлено Головним управлінням внутрішньої безпеки СБУ . ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду пояснив, що подав до Реєстру декларацію протягом одного- двох днів після телефонного дзвінка посадової особи Управління стратегічних розслідувань .
Матеріали справи не містять інших відомостей про дату надходження від НАЗК до органу, уповноваженого на складання протоколу про адміністративне правопорушення відомостей про неподання ОСОБА_1 у строк до 30.01.2024 року щорічної декларації за 2021 рік.
За наведеного вбачається, що за наявними матеріалами справи з дня отримання відомостей про можливе вчинення адміністративного правопорушення як і з дня складання протоколу про адміністративне правопорушення на час прийняття судом постанови від 28.05.2025 року не сплили строки , передбачені ч. 4 ст. 38 КУпАП.
Посилання апеляційної скарги на те, що уповноважений орган отримав відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення раніше , носять характер припущення та не підтвердженні відповідними доказами.
Суд за власною ініціативою не має процесуальних повноважень збирати докази у справі. Клопотань про витребування судом додаткової інформації під час розгляду справи в суді та під час апеляційного розгляду від учасників справи не надходило. Натомість стороною захисту на доведення своїх доводів відповідних доказів не надано.
Висловлене під час апеляційного розгляду захисником посилання на наявність підстав для закриття провадження у справі , оскільки на час апеляційного розгляду справи сплили визначені ст. 38 КУпАП строки, слід відхилити.
Вказівка законодавця у п. 7 ст. 247 КУпАП «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст. 38 КУпАП. Разом з тим сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обмежений строками, визначеними ст. 38 КУпАП, а передбачений ст. 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об'єктивного і повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.
На час розгляду справи судом першої інстанції та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення оскаржуваною постановою від 28.05.2025 року не закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП.
Встановлення тривалості строків давності, які відносяться до компетенції законодавця, залежить від особливостей провадження у справах про адміністративні правопорушення і суспільної безпеки, складності їх виявлення та інших властивостей.
Апеляційний суд звертає увагу, що КУпАП не передбачено можливості закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із закінченням на момент апеляційного розгляду строків притягнення до адміністративної відповідальності, виходячи також із тлумачення положень ч. 2 ст. 38 КУпАП, яка визначає строк накладення стягнення - саме з дня вчинення до дня накладення стягнення. Відповідна гранична межа пов'язується тільки з фактом накладення стягнення і не має формулювання для такої норми у вигляді «до дня набрання рішенням суду законної сили».
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо ОСОБА_1 з підстав та доводів, зазначених в апеляційній скарзі скасуванню не підлягає, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив з наведенням відповідних мотивів та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Залишити без змін постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2025 року , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172- 6 КУпАП.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Копію постанови направити учасникам справи у порядку ст. 295 КУпАП.
Суддя О.В. Калініна