Справа №591/3706/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/754/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України
11 серпня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника- ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 05 лютого 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина рф, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України,
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , в якій останній просить вирок Зарічного районного суду м. Суми від 05 лютого 2025 року, ухвалений відносно його підзахисного, скасувати, а справу закрити, у зв'язку з тим, що не здобуто достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.
Крім того, захисник просив під час апеляційного розгляду дослідити матеріали кримінальної справи в повному обсязі.
Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України та призначено йому покарання у виді 8 років позбавлення волі
Строк відбування покарання ОСОБА_8 обраховувати з моменту його затримання.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати в сумі 19118 грн. 40 грн.
Обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін, до виконання вимог, передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України.
В обґрунтування поданої апеляційної захисник посилається на те, що при розгляді даної справи судом не були спростовані його доводи щодо відсутності підтвердження ознак публічності та поширення закликів серед чисельного кола осіб, а в обвинувальному акті зазначено лише про ймовірні заклики, які були поширені серед невизначеного кола осіб шляхом розповсюдження матеріалів Інтернет мережею. При цьому, не було встановлено чи здійснювались перегляди таких матеріалів, чи дійсно вони були поширені, як і не встановлено, чи здійснено таке поширення самим обвинуваченим чи іншими особами, тобто чи бажав сам обвинувачений такого поширення, чи висловлювався в приватному порядку без бажання такого поширення.
До того ж, як зазначає апелянт, у даному випадку, не було дотримано принципу верховенства права, який гарантує захист кожній особі, яка вчинила злочин на території України, право на справедливий суд, яке у зазначеному судовому процесі для ОСОБА_8 забезпечено не було.
За таких обставин, апелянт вважає, що оскаржуваний вирок не містить даних про суб'єктивну сторону кримінального правопорушення, що інкримінується особі, свідчить про чисельні порушення права на захист ОСОБА_8 , в частині відсутності забезпечення особі прав знати у чому вона звинувачується, предстати перед судом, надавати свідчення та докази, мати конфіденційне побачення з захисником до першого допиту, отримання належної правової допомоги, заявляти скарги, клопотання, відводи учасникам кримінального процесу, зокрема захиснику, що вказує на незаконність даного судового рішення та наявність підстав для його скасування.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали і письмових заперечень на подану апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшло.
Згідно з вироком, 21 лютого 2022 року рф визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами, 22 лютого 2022 року президент рф направив до ради федерації звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено, а 24 лютого 2022 року о 05 годині президент рф оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні та рф незаконно вторглась на територію Україну та здійснила збройний напад, застосовуючи свої збройні сили.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався відповідними Указами.
Так, у громадянина рф ОСОБА_8 , як публічної особи (російського політика, пропагандиста, члена центральної ради політичної партії «Справедливая россия - Патриоты - За правду»), виник злочинний умисел підтримати дії керівництва рф, виправдати їх, створити у громадян хибне уявлення про дійсний стан справ та переконати їх у законності дій керівництва рф, а також, що це вимушений захід, який направлений на захист росіян та мешканців тимчасово окупованих територій України.
З цією метою ОСОБА_8 , усвідомлюючи явну злочинність власних дій та, розуміючи, що він порушує державний устрій та порядок, посягає на суверенітет та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та розширення геополітичного впливу рф, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю рф над політичними та економічними процесами в Україні, перебуваючи в м. Москва рф, через російську державну мультимедійну онлайн-платформу «Смотрим», що об'єднує контент всіх активів холдингу, зокрема федеральні канали «Россия-1», «Россия 24», «Россия-культура» та ін., регіональне сповіщення 79 філіалів по всій території рф, радіостанції «Радио России», «Маяк», «ВестиFM» та ін., вирішив публічно під час своїх виступів у ЗМІ висловити заклики до широкої аудиторії вказаної російської онлайн-платформи «Смотрим» до вчинення умисних дій з метою зміни меж території України або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
11 травня 2022 року ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 12 год. 06 хв., публічно, тобто звертаючись до невизначеного, але значного кола осіб, виступив в прямому ефірі на радіостанції «ВестиFM Москва 97,6» (адреса: рф, м. Москва, 5-та вулиця Ямського Поля, 19-21) з ведучим ОСОБА_9 у власній програмі «Железная логика», відеоматеріал якої, того ж дня о 12 год. 06 хв. був розміщений на зазначеній російській державній мультимедійній онлайн-платформі «Смотрим» з назвою випуску « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 (тривалістю 42 хв. 27 сек.). Під час даного виступу, останній акцентував увагу на тому, що територія України, або її частина, належить рф і має входити до її складу.
В об'єктивному змісті своїх висловлювань даного ефіру ОСОБА_8 наголошував на тому, що державний кордон України, після виходу її із СРСР визначено за адміністративними межами УРСР, які не є міжнародно визнаними, оскільки: «административные границы СССР никто в мире не признавал никогда», і демаркації кордону між рф та Україною не відбулося, а відтак кордон між цими країнами існує лише де-факто, але не де-юре; «Будапештский меморандум», який гарантує безпеку Україні у зв'язку з приєднанням до Договору про непоширення ядерної зброї, не визначає лінії державного кордону між Україною та рф; територія України історично належить рф, оскільки немає жодних історичних підстав для визнання державності України, а отже, і її державних кордонів: «никаких оснований исторических, для того что бы признавать украинскую государственность...нету», «Не было никогда никакой такой Украины в таких границах, которые, ... появились в девяносто первом году...»; територія Криму належить рф, оскільки вона була передана УРСР незаконно, з порушенням офіційно встановленої процедури.
Крім цього, в своїх висловлюваннях ОСОБА_8 виправдовував збройну агресію рф проти України, акцентуючи на тому, що її мета полягає в зміні меж території України, зокрема поверненні її території, або частини територій, до складу рф, мотивуючи це тим, що «с ...Украины исходила угроза», яка визначалася тим, що через невизначеність кордонів між державами, Україна претендує на території рф - «националисты говорили о том, что Ростовская область - это украинская территория, что Белгородская область - это украинская территория, что Кубань, как бы, Краснодар - это, как бы, тоже, значит, потенциально украинская территория, почему, потому что там «Гакают»; окреслював перспективи позитивного вирішення росією територіальних претензій, у тому числі й через збройну агресію: «побеждает тот, кто сильнее ...кто сильнее, тот и будет решать, какая территория украинская, а какая российская...»; підкреслював, що збройна агресія рф була спровокована, власне, Україною, оскільки: «Украйна могла существовать как государство только в ситуации, ну, как минимум, дружественной рф или хотя бы нейтральной», «внеблоковый статус Украины был гарантией того, что вот дэ-факто рф признает эти границы», натомість Україна порушила відповідні домовленості - «А когда Украина занесла себе в конституцию вот эти вещи...Все! Вообще, даже устные договоренности по этому поводу, они фактически стали бессмысленными».
Згідно з висновком експерта Сумського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 1344 від 14 вересня 2023 року, у мовленні ОСОБА_8 , з вищевказаного відеоматеріалу, розміщеного на онлайн-платформі «Смотрим» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (час розміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 о 12 год. 06 хв.) за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 міститься висловлювання, виражене у формі публічного заклику, в основі об'єктивного змісту якого йдеться про зміну меж території і державного кордону України, а саме: заклик до широкої аудиторії російської онлайн-платформи «Смотрим» підтримувати інформацію про те, що між Україною та рф немає офіційно визначених кордонів і територія України, або її частина, належить рф.
Встановлений мовленнєвий акт виражений лексико-граматичними засобами в таких реченнях: «...международного признания конкретной линии границы, в том числе между рф и Украиной, нету!», «На самом деле. границы между Украиной и рф. если говорить о вот таком международном признании, она вообще не существует...», «... Ну Крым, даже по советским законам, был передан незаконно, как бы да. Процедура, даже по советским законам, была нарушена с передачей Крыма, это самое. УСРСР».
В подальшому, не зупиняючись на скоєному, підтримуючи агресивну політику керівництва рф, маючи на меті виправдати його, створити у громадян хибне уявлення про дійсний стан справ та переконати їх у законності дій керівництва рф, а також, що повномасштабне вторгнення рф в Україну це вимушений захід, який спрямований на захист росіян та мешканців тимчасово окупованих територій України, ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, діючи повторно, 23 травня 2023 року, знаходячись в м. Москва рф за невстановленою слідством адресою, в період часу, з 19 год. 09 хв. до 20 год. 57 хв. (за московським часом) виступив у прямому ефірі у власній авторській програмі «Михеев говорит!» з ведучим ОСОБА_10 , відеоматеріал якого тривалістю 1 год. 47 хв. 24 сек. в подальшому був розміщений на зазначеній російській державній мультимедійній онлайн-платформі «Смотрим» з назвою випуску «Михеев говорит! Откуда на Украине столько злости, цинизма и обмана. Эфир от 23.05.2023» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 Під час даного ефіру ОСОБА_8 в об'єктивному змісті своїх висловлювань виправдовував збройну агресію рф проти України, мотивуючи це тим, що історично Україна є невід'ємною частиною рф («это наша земля! Наша общая земля!...», «это общая русская земля»), й рф має повернути території, що їй історично належали («... это была русская земля, там были русские государства, русские князья, русское княжество...», «И эта земля исторически наша!»), за які ведуться «сейчас ... бои ожесточенные и кровавые»; війна між рф та Україною («навязанная нам гражданская война») була спровокована країнами Заходу - «наших общих врагов», які мають на меті знищити рф, а Україна для них є лише засобом досягнення цієї мети - «расходным материалом»; в Україні на державному рівні реалізується політика шовінізму, расизму, відкрита терористична диктатура, репресивний режим проти певних груп населення, міжнародна політика вибудовується на ідеології переваги однієї нації над усіма іншими, підтримується ідея національної зверхності - «"западенский", так сказать, "неонацизм"», а також висловив думку про те, що для України найкращою пропозицією в ситуації, що склалася, є пропозиція увійти до складу рф - «суверенной, цивилизации, осознающей себя вершителем судеб...».
Згідно висновку експерта Сумського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 1344 від 14 вересня 2023 року, у мовленні ОСОБА_8 , з вищевказаного відеоматеріалу, розміщеного на онлайн-платформі «Смотрим» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 містяться висловлювання у формі публічного заклику, в основі об'єктивного змісту якого йдеться про зміну меж території і державного кордону України, а саме: заклик до широкої аудиторії російської онлайн-платформи «Смотрим» підтримати інформацію про те, що Україна історично є частиною держави рф і необхідно повернути територію Україну до її складу.
Установлений мовленнєвий акт виражений лексико-граматичними засобами у таких реченнях: «...это наша земля! Наша общая земля! ...Пора вернуть эту землю себе... И эта земля исторически наша! Исторически наша!».
При апеляційному розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, колегія суддів зауважує, що дана справа розглядається у порядку спеціального судового провадження, без участі останнього, який про призначення судового розгляду на 10 год. 00 хв. 11 серпня 2025 року був сповіщений шляхом опублікування повідомлення про виклик його на вказану дату до Сумського апеляційного суду у газеті «Урядовий кур'єр» від 29 квітня 2025 року.
Також, колегія суддів звертає увагу, що інститут спеціального кримінального провадження повністю узгоджується з нормами міжнародного права та практикою Європейського суду з прав людини.
Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи № (75)11 від 19 січня 1973 року встановлено, що процедура заочного розгляду (trial in absentia) не порушує права обвинуваченого як на справедливий розгляд, так і на присутність i при розгляді його справи. У ній сформульовані умови та мінімальний перелік правил заочного розгляду, якими повинні користуватися держави-члени Ради Європи при розгляді справи за відсутності підсудного.
З цього приводу Комітетом Міністрів Ради Європи також надано Рекомендації № R (87) 18 від 17 вересня 1987 року «Про спрощення кримінального судочинства», згідно ч. 3 п. б розділу III яких держави-члени повинні розглянути питання про надання своїм судам можливості, хоча б у випадках нетяжких злочинів та з урахуванням можливої міри покарання, слухати справи та виносити за ними рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що його було належним чином поінформовано про дату слухань та про його право мати адвоката чи іншу особу, яка представляє його інтереси.
Сформована практика Європейського суду з прав людини з даного питання вказує: «Той факт, що судове засідання проводиться за відсутності підсудного не є саме по собі порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому відмова в доступі до правосуддя має місце, коли особа, засуджена заочно, не має можливості в подальшому досягти нового судового рішення стосовно обґрунтованості обвинувачення за фактичними та юридичними підставами після того, як воно було заслухано, якщо не встановлено, що вказана особа відмовилась від права на захист та на явку в суд, чи мав місце намір ухилитись від правосуддя». Відповідні позиції Суду викладені, зокрема, у справах «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» (№ 50049/99, п. 54), «Меденіца проти Швейцарії» (№ 20491/92, п. 54-55) «Кромбах проти Франції» (№ 29773/96), «Колоцца проти Італії» (№ 9024/80 п. 30).
У даному випадку, враховуючи специфіку судового провадження, колегія суддів вважає, що Сумським апеляційним судом були вжиті прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування обвинуваченого про здійснення кримінального провадження шляхом публікації відповідної інформації в ЗМІ, і з часу опублікування повістки про виклик ОСОБА_8 до суду у газеті «Урядовий кур'єр» від 29 квітня 2025 року останній вважається таким, що належним чином ознайомленим з її змістом.
Крім того, дане кримінальне провадження здійснюється за обов'язковою участю захисника ОСОБА_7 , який був забезпечений державою в особі Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, є апелянтом і не заперечував щодо розгляду поданої ним апеляційної скарги без участі обвинуваченого ОСОБА_8 . Не заперечував щодо здійснення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого і прокурор.
А тому, заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на підтримку апеляційних доводів та вимог, думку прокурора, який вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його в силі, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, захисником ОСОБА_7 в апеляційній скарзі письмово було заявлено клопотання про дослідження під час апеляційного розгляду матеріалів кримінального провадження в повному обсязі, однак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення такого клопотання, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
Апеляційний суд з даного питання зауважує, що розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося у суді першої інстанції, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода сторони захисту з письмовими доказами по справі, не є підставою для повторного дослідження цих доказів. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 10 лютого 2021 року в справі №127/14811/17.
В іншій постанові від 21 грудня 2022 року (справа №759/5737/17) Верховний Суд також зазначив, що на відміну від суду першої інстанції, апеляційний суд здійснює перегляд вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому повноваження суду апеляційної інстанції стосовно дослідження доказів визначаються переглядом кримінального провадження в межах вимог апеляційної скарги з урахуванням наявності або відсутності обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження щодо повторного дослідження доказів.
Крім того, у постанові по справі№712/2341/15-к Верховний Суд зазначив, що повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду.
З оскаржуваного вироку вбачається, що судом першої інстанції в присутності прокурора та захисника ОСОБА_7 , були досліджені письмові докази в повному обсязі, і останній не був обмежений чи позбавлений права ставити питання, висловлювати свої заперечення чи заявляти клопотання.
При цьому, заявляючи вимогу про повторне дослідження матеріалів кримінального провадження, захисник взагалі не обґрунтував, з чим це пов'язано.
За відсутності вмотивованого клопотання, яке б відповідало ч.3 ст.404 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів закріплених в положеннях зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства. Вказаний висновок апеляційного суду узгоджується з позицією викладеною в постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 грудня 2022 року (справа №759/5737/17).
Що стосується доводів безпосередньо апеляційної скарги, то колегія суддів перевіривши матеріали провадження та вирок суду першої інстанції дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повному обсязі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З матеріалів даного провадження вбачається, що органом досудового розслідування, а також судом першої інстанції, дії обвинуваченого ОСОБА_8 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 110 КК України - умисні дії, з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, вчинені повторно.
З вказаною кваліфікацією дій обвинуваченого колегія суддів погоджується в повному обсязі та, на спростування доводів апелянта, вважає, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини останнього у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які були повно і всебічно досліджені та оцінені судом.
Так, зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що в судовому засіданні захисник ОСОБА_7 вказував на те, що вина його підзахисного у вчиненні інкримінованого злочину зібраними у даній справі доказами не доведена, оскільки в них відсутнє підтвердження ознак публічності та поширення ОСОБА_8 зазначених в обвинуваченні матеріалів.
Проте, не зважаючи на таку позицію захисника, визнаючи ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 110 КК України, суд врахував те, що матеріалами доручень начальника 2 відділення слідчого відділу Управління СБУ, протоколами оглядів веб-ресурсів від 02 червня 2023 року, 06 червня 2023 року, 13 червня 2023 року, 20 червня 2023 року, висновком експерта №1344 від 14 вересня 2023 року судової лінгвістичної (науково консультативним висновком спеціаліста від 27 червня 2025 вищезазначених та дослідженими відеозаписами, підтверджено здійснення ОСОБА_8 наведених в обвинуваченні висловлень, їх зміст, публічне розповсюдження, спрямованість та очевидність закликів щодо вчинення умисних дій з метою зміни меж території України, про які йде мова в обвинувальному акті.
Крім того, судом було враховано, що висновком спеціаліста від 27 червня 2023 року та висновком судової лінгвістичної експертизи №1344 від 14 вересня 2023 року підтверджено, що зміст згаданих в обвинуваченні висловлень містить публічні заклики до зміни меж території та державного кордону України.
Усі вищезазначені докази зібрані у передбаченому законом порядку і сумнівів щодо належності та допустимості у колегії суддів не викликають.
При цьому, колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги захисника є аналогічними доводам зазначеним останнім при розгляді даного провадження судом першої інстанції, і уданому випадку, на спростовування посилань останнього щодо недоведеності того, що чи здійснювались перегляди таких матеріалів, чи дійсно вони були поширені та чи бажав сам обвинувачений такого поширення, чи висловлювався в приватному порядку без бажання такого поширення, з врахуванням відеозаписів, якими підтверджується висловлювання ОСОБА_8 саме у публічній передачі в мережі «Інтернет», на ресурсі, відкритому для невизначеного та значного кола осіб, а не під час приватної бесіди, суд дійшов обґрунтованого висновку, що зазначене свідчить про публічність та поширення відповідних закликів.
Також, колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції і про те, що доступ до мережі «Інтернет», зокрема, до ресурсів, на яких розповсюджувалось наведене в обвинуваченні відео, не обмежений, сам факт поширення записів на різних сайтах, свідчить про його розповсюдження та доведення змісту до значного та невизначеного кола осіб, тому суд знаходить непереконливими твердження сторони захисту про відсутність ознак публічності та поширення наведених записів, а приймаючи участь в записі відповідних програм, висловлюючи свою позицію при цьому, яка наведена в обвинуваченні, ОСОБА_8 , який, до речі, є публічною особою, не міг не усвідомлювати, що діє публічно, не міг не усвідомлювати значення своїх висловлень, їх вплив на свідомість значного кола осіб та виникнення у них бажання подальшої участі в збройній агресії проти нашої країни, яка спрямована саме на захоплення територій, тобто на спонукання тієї чи іншої особи на вчинення дій на зміну меж території України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України доведена «поза розумним сумнівом», і під час апеляційного розгляду не було здобуто доказів та не встановлено обставин, за яких би дане провадження підлягало б закриттю у зв'язку недоведеністю його вини, про що просить апелянт у поданій апеляційній скарзі.
Що стосується доводів апелянта про те, що при розгляді даного кримінального провадження ОСОБА_8 не було забезпечено право знати у чому він звинувачується, предстати перед судом, надавати свідчення та докази, мати конфіденційне побачення з захисником до першого допиту, заявляти скарги, клопотання, відводи учасникам кримінального процесу, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) за правилами спеціального судового провадження.
У рішенні у справі «Санадер проти Хорватії» (Sanader v. Croatia, від 12.02.2015, заява № 66408/12) Європейський суд з прав людини сформував загальні принципи, які слід застосовувати в подібних ситуаціях:
«67. Хоча це прямо не зазначено в частині 1 статті 6 [Конвенції], об'єкт і мета статті в цілому свідчать про те, що особа, «обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення», має право брати участь у судовому засіданні. Більше того, підпункти (c), (d) і (e) пункту 3 гарантують «кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення» право «захищати себе особисто», «допитувати свідків або мати право допитати їх» і «користуватися безоплатною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, якою ведеться провадження, або не розмовляє нею», і важко уявити, як він може скористатися цими правами, не будучи присутнім на судовому засіданні...
68. Хоча провадження, яке відбувається за відсутності обвинуваченого, саме по собі не є несумісним зі статтею 6 Конвенції, тим не менш, безсумнівно, має місце відмова в правосудді, коли особа, засуджена заочно, згодом не може отримати від суду нове визначення по суті обвинувачення, як з точки зору права, так і з точки зору факту, якщо не було однозначно встановлено, що вона відмовилася від свого права з'явитися до суду і захищати себе ...
69. Конвенція залишає державам-учасницям широку свободу розсуду щодо вибору засобів, необхідних для забезпечення відповідності їхніх правових систем вимогам статті 6. Завдання Суду полягає в тому, щоб визначити, чи було досягнуто результату, передбаченого Конвенцією. Зокрема, процесуальні засоби, запропоновані національним законодавством і практикою, повинні бути доведені як ефективні, якщо особа, обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, не відмовилася від свого права з'явитися до суду і захищати себе, а також не намагалася уникнути суду...
71. Суд також постановив, що обов'язок гарантувати право обвинуваченого бути присутнім у залі суду - як під час первинного провадження, так і під час повторного розгляду - є однією з основних вимог статті 6... Відповідно, відмова відновити провадження, проведене за відсутності обвинуваченого, без будь-яких ознак того, що обвинувачений відмовився від свого права бути присутнім під час судового розгляду, була визнана "кричущою відмовою в правосудді", в результаті чого провадження "явно суперечить положенням статті 6 або принципам, закріпленим у ній"...
72. Ні буква, ні дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі відмовитися за власним бажанням, прямо чи мовчазно, від свого права на гарантії справедливого судового розгляду... Однак для того, щоб бути ефективною для цілей Конвенції, відмова від права на участь у судовому розгляді повинна бути встановлена в однозначний спосіб і супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю...
73. Суд постановив, що якщо особу, обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, не було повідомлено особисто, з її статусу «втікача», який ґрунтується на презумпції, що не має достатнього фактичного підґрунтя, не можна робити висновок про те, що вона відмовилася від свого права з'явитися на судовий розгляд і захищати себе... Суд також мав нагоду зазначити, що перш ніж стверджувати, що обвинувачений своєю поведінкою неявно відмовився від важливого права, передбаченого статтею 6 Конвенції, необхідно довести, що він міг обґрунтовано передбачити наслідки своєї поведінки...
74. Крім того, на особу, обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, не повинен покладатися тягар доведення того, що вона не намагалася ухилитися від правосуддя або що її відсутність була зумовлена форс-мажорними обставинами... У той же час, національні органи влади можуть оцінити, чи показав обвинувачений поважну причину своєї відсутності і чи є в матеріалах справи щось, що дає підстави вважати, що він був відсутній з причин, які не залежали від нього…».
У такому разі відсутні підстави вважати, що спеціальний судовий розгляд за відсутності обвинувачених, кожен з яких був представлений захисником, сам по собі становив порушення ст. 6 Конвенції.
Протилежний підхід знівелював би можливість притягнення до кримінальної відповідальності осіб, котрі вчинили злочини та переховуються на тимчасово окупованих територіях або на території держави-агресора, свідомо уникаючи будь-яких контактів з органами державної влади України. Зазначене було б несумісним з виконанням таких передбачених статтею 2 КПК загальних засад кримінального провадження, як захист особи, суспільства й держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного й неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2024року у справі № 415/2182/20.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що на задоволення клопотання слідчого СВ УСБУ в Сумській області, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21 березня 2023 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023200000000128 від 01 червня 2023 року, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.
Підставою для прийняття слідчим суддею такого рішення стали встановлені під час розгляду клопотання слідчого обставини, а саме, що підозрюваний є уродженцем м. Москва рф, громадянином рф, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що останньому повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 110 КК України у спосіб, передбачений КПК України, а саме, шляхом публікації повідомлень про підозру на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора та у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий Кур'єр», що не суперечить вимогам ст.ст. 135, 278 КПК України. Крім того, слідчим суддею було враховано і те, що ОСОБА_8 ухиляється від органу досудового розслідування та прокуратури, у зв'язку з чим, постановою від 06 листопада 2023 року, його оголошено у розшук, яку направлено для виконання, а його підозра за вказаною статтею є обґрунтованою.
Крім того, на задоволення клопотання слідчого СВ УСБУ в Сумській області, в рамках вказаного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26 березня 2023 року, підозрюваному ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави за встановлених ризиків, передбачених п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтованості повідомленої останньому підозри.
На виконання вимог ч. 6 ст. 297-4 КПК України, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» та на сайті «Офіс Генерального Прокурора» були опубліковані відомості про постановлення слідчим суддею ухвали про здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_8 та повістки про виклик останнього на 03 квітня 2024 року, 04 квітня 2024 року, 05 квітня 2024 року (з перекладом на російську мову).
При цьому, колегія суддів наголошує, що згідно з ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Відповідно до абз. 8 ч. 3 ст. 323 КПК України повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Відповідно до ч. 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
У даному випадку, ОСОБА_8 було повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 110 КК України, після завершення досудового розслідування та надходження обвинувального акту до суду, у підготовчому судовому засіданні 16 липня 2024 року ухвалою Зарічного районного суду м. було призначено відкрите спеціальне судове провадження по даній справі, а тому, повістки про виклик обвинуваченого публікувались у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ч. 3 ст. 323 КПК України.
При цьому, колегія суддів зауважує, що ч. 3 ст. 323 КПК України встановлено, що з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом, і у даному випадку, вимоги процесуального закону були дотримані як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду, повістки про виклик ОСОБА_8 були завчасно опубліковані і така інформація була доступною.
Також, колегія суддів наголошує, що як на стадії досудового розслідування так і в ході судового розгляду, ОСОБА_8 був забезпечений захисником - адвокатом ОСОБА_7 , який здійснював захист на підставі доручення Східного міжрегіонального центру з надання правничої допомоги, приймав участь у дослідженні доказів, ставив питання про визнання окремих доказів недопустимими, виступав у судових дебатах та заперечував доведеність винуватості свого підзахисного.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що в межах даного кримінального провадження обвинуваченому було в достатній мірі забезпечено гарантії бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, брати особисту участь під час судового розгляду та дослідженні інших доказів.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваний вирок відносно ОСОБА_8 було ухвалено суддею суду за результатом повно, всебічного та об'єктивного розгляду, на підставі зібраних доказів, яким була надана належна правова оцінка.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим оскаржуваний вирок слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 05 лютого 2025 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4