Справа № 350/815/25
Номер провадження 2/350/469/2025
14 серпня 2025 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Сокирко Л.М., секретаря судових засідань: Видойник І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в подяку спрощеного позовного провадженн із викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 30 травня 2025 року звернулася до суду із позовною заявою до відповідача, у якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 9 березня 2021 року, який зареєстровано в реєстрі за № 4681, за яким з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2008140647 від 19 лютого 2014 року в розмірі 13 178 грн 83 коп.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 29 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису (виконавче провадження № 64976062), вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 9 березня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості в розмірі 13 178 грн 83 коп. З указаним виконавчим написом позивач не погоджується у повному обсязі та вважає, що приватним нотаріусом не дотримано вимог вчинення виконавчого напису, не встановлена безспірність заборгованості. Так відповідач для вчинення нотаріусом виконавчого напису не надав належних документів на підтвердження факту порушення позивачем зобов'язань за кредитним договором і наявності у відповідача відповідного права вимоги, що само по собі вже є підставою для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії. При вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріус не перевірив факт безспірності суми боргу за кредитним договором № 2008140647 від 19 лютого 2014 року. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства України, тому є всі підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню. 2 червня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, однак спрямувала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився повторно, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав, правом на подачу відзиву на позов не скористався. Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. На підставі письмової заяви позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому статями 247, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України. Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд установив, що 9 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 4681 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості у розмірі 13 178 грн 83 коп., яка утворилася внаслідок невиконання умов кредитного договору №2008140647 від 19 лютого 2014 року, який було укладено між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «ОТП БАНК» (правонаступником якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 27/03/17 від 27 березня 2017 року було Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», правонаступником якого на підставі договору відступлення прав вимог за кредитними договорами 02/102019-ФА від 2 жовтня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД»). 29 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64976062 з виконання виконавчого напису № 4681 від 9 березня 2021 року. Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок). Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Також стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31.01.1992 року № 2, при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк. Пунктом 8 зазначеної Постанови від 31.01.1992 року № 2 передбачено, зокрема, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи сторін у повному обсязі й установлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № № 754/9711/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17. Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Викладене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в Постанові у справі № 320/7932/16-ц від 06.05.2020 року. У п.10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених для нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Всупереч викладеному, приватний нотаріус Головкіна Я.В. не перевірила наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до недотримання процедури вчинення напису, передбаченої п.п.2.3 п.2 гл.16 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Жодних доказів про належне повідомлення позивача про заборгованість та про наявність вимог (претензій) до нього у відповідача за кредитним договором не долучено і до матеріалів справи, при тому, що останній не був позбавлений можливості надати необхідні докази з даного приводу, тобто доводи позивача в цій частині відповідачем не заперечувалися та спростовані не були. Вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус Головкіна Я.В. не врахувала та не перевірила факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Також з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису приватний нотаріус отримувала від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). Більше того, у матеріалах справи відсутні копії заяви та додатків до неї, з якими відповідач звертався до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Тобто, з установлених судом обставин справи не вбачається, що, звертаючись до нотаріуса з вимогою вчинення виконавчого напису, відповідач, з метою підтвердження наявності заборгованості позивача надав, з урахуванням положень Переліку документів, належні докази на підтвердження безспірності заборгованості боржника. Тобто, приватний нотаріус, хоча і посилається на існування такого договору, однак не представляється можливим встановити чи перевірив він наявність правових підстав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», стягувати з ОСОБА_1 суму кредиту, в тому числі звертатися із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, оскільки не підтверджено, що договір про відступлення права вимоги надавалися нотаріусу, при цьому слід зазначити що такий договір не надано і суду. Тобто, ані самого нотаріально завіреного кредитного договору, ані розрахунку заборгованості з вказівкою на періоди її виникнення проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», ані заяви про вчинення виконавчого напису з вказівкою на документи, представлені нотаріусу на його вчинення, суду не надано. Відповідач не надав жодних доказів, що вимоги заявлені в межах встановленого строку. Більше того, останній, будучи повідомлений про розгляд даної справи, жодних спростувань щодо обґрунтування позовних вимог позивачем не надав. Як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису, під час його вчинення приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. керувалася статтею 87 Закону України «Про нотаріат», та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі за текстом - Перелік). Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови. Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, позивачем вірно обрано спосіб захисту права, оскільки виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, а визнання його таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку, надасть йому можливість поновити його порушені права у спосіб встановлений законом. Згідно зі статями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 Цивільного процесуального кодексу України). Згідно з частиною першою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У той же час доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача, відповідачем суду не надано. Своїм правом на подання відзиву Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» не скористалося. Як визначено частиною другою статті 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника. Відповідач не надав ні нотаріусу, ні суду доказів наявності безспірної заборгованості у позивача на час вчинення виконавчого напису, а також підтвердження отримання останнім письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, які необхідні для вчинення виконавчого напису, як і не надано доказів наявності нотаріально посвідченої угоди, що є однією з обов'язкових умов для вчинення виконавчого напису. З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які слід задоволити, визнавши оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Так, позивачкою при подачі позову до суду до позовної заяви додано платіжні документи, а саме - квитанцію до платіжної інструкції на перерахунок готівки № 124017334 від 26 травня 2025 року щодо сплати останньою судового збору у розмірі 1 211 грн 20 коп. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 648/2870/14 (провадження № 61-4126св19), позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів". Згідно частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, то суд вважає за необхідне повернути їй помилково сплачений судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. З урахуванням викладеного, з відповідача у відповідності до приписів статті 141 Цивільного процесуального кодексу України на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 028 грн.
У відповідності до приписів статті 141 Цивільного процесуального кодексу України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 858 грн 88 коп.
Керуючись статями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 9 березня 2021 року, який зареєстровано в реєстрі за № 4681, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованість в розмірі 13 178 грн 83 коп. Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений нею 26 травня 2025 року згідно квитанції до платіжної інструкції на перерахунок готівки № 124017334 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» (ідентифікаційний код юридичної особи 42642578, місцезнаходження: 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, 14, офіс 301) на користь держави судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня скадення повного тексту судового рішення. За заявою відповідача, поданою до суду у тридцятиденний строк з часу отримання його копії,заочне рішення може бути переглянуте Рожнятівським районним судом. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складений 14 серпня 2025 року.
Суддя Сокирко Л.М.