Справа №758/11739/23 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5124/2025 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
12 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року, -
Даною ухвалою суду продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 40 (сорок) днів, тобто по 19 серпня 2025 року включно, з визначенням розміру застави згідно попередньої ухвали, що становить 402 600,0 грн., з покладенням відповідних обов'язків.
При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий злочин проти власності, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 12 років з конфіскацією майна, обвинувачений може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або на тимчасово непідконтрольну територію України. Також будь-яких гарантій явки ОСОБА_6 на судові засідання немає, що в свою чергу може унеможливити прийняття судом кінцевого рішення по кримінальному провадженні у розумні строки. Крім того, з метою уникнення від кримінальної відповідальності у ОСОБА_6 є відсутність у нього в Україні сталих соціальних зв'язків.При аналізі ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, суд виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи на волі та з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчиняти дії направленні на примушення до зміни показань свідків, потерпілого та експерта, які не допитані в судовому засіданні. Також ОСОБА_6 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше неодноразово судимий, не має постійного джерела доходу.
Не погоджуючись з ухвалою суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить вдвічі зменшити призначений судом розмір застави.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суддя, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Розглянувши заявлене в межах провадження клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився із доводами останнього та дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 врахував положення наведених норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду з метою уникнення покарання, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, ризик впливу на свідків, потерпілого та експерта, які на даний час у вказаному кримінальному провадженні не допитані, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, а відтак є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому обґрунтовано продовжив ообвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав для продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою погоджується і колегія суддів, оскільки прокурор в суді довів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дослідив та належним чином оцінив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу та вважає, що застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Зазначені в апеляційній скарзі обвинуваченого доводи колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали, як про це просить апелянт.
Посилання обвинуваченого щодо надмірності визначеного розміру застави є необгрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, врахувавши конкретні обставини справи, на переконання колегії суддів, прийняв обґрунтоване рішення про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, належним чином оцінив і наявність обставин для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та відповідність її розміру, меті застосування запобіжного заходу, що не ставить під сумнів його дієвість.
Колегія суддів вважає, що встановлений у оскаржуваному судовому рішенні розмір застави не є непомірним для обвинуваченого ОСОБА_6 ,водночас є небажаним для втрати, а відтак, достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у даному конкретному випадку, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, яка перевищує максимальний розмір, встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування, зміни оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, зміни колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя