Справа № 183/7833/25
№ 2/183/4874/25
05 серпня 2025 року м. Самар
Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Городецький Д. І., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
25 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Заява повинна бути передана на розгляд іншому суду, з наступного.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У відповідності до вимог частини 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) (ч. 9 ст. 28 ЦПК України).
На даний час декларування та реєстрація місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні регулюється виключно Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 року N 1871-IX, який набрав чинності 01.12.2021 року. В свою чергу ч. 1 ст. 4 цього Закону передбачає, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
В свою чергу пунктом 51 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року N 5492-VI, до Єдиного державного демографічного реєстру вноситься інформація про особу, зокрема відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Пунктом 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (абзац перший частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну відповідає за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Згідно з пунктом 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, з метою обліку внутрішньо переміщених осіб уповноважений орган веде Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, держателем якої є Мінсоцполітики.
Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції мав виконати вимоги частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та з'ясувати, чи включено відповідачів до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, оскільки запроваджені законодавцем заходи спрямовані на те, щоб повідомити усіх учасників розгляду справи про перебування спору на вирішенні суду з метою забезпечення їх участі у відправленні правосуддя».
З матеріалів позовної заяви вбачається, що місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив адресу реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - АДРЕСА_2 .
В той же час, згідно відповіді № 1635218 від 04.08.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відомостей, які містяться у картотеці реєстраційного обліку про адресу місця реєстрації, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до довідки № 1226-7001702633 від 31.01.2023 року, відповідач ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
При цьому, подружжя від даного шлюбу має неповнолітню дитину, яка проживає разом з матір'ю, тобто відповідачем ОСОБА_2 .
Так, на виконання вимог ЦПК України судом було зроблено запит до Центру надання адміністративних послуг Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, на підставі відповіді Виконавчого комітету Нікопольської міської ради вх .19369/24 від 26.11.2024 року, та згідно відповіді № 124 від 05.08.2025 року стосовно надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що в реєстрі територіальної громади та паперовій картотеці відділу реєстрації та обліку громадян відсутні відомості про реєстрацію місця проживання останньої.
Таким чином зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача є адреса: АДРЕСА_3 .
Водночас адреса листування та фактичного проживання відповідача - АДРЕСА_5 .
Відповідно до положень ч. 1-2 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року N 1706-VII, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
При цьому, ч. 1 ст. 41 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року N 1706-VII передбачає, що облік внутрішньо переміщених осіб здійснюється у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Таким чином адреса: АДРЕСА_5 є місцем фактичного проживання відповідача ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи.
У зв'язку з чим суд вважає, що адреса фактичного проживання особи не є тотожним поняттю зареєстрованого або задекларованого місця проживання (перебування) особи, а також не підміняє його за своєю суттю, оскільки такі облік і декларація/реєстрація мають різну мету та правові наслідки. Крім того, такий висновок суду підтверджує і зміст самих положень ч. 2-3 ст. 6 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року N 1706-VII, якими врегульовано порядок внесення відомостей про зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на підставі документів, що підтверджують реєстрацію місця проживання, або відомостей, внесених до документів особи, які підлягають обміну, а також може використовуватися інформація з Державного реєстру виборців, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, реєстрів територіальних громад, Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
З огляду на зазначене суд вважає, що фактичне місце проживання не змінює і тимчасово не підмінює задеклароване або зареєстроване місця проживання (перебування) цієї особи.
Таким чином, останнє відоме місце перебування відповідача зареєстроване у встановленому порядку розташоване на території м. Нікополь Дніпропетровської області, тому за правилами підсудності справа підсудна Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, юрисдикція якого поширюється на територію зареєстрованого місця перебування відповідача.
Крім того, вирішення справи з порушенням правил підсудності може мати наслідком скасування судового рішення, оскільки справу буде розглянуто неповноважним складом суду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Положеннями статті 31 ЦПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Враховуючи наведене, справа не підсудна Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області, а належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи наведене, справу належить передати на розгляд відповідному суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - передати за підсудністю на розгляд Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області (місцезнаходження за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, буд. 201, електронна адреса inbox@nkm.dp.court.gov.ua).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, я кщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу складено та підписано 05 серпня 2025 року.
Суддя Д.І. Городецький