Справа № 635/323/20
Провадження № 2/635/959/2025
14 серпня 2025 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Лук'яненко С.А.,
секретар судового засідання -Пальчук Е.О.
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном,-
ОСОБА_1 звернулася до Харківського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому після уточнення просить зобов'язати відповідача, що мешкає у будинку АДРЕСА_1 , усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном позивачу, шляхом переобладнання огорожі, що безпосередньо межує з будинком позивача (будинок АДРЕСА_1 ), а також стягнути судові витрати по справі.
Позов обґрунтовано тим, що позивач 14.03.2021 за договором купівлі-продажу придбала у власність домоволодіння АДРЕСА_1 . На момент купівлі межа між домоволодіннями АДРЕСА_2 , яке належить відповідачу, відповідала технічній документації та будівельним нормам, а саме відстань від її домоволодіння та огорожі сусідського домоволодіння становила приблизно 1,5м., що дозволяло позивачці проводити ремонтно-будівельні роботи по утриманні будинку. У 2005 році відповідач уздовж старого паркану між домоволодіннями поставив тимчасову будову для курей і зробив дощовий відлив з виходом на сторону її земельної ділянки. У зв'язку з цим вона була вимушена звернутись до Роганської селищної ради, яка вказала на протиправність дій відповідача і рекомендувала побудувати жолоб для відведення опадів з покрівлі курника. Надалі без угоди з ОСОБА_1 і при її відсутності, відповідач зніс частину старого паркану, пересунувши огорожу між домоволодіннями (тільки в частині де проходить стіна домоволодіння позивача), вирівнявши межу на свою користь, захопивши частину її земельної ділянки і встановив новий паркан. Відстань від домоволодіння позивача і до огорожі стала меншою, орієнтовно 0,70 м. Взвовж паркану на території земельної ділянки відповідачем побудована господарська будова, в якій він містить птицю, а скат даху цієї будівлі спрямований на земельну ділянку позивача. Встановивши паркан і порушивши кордон між домоволодіннями, відповідач перекрив повноцінний доступ до вентиляції з цієї сторони домоволодіння ОСОБА_1 . Атмосферні опади створюють підвищену вологість, внаслідок чого ця сторона будинку постійно сира і стіна руйнується. В будинку позивача проживають літній та хворой чоловік позивача і малолітня дитина, яка часто хворіє, а підвищена вологість і цвіль на стінах погіршує їх стан здоров'я. Згідно з нормами ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» для догляду за будівлями та їх поточного ремонту відстань до сусідньої межі ділянки від найбільшої виступаючої конструкції стіни слід приймати не менше 1,0м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. За взаємною згодою сторони не змогли вирішити суперечку, тому вона звернулась до суду із даним позовом.
Відповідачем наданий відзив на позов, в якому він заперечив проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими, так як письмові докази, які додані до відзиву, а саме рішення Харківського районного суду Харківської області від 13.09.2018 року по справі №635/2478/15-ц, технічна документація щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарськиї будівель та споруд по АДРЕСА_1 , витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 , Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_2 , технічні паспорти від 10.03.1983, від 26.02.2019, договір купівлі-продажу від 15.10.1997, Акт депутата від 29.07.2015, Акт обстеження домоволодіння по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 від 05.11.2015, попередження ОСОБА_1 від 17.06.2015, фото, на яких підтверджується можливість ОСОБА_1 обслуговувати будинок та прибудинкову територію, в повному обсязі спростовують позовну заяву.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20.01.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28.05.2020 по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу і зупинено провадження у справі.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09.08.2021 поновлено провадження у справі.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26.01.2022 підготовче засідання у справі закрите і призначено справу до судового розгляду.
На виконання розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 за № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» та відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», було змінено територіальну підсудність справ Харківського районного суду Харківської області на Полтавський районний суд Полтавської області.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 26.12.2023 року дану справу передано для розгляду до Харківського районного суду Харківської області.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21.08.2024 року справу було прийнято в провадження судді Лук'яненко С.А. і призначено проведення підготовчого засідання.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30.01.2025 року підготовче засідання у справі закрите і призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити, зазначивши підстави, наведені у позові.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив, клопотань від нього до суду не надходило.
Вислухавши позивача, дослідивши подані сторонами докази, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2001 року придбала у власність житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці розміром 1200 кв.м.
Право власності на будинок було зареєстроване 11.11.2004 року у Комунальному підприємстві «Харківське бюро технічної інвентаризації».
Рішенням ІІІ сесії VII скликання Роганської селищної ради від 28.01.2016 року вул.Радянська в сел..Рогань Харківського району Харківської області була перейменована на АДРЕСА_1 .
Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.04.2019 ОСОБА_2 належить на праві власності житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний будинок був придбаний у власність ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.1987 року.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.02.2019 та Витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку від 10.12.2018, відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер 6325158500:00:007:0088 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що відповідач зніс частину старого паркану, пересунувши огорожу між їх домоволодіннями, вирівнявши межу на свою користь і захопив частину її земельної ділянки та встановив новий паркан, чим порушує її права. Вона неодноразово ззверталась до Роганської селищної ради Харківського району Харківської області для врегулювання цього питання, але безрезультатно.
Як вбачається із Акту комісії Роганської селищної ради від 05.06.2006 року, була розглянута заява ОСОБА_1 щодо порушення ОСОБА_2 межу між їх земельними ділянками та побудови ним курника поряд із межею, і встановлено, що при обмірах земельних ділянок порушень не виявлено, курник побудований на території земельної ділянки ОСОБА_2 , в той час вказано на необхідність встановлення жолобу для відведення води з криші. Доступ до будинку ОСОБА_1 є, їм рекомендовано звести огорожу.
Харківська районна рада Харківської області 01.08.2006 року надала на звернення ОСОБА_1 повідомлення про те, що розгляд спорів щодо меж земельних ділянок вирішується органом місцевого самоврядування і був розглянутий Роганською селищною радою 05.06.2006.
Відповідно висновку комісії Роганської селищної ради за Акту обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 щодо встановлення меж земельних ділянок від 25.06.2014 року, рекомендовано існуючу фактичну лінію проходження огорожі між земельними ділянками залишити без змін. Комісією також відзначається самовільна, без спеціального будівельного дозволу органів архітектури, реконструкція жилого будинку по АДРЕСА_3 , про що ОСОБА_1 вручено попередження.
Відповідно до Акту депутата Роганської селищної ради Розсохатського М.В., який складений 29.07.2015 в присутності сусідів, ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_1 , побудував паркан в 1988 році, у той час як по АДРЕСА_3 проживав ОСОБА_3 , по даний час межі паркану не змінювались.
Як вбачається із Акту обстеження комісією Роганської селищної ради домоволодінь по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 від 05.11.2015, було встановлено численні порушення норм забудови власником домоволодіння по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та невиконання нею вимог органу місцевого самоврядування.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13.09.2018 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відновлення межі між земельними ділянками та стягнення матеріальної і моральної шкоди було відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №10834 від 30.06.2021, огорожа, що межує між домоволодіннями АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , яка безпосередньо примикає до будинку АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам нормативно правових актів у галузі будівництва встановленим в Україні.Згідно з п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м, необхідно жолоби для влаштування водовідведення з кровлі будинку АДРЕСА_3 . Для приведення відстаней до нормативних позначень, для безперешкодного обслуговування будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 технічно можливо виконати віднесення існуючої межі від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку АДРЕСА_3 з прибудовами на 1 м та по 1 м з обох боків, для проходу. Для встановлення, необхідно буде демонтувати частину існуючої огорожі довжиною (1,0+1,95+9,86+5,18+8,51+1,0) 27,5 м, під площини стіни відступити 1 м та встановити заново. Даний варіант змінить конфігурацію та площу обох земельних ділянок, що потягне за собою необхідність переоформлення правовстановлюючих та технічних документів для обох сторін. Враховуючи, що обидві земельні і ділянки вже мають розроблену технічну документацію із землеустрою, мають кадастрові номери та внесені до Державного земельного кадастру, можливо встановити земельний сервітут 27,5 м ? 0,4 м, для обслуговування стіни будинку АДРЕСА_1 .
Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України).
Згідно ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (ч.ч.1,2 ст.103 Земельного кодексу України).
Інститут земельних відносин добросусідства, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.
Згідно частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За змістом частин першої, другої статті 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до частин першої, другої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь яких усунень порушень його права власності від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.
Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення (негаторний позов).
Підставою для подання такого позову є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.
Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 523/4591/16-ц та у постанові від 16 лютого 2021 року у справі №127/33179/19.
Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно зі статтею 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій- сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Як вбачається із вищевказаного висновку експертизи обидві земельні ділянки мають розроблену технічну документацію із землеустрою, мають кадастрові номери та внесені до Державного земельного кадастру, тобто земельні ділянки сформовані. Відповідно до наданої технічною документації із землеустрою на земельні ділянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 координати точок по межі співпадають. Тобто паркан на межі земельних ділянок побудований відповідно до технічної документації із землеустрою. Рішенням Харківського районного суду Харківської області було відмовлено ОСОБА_1 узадоволенні позову до ОСОБА_2 про відновлення межі між земельними ділянками.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на викладене, вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, шляхом переобладнання огорожі, що безпосередньо межує з будинком позивача (будинок АДРЕСА_1 ) задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем її прав власника майна.
В той час встановлена огорожа між домоволодіннями не відповідає нормативно-правовим актам у галузі будівництва, встановленим в Україні, і для усунення перешкод ОСОБА_1 щодо користування своїм житловим будинком експертом рекомендовано встановити земельний сервітут 27,5 м ? 0,4 м, для обслуговування стіни будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17 та від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (ч. 3 ст. 49 ЦПК України).
В той час ОСОБА_1 при поданні позову до суду і при уточненні позову обрала спосіб захисту своїх прав і не зверталась до суду у встановлений законом строк із заявою про зміну підстави чи предмету позову.
Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, то сплачені позивачем судові витрати по справі з відповідача не відшкодовуються.
На піставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,76-81, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 .
Суддя С.А.Лук'яненко