Справа № 766/17029/24
н/п 2/766/2621/25
(ЗАОЧНЕ)
13.08.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.,
за участі секретаря Сивкович О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсон в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» у жовтні 2024 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» заборгованість в розмірі 24098,55 грн., витрати по сплаті судового збору та правову допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.02.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 001-21767-250213, згідно умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 15000,00 грн. строком на 36 місяці. 02 червня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» було укладено договір № 2253/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, згідно умов якого ТОВ «Профіт Файненс» набуло права вимоги стягнення за кредитним договором № 001-21767-250213. Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених кредитним договором, а відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 24098,55 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 21.10.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Від учасників провадження не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначив, що не заперечує щодо винесення заочного рішення. Відповідач у судове засідання не з'явилася повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання.
Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористалася. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч.4 ст.223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Судом встановлено, що 25 лютого 2013 року ОСОБА_1 особисто підписала заяву №001-21767-250213, на видачу їй кредитних коштів у сумі 15000 грн., з розміром процентної ставки 9,99% річних, розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,49% в місяць, строк кредиту 36 місяці. Погашення кредитної заборгованості щомісячно не пізніше 25 числа кожного місяця.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 , від 25 лютого 2013 року просить зарахувати кошти на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в ПАТ КБ «Надра».
Згідно документу №01 від 25 лютого 2013 року, на рахунок ОСОБА_1 зараховано 15000 грн.
02 червня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ ««Профіт Файненс» укладено договір відступлення прав вимог №2253/К.
З витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №2253/К від 02 червня 2020 року вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №001-21767-250213 станом на 09.10.2024 року становить 24098,55 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9782,93 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 5163,91 грн., заборгованість за комісією 8376,00 грн., суми 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту 507,71 грн., суми 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків 268,00 грн.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про заміну первісного кредитора новим кредитором, не позбавляється обов'язку з погашення заборгованості, а лише має право на сплату заборгованості первісному кредитору і таке виконання необхідно вважати таким, що є належним.
Отже, відповідач умови кредитного договору №001-21767-250213 від 25 лютого 2013 року своєчасно і в повному обсязі не виконувала, кредит не сплачувала. Таким чином відповідачем були порушені вимоги ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, умов Договору і виникла заборгованість за кредитним договором. Відповідачем не оспорюються вимоги в частині стягнення тіла кредиту.
Щодо вимог про стягнення комісії суд зазначає наступне.
Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на час укладання кредитного договору) визначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банки позбавлені права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Вирішуючи спір у частині стягнення комісії, суд звертає увагу, що банком не зазначено за які саме послуги була нарахована комісія за кредитним договором від 25 лютого 2013 року, а також те, що кредитору забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі за дії, які банк здійснює на власну користь чи споживач здійснює на користь банку.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту у розмірі 507,71 гривень та 3 % річних від суми відсотків за період прострочення повернення відсотків у розмірі 268,00 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
На думку суду, стягнення заборгованості за нарахованими процентами та 3% річних не може ґрунтуватись лише на розрахунках, наведених у позовній заяві при відсутності первинних бухгалтерських документів.
Оскільки суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування відсотків у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів, вказані обставини створюють обґрунтовані сумніви щодо достовірності та правильності їх нарахування, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 3 % річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту 507,71 грн; суми 3 % річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків 268,00 грн.
Також суд зазначає, що первісним кредитором, ПАТ "Дельта Банк", нарахування 3 % річних на момент відступлення прав вимоги не здійснювалось. При цьому договір факторингу не містить чітких умов щодо відступлення права вимоги в частині нарахування 3 % річних.
За таких обставин суд доходить до висновку, що ТОВ "Профіт Файненс" не набуло право вимоги до відповідачки в частині нарахування 3 % річних.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд приходить до наступного. Представником позивача не надано до суду жодних документів, які б підтверджували витрати на правничу допомогу, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цих вимог як передчасних.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 001-021767-250213 від 25.02.2013 року у розмірі 14946,84 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 9782,93 грн., заборгованість за відсотками 5163,91 грн.
Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку складають (14946,84/ 24098,55*100)= 62,02 %.
Зокрема, позивачем сплачено 3028,00 грн судового збору, з урахуванням задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення в рахунок відшкодування судового збору 1877,96 коп.
Керуючись ст. ст. 19, 49, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 256, 281-282 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» заборгованість за кредитним договором № 001-21767-250213 від 25.02.2013 року в сумі 14946 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок шість) гривень 84 копійок. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» 1877 (одну тисячу вісімсот сімдесят сім) гривень 96 копійок в рахунок сплаченого при зверненні в суд судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовити. Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», місце реєстрації 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, офіс 413, код ЄДРПОУ 43160452; Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 13.08.2025 року.
СуддяЯ. В. Шестакова