Справа № 183/7595/25
№ 1-кс/183/1528/25
13 серпня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пологи Запорізької області, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, командира інженерно - саперної роти інженерно - саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший лейтенант», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлені досудовим розслідуванням обставини, а саме: що старший лейтенант ОСОБА_5 у невстановлені в ході досудового розслідування місце та час, однак не пізніше 05 години 30 хвилин 24 липня 2025 року разом із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домовились про незаконне позбавлення волі та викрадення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою вимагання у останнього грошових коштів.
Реалізуючи свій прямий умисел, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , 24 липня 2025 року приблизно о 10 годині 20 хвилин, на автомобілі «Nissan Primera», н.з. НОМЕР_2 , прибули до с-ща Губиниха Самарівського району Дніпропетровської області, де під приводом проведення робіт по фортифікаційних спорудах зустрілися з ОСОБА_8 , та під даним приводом проїхали з останнім до сміттєзвалища поблизу с-ща Губиниха Самарівського району Дніпропетровської області, де діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив злочин проти життя та здоров'я особи, а саме незаконне позбавлення волі та викрадення людини, діючи за попередньою змовою, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, підійшли до останнього, де ОСОБА_5 наніс два удари кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_8 , після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 із застосуванням сили, одягли кайданки на руки ОСОБА_8 та із застосуванням фізичної сили, проти волі ОСОБА_8 , посадили останнього до автомобілю марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер « НОМЕР_3 », на якому приїхав ОСОБА_8 та який належить його сину ОСОБА_9 .
Після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , незаконно утримуючи ОСОБА_8 зав'язавши йому очі пов'язкою, перевезли до с. Лиман Покровського району Донецької області, тобто викрали ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України - у незаконному позбавленні волі та викраденні людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб та таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань.
Крім того, старший лейтенант ОСОБА_5 у невстановлені в ході досудового розслідування місце та час, однак не пізніше 10 години 20 хвилин 24 липня 2025 року разом із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилися поблизу сміттєзвалища в с-ща Губиниха Самарівського району Дніпропетровської області, де із застосуванням сили, незаконно позбавили волі ОСОБА_8 , який прибув на вказане місце на транспортному засобі марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер « НОМЕР_3 », який належить його сину ОСОБА_9 . В цей момент, у ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , виник злочинний умисел на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом. Реалізуючи свій прямий умисел, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , перебуваючи в цей самий час та місці, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшли до ОСОБА_8 , де ОСОБА_5 наніс два удари кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_8 , після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 із застосуванням сили, одягли кайданки на руки ОСОБА_8 та із застосуванням фізичної сили, проти волі ОСОБА_8 , посадили останнього до автомобілю марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер « НОМЕР_3 », який належить ОСОБА_9 , після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , незаконно утримуючи ОСОБА_8 , зав'язавши йому очі пов'язкою, на автомобілі марки «VolkswagenPassat» реєстраційний номер « НОМЕР_3 » перевезли останнього до с. Лиман Покровського р-ну Донецької області, тим самим незаконно заволоділи транспортним засобом «Volkswagen Passat» реєстраційний номер « НОМЕР_3 », який належить ОСОБА_9 , спричинивши останньому майновий збиток.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Також, старший лейтенант ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у невстановлені в ході досудового розслідування місце та час, домовились про незаконне позбавлення волі та викрадення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою вимагання у останнього грошових коштів. Реалізуючи свій прямий умисел, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , 24 липня 2025 року приблизно о 10 годині 20 хвилин, на автомобілі «Nissan Primera», н.з. НОМЕР_2 , прибули до с-ща Губиниха Самарівського району Дніпропетровської області, де під приводом проведення робіт по фортифікаційних спорудах зустрілися з ОСОБА_8 , та під даним приводом проїхали з останнім до сміттєзвалища поблизу с-ща Губиниха Самарівського району Дніпропетровської області, де діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив злочин проти життя та здоров'я особи, а саме незаконне позбавлення волі та викрадення людини, діючи за попередньою змовою, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, підійшли до останнього, де ОСОБА_5 наніс два удари кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_8 , після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 із застосуванням сили, одягли кайданки на руки ОСОБА_8 та із застосуванням фізичної сили, проти волі ОСОБА_8 , посадили останнього до автомобілю марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер « НОМЕР_3 », на якому приїхав ОСОБА_8 та який належить його сину ОСОБА_9 . Після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , незаконно утримуючи ОСОБА_8 зав'язавши йому очі пов'язкою, перевезли до с. Лиман Покровського р-ну Донецької області, тобто викрали ОСОБА_8 . Бажаючи довести свій прямий умисел до кінця, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , перебуваючи в с. Лиман Покровського району Донецької області, діючи в умовах воєнного стану, за попередньою змовою, змусили ОСОБА_8 здійснити переказ грошових коштів в особливо великих розмірах, у сумі 70000 доларів США на криптогаманець «0х4С8а703dB61ed9E843c732E1Db8E66E7E1ed35F1».
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України - у вимаганні, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
12 серпня 2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України.
12 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України.
Підозра ОСОБА_5 підтверджується показаннями свідків, потерпілого, протоколом огляду місця події, протоколом пред'явлення для впізнання речей, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками та іншими матеріалами кримінального провадження, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами містять відомості як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення.
В ході досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України.
Застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні. Вказав, що ризики існують, ОСОБА_5 може впливати на свідків, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити чи сховати докази по справі, іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню розуміючи тяжкість покарання, що передбачає позбавлення волі. Також додав, що ОСОБА_5 співпрацює зі слідством.
Захисник ОСОБА_6 вказав, що просить в заявленому клопотанні відмовити, просив застосувати особисте зобов'язання до ОСОБА_5 .
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що вину визнає, в підозрі все вірно зазначено, він співпрацює зі слідством, підтримує захисника.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів клопотання, 24,25 липня 2025 року до ЄРДР за №12025042350000855 внесені відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України, з коротким викладом обставин: «встановлено, що 24.07.2025 об 11.00 год. ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_5 , знаходячись на сільськогосподарському полі поблизу с. Губиниха, Самарівського району, Дніпропетровської області, викрали ОСОБА_8 та вивезли до с. Лиман Покровського району, Донецької області (ЖЄО№34461 від 24.07.2025).
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, заслухавши пояснення підозрюваного, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя встановив наявність у сторони обвинувачення доказів (протокол допиту свідка ОСОБА_9 , протокол огляду предмета від 24.07.2025р., протокол огляду місця події від 24.07.2025р., протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколи допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим та свідками та ін.), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це кримінальне правопорушення.
12 серпня 2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України, яке вручено підозрюваному та його захисникові. Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи слідчого та прокурора про те, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України, які відносяться до категорії нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів, останній з яких карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому існує ризик, що підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також слідчий суддя погоджується з позицією щодо наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування, вилучені не всі речові докази у кримінальному провадженні які необхідні для повного та всебічного проведення досудового розслідування, які можуть бути приховані в інших місцях. Також наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливість призначення судом йому реального покарання у разі визнання його винним, матиме змогу незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою уникнення відповідальності або пом'якшення покарання.
Що стосується ризику, передбаченого п.4 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи, що ОСОБА_5 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , яка систематично здійснює виїзди в зону ведення бойових дій, і він матиме можливість не прибувати або не своєчасно прибувати за викликом слідчого або прокурора для проведення необхідних слідчих дій, то такий ризик дійсно існує.
За таких обставин, єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до підозрюваного, є тримання під вартою з огляду на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків. Крім того, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними.
Вважаю, що застосування більш м'яких запобіжних заходів - особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не відповідатиме обставинам справи та тяжкості обвинувачення, при цьому щодо особистої поруки ніхто із бажаючих (поручителів) до слідчого судді не звертався. Щодо застави, то як альтернативний вид запобіжного заходу вона буде визначена судом. Крім того, особисте зобов'язання і домашній арешт також не може бути застосований до ОСОБА_5 і з тих підстав, що останній є військовослужбовцем, зареєстрований в м. Пологи Запорізької області, що є тимчасово окупованою територією України.
При цьому слідчий суддя зазначає, що нормами КПК України не віднесено до повноважень слідчого судді питання щодо визначення конкретного місця попереднього ув'язнення особи, до якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а положення п. 4 ч. 1 ст. 2, ст. 26 Закону України «Про прокуратуру» передбачають, що саме прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
В своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 р. ЄСПЛ зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя вважає виправданим тримання підозрюваного під вартою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави. В свою чергу, ч. 4 ст. 183 КПК України надає слідчому судді (суду) право, з урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, пов'язаного із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Тобто Закон не зобов'язує слідчого суддю (суд) не визначати у такому випадку розмір застави, а надає дискреційні повноваження з цього питання. Так, ОСОБА_5 дійсно підозрюється у вчиненні злочинів із застосуванням насильства щодо потерпілого ОСОБА_8 . Однак, враховуючи всі обставини справи та особу підозрюваного, який раніше не судимий, свою вину у вчиненому визнає і дає викривальні показання щодо себе та інших осіб, є офіцером Збройних Сил України і бере участь у захисті нашої країни від збройної агресії рф, співпрацює з органами досудового розслідування, що підтверджено прокурором в судовому засіданні, вважаю за можливе визначити розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу.
При визначенні розміру застави, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в скоєнні яких підозрюється ОСОБА_5 , а також і те, що розмір застави передбачений у межах встановлених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України здатний забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків. Тому слідчий суддя вважає доцільним визначити заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302 800 грн. (100х3028 грн.), що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 вересня 2025 року включно.
В якості альтернативного запобіжного заходу визначити заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, які можуть бути внесені підозрюваним або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному слідчим суддею розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні суми застави у визначеному слідчим суддею розмірі, підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_5 покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатись із населеного пункту в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 30 вересня 2025 року включно.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі якщо він будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали надати підозрюваному, захисникові, прокуророві та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1