14 серпня 2025 року м.Суми
Справа №579/1901/24
Номер провадження 22-ц/816/948/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Кролевецька міська рада Сумської області,
треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 07 листопада 2024 року, в складі судді Моргуна О.В., ухвалене в м. Кролевець, повний текст якого складено 18 листопада 2024 року,
14 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кролевецької міської ради Сумської області, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю на: 11/20 частини нежитлової будівлі з вбудованим житловим приміщенням по АДРЕСА_1 , яка складається з нежитлової будівлі з вбудованим житловим приміщенням загальною площею 130,2 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, з господарськими будівлями сарай літ. Б1, вбиральня літ. В1, погріб літ. пг1, огорожа літ. № 1-3, з підстав неможливості позасудовим шляхом набути право власності на нерухоме майно.
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 07 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кролевецької міської ради Сумської області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно 11/20 частини нежитлової будівлі з господарськими будівлями сарай літ. Б1, вбиральня літ. В1, погріб літ. пг1, огорожа літ. № 1-3 по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Вказує, що наведені ним обставини свідчать, що його бабі ОСОБА_4 було надано право розпорядження нерухомістю по АДРЕСА_1 , з 1985 року до часу смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та якою він продовжує відкрито, безперервно користуватися з 2019 року. У весь цей період будь-які особи не пред'являли до ОСОБА_4 чи до нього жодних претензій щодо володіння та користування нерухомим майном, за його замовленням виготовлено технічний паспорт на вказану нерухомість. На цей час позивач продовжує користуватися нерухомим майном, слідкує за технічним станом приміщення, обробляє присадибну земельну ділянку, що підтверджує факт добросовісного володіння нерухомістю та є підставою для визнання за ним права власності за набувальною давністю згідно зі ст. 344 ЦК України.
Зазначає, що відповідач - Кролевецька міська рада Сумської області, та треті особи не заперечували поти задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу Кролевецька міська рада Конотопського району Сумської області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін як законе на обґрунтоване. Вказує та наводить відповідні докази, що спірне нежитлове приміщення №1 загальною площею 68,1 кв., що складає 11/20 частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 із вбудованим житловим приміщенням (на яке позивач претендує за набувальною давністю), є комунальною власністю територіальної громад, належить Кролевецькій міській раді та перебуває на балансі КП «Кролевецька ЖЕК» Кролевецької МР. Доводить, що якщо власником нерухомого майна визначено територіальну громаду, це виключає можливість його набуття у власність за набувальною давністю. Зазначає, що працюючи завідуючою аптеки Радько В.В. знала хто є власником будівлі, як і її спадкоємець ОСОБА_1 , який проживав у спірному будинку, також повинен був знати, що власником будівлі є Кролевецька міська рада.
Крім того, предмет позову ОСОБА_1 не відповідає реальному місцезнаходженню та ідентифікації комунального майна, оскільки юридична особа - Обласне комунальне підприємство Центральна районна аптека №27 Кролевецького району, яка припинила свою діяльність, було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 , тоді як позивач заявляє вимоги щодо нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене є додатковою підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду є необов'язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 30 вересня 2020 року, яке набрало законної сили встановлено, що ОСОБА_4 дійсно з 01.08.1957 року по 18.03.1995 року, а також з 05.12.1997 року по 14.12.2010 року працювала завідуючою аптекою №111 Кролевецької центральної районної аптеки №27 в с. Спаське Кролевецького району Сумської області. Кролевецька центральна районна аптека №27, перейменована в «Обласне комунальне підприємство Центральна районна аптека №27 Кролевецького району» (скорочена назва - ОКП ЦРА №27 Кролевецького району), припинила діяльність як Юридична особа 31.08.2017 року. Нежитлова будівля по АДРЕСА_1 була передана в господарське відання Комунальному підприємству Сумської обласної ради "СУМИ-ФАРМ", код ЄДРПОУ 05399277 (правонаступнику ОКП - ЦРА № 27 Кролевецького району) . Рішенням десятої сесії сьомого скликання Сумської обласної ради від 22 грудня 2016 року «Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області» припинено «користування на праві господарського відання комунальним підприємством Сумської обласної ради «СУМИ-ФАРМ» частиною будинку колишньої аптеки, загальною площею 68,1 м2, що відповідає літ. «А» Інвентаризаційної справи разом з лічильником тепла Multical-VF, модель 457608, сараєм, площею 36,0 кв.м, що відповідає літ. «Б» інвентаризаційної справи, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .». Вищезазначене нерухоме майно передано до комунальної власності Спаської сільської ради Кролевецького району.
Згідно розпорядження органу приватизації №576 від 06.12.1994 року, заяву ОСОБА_4 про приватизацію квартири, що розташована по АДРЕСА_1 , задоволено, доручено Кролевецькому виробничому управлінню житлово-комунального господарства оформити свідоцтво про власність на житло у десятиденний термін . Згідно рішення другого пленарного засідання першої сесії сьомого скликання Ленінської сільської ради Кролевецького району Сумської області від 16.11.2015 року, село Ленінське перейменовано у село Спаське. Згідно рішення другого пленарного засідання другої сесії сьомого скликання Ленінської сільської ради Кролевецького району Сумської області від 25.12.2015 року, перейменовано АДРЕСА_1 .
Зазначеним рішенням суду встановлено факт належності на праві власності 9/20 частин нежитлової будівлі з вбудованим житловим приміщенням загальною площею 62,1 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Спаське Кролевецького району Сумської області. Визнано за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на 9/20 частин нежитлової будівлі з вбудованим житловим приміщенням загальною площею 62,1 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_4 (а.с. 8-10)
ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12), на законних підставах володіла квартирою АДРЕСА_3 - 9/20 частинами нежитлової будівлі, розташованою за адресою АДРЕСА_1 , і зазначене нерухоме майно фактично їй належало.
Позивач, який є рідним онуком померлої ОСОБА_4 (а.с. 8-10), зареєстрував за собою право приватної спільної часткової власності на 9/20 частки нежитлової будівлі з вбудованим житловим приміщенням площею 62,1 кв. м. житловою площею 29,6 кв.м (а.с. 11), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» Кролевецької міської ради №288 від 29.05.2024 року, право власності на 11/20 частин в будинку АДРЕСА_1 , не зареєстровано (а.с. 13).
Згідно технічного паспорту на комплекс будівель та споруд громадського призначення, виготовленого 28 травня 2024 року нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , складається з нежитлової будівлі з вбудованим житловим приміщенням літ.А1 загальною площею 130,2 кв.м, з них нежитлове приміщення 1 - 68,1 кв.м, з них основна 51,8 кв.м і допоміжна 16.,3 кв. м, та квартира 2 площею 62,1 кв.м, з них житлова 29,6 кв.м, та допоміжна 32,5 кв.м. Біля будинку маються а.2 веранда, а3 веранда, гн1 ганок, гн2 ганок, гн 3 ганок, Б1 сарай, В1 вбиральня, пг1 погріб, №-1-3 огрожа (а.с. 14-16).
Тобто, нежитлове приміщення 1 та квартира АДРЕСА_3 це два окремі приміщення, що крім іншого підтверджується довідкою КП «Кролевецьке РБТІ» (а.с. 37 матеріалів справи №579/232/20).
Відповідно до записів погосподарських книг Ленінської сільської ради Кролевецького району Сумської області за 1986-1990 роки (особистий рахунок № НОМЕР_2 ), за 1991-1995 роки (особистий рахунок № НОМЕР_3 ), за 1996-2000 роки (особистий рахунок № НОМЕР_3 ), за 2001-2005 роки (особистий рахунок № НОМЕР_4 ), за 2006-2010 роки (особистий рахунок № НОМЕР_4 ), за 2011-2015 роки (номер об'єкта погосподарського обліку №221), за 2016-2020 роки (номер об'єкта погосподарського обліку №221), у господарстві за адресою АДРЕСА_4 (пізніше АДРЕСА_5 ) головою господарства зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 38-59 матеріалів справи №579/232/20) загальна площа, якою користувалася ОСОБА_4 75 кв.м, житлова 70 кв.м, кількість житлових кімнат 3.
Згідно технічного паспорту (а.с.28 матеріалів справи №579/232/20) ОСОБА_4 користувалася приміщеннями веранда 2-1, кімнатами 2-5, 2-4 , 2-3 кухня, 2-2 кладова.
Слід зазначити, що на плані будинку АДРЕСА_6 маються два ганки без зазначення літер та площі (а.с. 31 матеріалів справи №579/232/20).
Нежитлова будівля по АДРЕСА_1 була передана в господарське відання Комунальному підприємству Сумської обласної ради "СУМИ-ФАРМ", код ЄДРПОУ 05399277 (правонаступнику ОКП - ЦРА № 27 Кролевецького району) і її частина площею 68,1 кв.м, сарай площею 36 кв.м. передано до комунальної власності Спаської сільської ради Кролевецького району.
Зазначене спростовує довідки Спаського старостинського округу (а.с. 18,19), що ОСОБА_4 постійно користувалася іншою частиною комплексу будівель та споруд громадського призначення площею 68,1 кв.м.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на спірне нерухоме майно, передбачених ст. 344 ЦК України. При цьому зазначено, що позивачем, в супереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не надано доказів користування спадкодавцем ОСОБА_4 добросовісно, відкрито, безперервно спірним нерухомим майном протягом десяти років та ним з 2019 року.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, предметом спору у справі є визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на 11/20 частини нежитлової будівлі з вбудованим житловим приміщенням по АДРЕСА_1 , яка складається з нежитлової будівлі з вбудованим житловим приміщенням загальною площею 130,2 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, з господарськими будівлями сарай літ. Б1, вбиральня літ. В1, погріб літ. пг1, огорожа літ. № 1-3, з підстав неможливості позасудовим шляхом набути право власності на нерухоме майно.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Із змісту ст. 344 ЦК України вбачається, що право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а тому встановлення власника майна або безхазяйної речі є однією з обставин, що має значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 264 ЦПК України).
У позовній заяві ОСОБА_1 посилався на те, що користується спірним майном з 2019 року, а до цього його спадкодавець - баба ОСОБА_4 , більш, ніж десять років користувалася спірною нерухомістю, тому він, як спадкоємець набув можливості ставити перед судом питання про визнання за ним права власності на спірне майно за набувальною давністю.
Згідно з роз'ясненнями Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).
Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») (п. 14 Постанови).
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що займаючи з 1957 року посаду завідуючої аптекою №111 Кролевецької центральної районної аптеки №27 в с. Спаське Кролевецького району Сумської області, баба позивача - ОСОБА_4 , приватизувала квартиру за зазначеною адресою у розмірі 9/20 часток та продовжувала користуватися іншою частиною нежитлового приміщення у розмірі 11/20 часток, що свідчить про її обізнаність про власника спірного об'єкту нерухомого майна, а це виключає можливість визнання права власності на майно за набувальною давністю.
Доводи позивача про те, що його баба ОСОБА_4 , а після її смерті він, більше 10 років добросовісно, відкрито та безперервно володіли спірним майном, підтримували належний технічний стан приміщень, обробляли присадибну земельну ділянку, а тому є всі підстави для визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, безпідставні, оскільки сам по собі факт користування позивачем нерухомістю та проведення необхідних робіт по ремонту приміщень, не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2022 року, права справа № 547/200/21 ).
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення позову у зв'язку з відсутністю заперечень з боку відповідача не заслуговують на увагу, оскільки у відзиві на апеляційну скаргу Кролевецька міська рада Сумської області категорично заперечує проти вимог позивача з посилання на ряд доказів.
З урахуванням викладеного, висновок про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю зроблений судом на підставі належним чином оцінених доказів у справі та відповідає нормам ст. 344 ЦК України.
Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Беручи до уваги вартість спірного майна, дана справа є малозначною, а тому відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 07 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина