Справа № 630/859/25
Провадження № 1-кп/635/1134/2025
15 серпня 2025 року сел. Покотилівка
Харківській районний суд Харківської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221320000194 від 15 квітня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, який має повну середню освіту, військовослужбовця, солдата військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1)вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 липня 2005 року за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
2)вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 21 січня 2011 року за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
3)вироком Володарського районного суду Донецької області від 11 вересня 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців;
4)вироком Бердичевського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2015 року за ч. 2 ст. 185, ст. 395, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
5)вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2016 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
6)вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 04 листопада 2016 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;
7)вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10 лютого 2017 року за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців;
8)вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 вересня 2017 року за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць;
9)вироком Харківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки; на підставі ст. 81-1 КК України звільнений ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2024 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 1 місяць 20 днів для проходження військової служби за контрактом;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№2102-ІХ), відповідно до пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено воєнний стан, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває дотепер.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2024 №167/нст. солдата військової служби за контрактом ОСОБА_5 було призначено на посаду стрільця 2 мотопіхотного спеціалізованого відділення 3 мотопіхотного спеціалізованого взводу 2 мотопіхотного спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
У невстановлений час, але не пізніше 14 квітня 2025 року, у ОСОБА_5 , який перебував поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає потерпілий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник раптовий, злочинний, корисливий умисел, направлений на викрадення чужого майна.
Так, ОСОБА_5 , з метою реалізації свого раптового, злочинного, корисливого умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи негативні наслідки своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де побачив сарай та саме домоволодіння. Після цього ОСОБА_5 у невстановлений час, але не пізніше 14 квітня 2025 року, скориставшись відсутністю власника домоволодіння, маючи корисливий умисел, направлений на викрадення чужого майна, шляхом пошкодження замку, який був на вхідних дверях сараю, та шляхом пошкодження замку вхідних дверей домоволодіння незаконно проник всередину, де побачив та в подальшому викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_8 , а саме: бетонозмішувач ТМ «Forte», модель EW5125, 125 л., 230 V, вартістю відповідно судово-товарознавчої експертизи №1172/25 від 23.04.2025 6374 грн 25 коп.; електричну пилу торгової марки «Сraft», модель EKS 2100, 230 V, AC 50 Hz 2000 W, обертів 800/хв., вартістю відповідно судово-товарознавчої експертизи №1592/25 від 09.06.2025 2266 грн 11 коп.; електричну кутову шліфувальну машинку торгової марки «Сraft», модель CAG-180, 230 V, 50 Hz, 1900 W, обертів 8000/хв., вартістю відповідно судово-товарознавчої експертизи №1592/25 від 09.06.2025 1023 грн 97 коп.; велосипед ТМ «Салют-С» (розкладний), вартістю відповідно судово-товарознавчої експертизи №1172/25 від 23.04.2025 1750 грн 00 коп.
Заволодівши вищезазначеним майном, ОСОБА_5 обернув викрадене майно на свою користь і розпорядився ним у подальшому на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 11414 грн 33 коп..
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення та житло, вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№2102-ІХ), відповідно до пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено воєнний стан, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, який триває дотепер.
21 травня 2025 року, приблизно о 11 годині 30 хвилин, більш точний час встановити не виявилося можливим, ОСОБА_5 перебував в приміщенні прибудови нежитлового приміщення для прийому вторинної сировини, яка розташована на території «Старого ринку» за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Люботин, вул. Слобожанська, 30, літера 4-1, в ході сварки з малознайомим потерпілим ОСОБА_9 у ОСОБА_5 виник злочинний корисливий умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі.
Усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер та наслідки своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно, ОСОБА_5 почав у ОСОБА_9 вимагати уявний борг, що виражалося у вимаганні повернення грошових коштів, які нібито потерпілий винен ОСОБА_5 .. На вказані вимоги ОСОБА_5 отримав від потерпілого ОСОБА_9 категоричну відмову.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я та умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_9 , отримавши неодноразову відмову від потерпілого на вимогу повернення уявного боргу, який виражався у поверненні грошових коштів, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті останнього, знаходячись на відстані витягнутої руки, ОСОБА_5 застосував насильство небезпечне для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_9 , а саме ОСОБА_5 , тримаючи в правій руці кухонний ніж, прямим хватом наніс потерпілому один удар тичковим способом в область шиї зліва під нижню щелепу, за вектором спереду назад та дещо справа-наліво, тим самим подавив волю потерпілого на будь-який опір. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_5 , підійшов до столу та заволодів грошовими коштами в сумі 20000 грн, які належали потерпілому ОСОБА_9 .
Після чого ОСОБА_5 , не надавши потерпілому ОСОБА_9 необхідну медичну допомогу, тим самим вчинивши всі дії, спрямовані на досягнення своєї мети, а саме заволодіння грошовими коштами та заподіяння смерті потерпілому, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, отримавши реальну можливість розпоряджатися вищевказаними грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду у вищевказаному розмірі.
Однак злочинний намір, спрямований на спричинення смерті потерпілому, не був доведений до кінця з причини, що не залежала від волі ОСОБА_5 , а саме у зв'язку з тим, що ОСОБА_9 своєчасно було надано необхідну допомогу медичними працівниками, в результаті чого смерть останнього не настала.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 , які виразились у нанесенні вищевказаних тілесних ушкоджень, у потерпілого ОСОБА_9 має місце непроникаюче сліпе колото-різане поранення шиї в ділянці піднижньощелепного трикутника зліва із ушкодженням двочеревцевого м'язу, що супроводжувалося зовнішньою кровотечою, яке згідно висновку експерта № 12-14/323-А/25 від 19.06.2025, за результатами проведення судово-медичної експертизи належить до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня), відповідно до п. 2.3.2. «а», п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р..
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений в умовах воєнного стану, та за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, щиро розкаявся та розповів про вчинення ним кримінальних правопорушень за обставин, викладених вище у даному вироку.
Так, ОСОБА_5 пояснив, що у зазначений в обвинувальному акті період часу, точну дату він не пам'ятає, через хвіртку проникнув на територію сусіднього від будинку, в якому він тимчасово мешкав, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де, скориставшись відсутністю господарів, шляхом пошкодження запору вхідних дверей проникнув у розташовані на території цього домоволодіння приміщення, та з метою незаконного збагачення викрав речі, зазначені в обвинувальному акті. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Окрім того, обвинувачений пояснив, що 21 травня 2025 року за зазначеною в обвинувальному акті адресою здав металобрухт та йому здалося, що потерпілий, який прийняв в нього металобрухт винен йому гроші, тому з метою заволодіння грошовими коштами він прийшов до приміщення для прийому металобрухту, де в нього виникла сварка з потерпілим, який відмовлявся віддати йому гроші. З метою заволодіння грошима він наніс потерпілому удар кухонним ножом в область шиї, при цьому розуміючи можливість настання смерті останнього. Після чого, забрав зі столу грошові кошти в сумі 20000 гривень, та залишивши потерпілого з отриманим пораненням, розуміючи, що може настати смерть останнього, покинув місце вчинення злочину, а частину грошей витратив на власні потреби, а інша частина була в нього вилучена під час затримання. Про вчинене обвинувачений жалкує, зазначає, що він неправий, приніс вибачення потерпілому під час підготовчого судового засідання, зазначив, що у разі можливості готовий компенсувати потерпілим заподіяну ним майнову шкоду.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників процесу, у тому числі потерпілих, які висловили свою позицію у наданих до суду письмових заявах, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, в обсязі пред'явленого обвинувачення доведена повністю.
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в повному обсязі обвинувачення, відвертому визнанні своєї провини, осуді своїх протиправних дій під час судового розгляду, принесенні вибачень під час підготовчого судового розгляду потерпілому.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Вивченням даних про особу ОСОБА_5 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення злочинів проти власності, має повну середню освіту, неодружений, військовослужбовець, солдат військової частини НОМЕР_1 , за місцем служби наразі рахується як такий, що перебуває у самовільному залишенні розташування військової частини, є учасником бойових дій, під час безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу зазначеної військової частини в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області, отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення обличчя, множинне вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого плеча з дефектом м'яких тканин, вогнепальне осколкове сліпе поранення правого стегна та гомілки; під медичним наглядом у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за колишнім місцем свого фактичного проживання зарекомендував себе з нейтрального боку.
Як слідує з висновку судово-психіатричної експертизи № 413 від 23.06.2025, обвинувачений на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості, відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступень тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, обставину, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого.
Суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, що відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України, призначити обвинуваченому покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України в межах санкцій статей кримінального закону у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить обвинуваченому, за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до положень ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Підстав для призначення покарання із застосуванням статей 69, 69-1 КК України судом не встановлено.
22 грудня 2021 року ОСОБА_5 засуджений вироком Харківського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, звільнений ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2024 року від відбування покарання у виді позбавлення волі за зазначеним вироком умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом на невідбутий строк покарання 1 рік 1 місяць 20 днів.
Оскільки ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення після постановлення вироку Харківським районним судом Харківської області від 22 грудня 2021 року, яким обвинувачений був засуджений за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки та до нього було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання за зазначеним вироком, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у відповідності до положень ч. 3 ст. 81-1, ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2021 року, яка складає 1 рік 1 місяць 20 днів.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 22 травня 2025 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строк дії якого продовжений ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 липня 2025 року на 60 днів до 14 вересня 2025 року без визначення розміру застави. Підстави для зміни або скасування запобіжного заходу відсутні.
Цивільні позови у даному кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів по кримінальному провадженню, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень ст.124 КПК України, відсутні.
Питання щодо скасування арешту майна, суд вирішує на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.
Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання:
-за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років;
-за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років із конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого;
-за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років із конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років із конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України остаточно призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2021 року у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років 6 (шість) місяців із конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту проголошення вироку з 15 серпня 2025 року.
Зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з дати його фактичного затримання 21 травня 2025 року по 14 серпня 2025 року включно.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Речові докази - бетонозмішувач TM «Forte», модель EW5125, 125 л., 230 V; велосипед ТМ «Салют-С», електрична пила торгової марки «Craft», модель EKS 2100, 230 V, AC 50 Hz 2000 W, обертів 800/хв., в корпусі зеленого кольору; електрична кутова шліфувальна машинка, торгової марки «Craft», модель CAG-180, 230 V, 50 Hz, 1900 W, обертів 8000/хв, в корпусі синього кольору - після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_8 .
Речовий доказ - велосипед ТМ «ЛВЗ» - після набрання вироком законної сили повернути власнику.
Речові докази - грошові кошти в загальній сумі 8140 гривень: номіналом 200 гривень в кількості 30 шт., номіналом 100 гривень в кількості 21 шт., номіналом 20 гривень в кількості 2 шт.; грошові кошти в сумі 2380 гривень, гаманець на змійці з двома відділами - після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_9 .
Речові докази - кофту синього кольору з капюшоном «Oridginal», штани спортивні чорного кольору, кросівки чорного кольору із тканини «Найк» з чорно-червоною підошвою, після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_5 .
Речові докази - змив РБК з поверхні підлоги прибудови на марлевий тампон, контрольний змив на марлевий тампон, ганчірку з нашаруванням РБК, змиви з долоні правої та лівої руки ОСОБА_5 на ватний тампон, контрольний змив; зразки букального епітелію (слини) ОСОБА_5 на ватних паличках в кількості 2 шт., кухонний ніж з довжиною леза 15 см, довжиною рукоятки 12 см - після набрання вироком законної сили знищити.
Скасувати арешт на вищезазначене майно, накладений ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 23 травня 2025 року.
Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3