04 червня 2025 року
справа № 753/8923/24
провадження № 22-ц/824/2715/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П,
при секретарі: Шереметьєвій М.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 серпня 2024 року, постановлене під головуванням судді Комаревцевої Л.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради, про визначення місця проживання дітей з матір'ю та здійснення реєстрації місця проживання дітей,
У травні 2024 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 .
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що сторони перебували у шлюбі та в них народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки подружнє життя не склалося, шлюб між сторонами розірвано.
Посилаючись на те, що з відповідачем не досягнуто згоди щодо визначення місця проживання дітей, позивач просить визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_1 та надати позивачу дозвіл на зняття з реєстрації та реєстрацію дітей без згоди батька.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 за місцем її реєстрації: АДРЕСА_1 .
Надано ОСОБА_1 дозвіл на реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , одночасно із зняттям з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211,00 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 26 000,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просивскасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 серпня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач та його представник належним чином не були повідомленні про час розгляду справи по суті. Звертає увагу суду, що в провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа, предметом позову якої є визнання протиправним і скасування рішення щодо відмови ОСОБА_2 в реєстрації місця проживання його малолітньої доньки. Зазначає, що оскільки скаржник має статус учасника бойових дій, він звільнений від сплати судового збору. Апелянт вважає надмірно завищеним вартість наданої правничої допомоги та просить про зменшення витрат на правничу допомогу до 5 000,00 грн.
У письмових поясненнях представник позивача ОСОБА_6 зазначає, що відповідач та його представник були повідомленні про дату та час розгляду справи. Крім того, стороною відповідача подавалося клопотання про зупинення провадження у справі, що підтверджує, що відповідачу було відомо про дане судове провадження. Спростовує доводи апелянта щодо наявності в Шостому апеляційному адміністративному суді аналогічна справа, зазначаючи, що в даній справі є інший суб'єктний склад та предмет позову.
В судовому засіданні позивач та представник позивача проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити без задоволення.
В судовому засіданні третя особа питання щодо вирішення апеляційної скарги залишила на розсуд суду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час проживання дітей з матір'ю, яка фактично проживає разом з ними з народження, буде відповідати саме інтересам дітей, які потребують постійного догляду та турботи, зважаючи на усталений побут дітей, їх проживання з матір'ю позитивно сприятиме їх розвитку як психологічному так і фізичному, а відтак вимоги щодо визначення місця проживання дітей з матір'ю є такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, зважаючи на визначення місця проживання дітей з матір'ю, суд задовольняє похідні вимоги щодо надання позивачу дозволу на зняття з реєстрації та реєстрацію дітей без згоди батька, що відповідатиме інтересам дітей.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов'язків.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Судом встановлено, що з 04 лютого 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який було зареєстровано Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 72.
Під час шлюбу у подружжя народилися діти, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Від народження і до теперішнього часу неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з матір'ю в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Бишівської сільської ради про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб від 13 лютого 2024 року № 10.
Син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Дочка, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту розлучення батьків і до сьогодні проживає без реєстрації за місцем проживання та реєстрації матері ОСОБА_1 .
Служба у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради обстежила умови проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акта обстеження умов проживання від 05 червня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , проживають, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бабуся ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дідусь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Умови проживання відмінні, відповідають всім санітарно-гігієнічним нормам. Будинок двоповерховий складається з чотирьох житлових кімнат, газове та твердопаливне опалення, тепла підлога, власна свердловина, кухні, гардеробної, двох санвузлів та кладової. Для виховання та всебічного розвитку малолітніх дітей створені всі необхідні умови. У кожної дитини є окрема кімната, повністю мебльовані. На закритій території домоволодіння створені всі умови для фізичного та духовного розвитку дітей.
Відповідно до характеристики на в.о. директора КНІІ «Бишівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бишівської сільської ради Київської області Дученко У.П. від 16 лютого 2024 року № 02-21/214, яка видана Бишівською сільською радою Фастівського району Київської області, вона зарекомендувала себе відповідальним, сумлінним, досвідченним працівником в галузі медицини, яка працює на перспективу та вносить вагомий внесок у розвиток та надання якісних медичних послуг населенню.
Відповідно до характеристики сім'ї від 14 лютого 2024 року № 10, яка видана Ясногородською гімназією-освітній центр Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 постійно цікавиться шкільним життям своїх дітей, відвідує батьківські збори, свята, спілкується з учителями. Діти виховані та чемні, мають гарні відносини з однолітками. Мати привчає їх до самостійності і праці. Стосунки в родині приязні. У сім'ї доброзичлива атмосфера та сприятливий психологічний клімат.
Відповідно до характеристики, виданої Ясногородською гімназією-освітній центр Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області від 14 лютого 2024 року № 11, ОСОБА_4 , закінчив п'ятий клас, проживає разом з мамою, двома сестрами, бабусею та дідусем. ОСОБА_1 разом з бабусею та дідусем приділяють належну увагу навчанню та вихованню неповнолітнього ОСОБА_10 , беруть участь у його шкільному та особистому житті, регулярно спілкуються з вчителями та класним керівником. Беруть участь у загальноосвітніх та класних батьківських зборах. Фізичного та психологічного насильства до дітей в сім'ї не виявлено.
Відповідно до характеристики від 19 лютого 2024 року, виданої Музичанським будинком культури, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відвідують гурток естрадно-циркового мистецтва «Fly сats».
Відповідно до довідок від 05 червня 2024 року № 42 та № 43, діти проживають разом із мамою, бабусею, дідусем, які приділяють належну увагу навчанню та вихованню дитини, беруть участь у шкільному та особистому житті дитини, спілкуються з вчителями, класним керівником. Хвилюються за їх навчання та виховання.
Мати, ОСОБА_1 підтримує бажання дітей у всебічному розвитку, зокрема, досягти високих результатів в естрадно-цирковому мистецтві.
Батько, ОСОБА_2 не проявляє інтересу до навчання та виховання неповнолітнього сина. Не цікавиться його успішністю в школі, не спілкується з класним керівником та вчителям, не відвідує батьківські збори.
Відповідно до довідки виданої КНП «Бишівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бишівської сільської ради Київської області від 13 лютого 2024 року № 28, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на обліку у дитячого сімейного лікаря, прийом проходять в присутності їхньої матері.
На засідання комісії з питань захисту прав дитини була запрошена директор Ясногородської гімназії освітнього центру Бишівської сільської ради Шамота Любов Миколаївна, яка засвідчила, що малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримують належну увагу від мами, діда та баби, які піклуються про них і беруть активну участь в їхньому особистому житті, спілкуються з вчителями та класним керівником.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердив свою згоду проживати з мамою.
На засідання комісії з питань захисту прав дитини батько дітей ОСОБА_2 не прибув. Про дату та час проведення був повідомлений. Додаткові документи по справі не надав. Відтак службою у справах дітей визнано доцільним місце проживання дітей з матір'ю.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров'я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).
Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У справі, що розглядається, спір між сторонами виник з приводу визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьки яких не можуть дійти згоди щодо вирішення цього питання у позасудовому порядку.
Суд першої інстанції встановив, що мати дітей належним чином ставиться до виконання батьківських обов'язків, висловлює бажання піклуватися про розвиток малолітніх дітей, які від самого народження проживають з нею.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час засідання комісії Служби у справах дітей та сім'ї Бишівської сільської ради підтвердив свою згоду проживати з мамою.
Батько, ОСОБА_2 не проявляє інтересу до навчання та виховання неповнолітнього сина. Не цікавиться його успішністю в школі, не спілкується з класним керівником та вчителям, не відвідує батьківські збори. На засідання комісії з питань захисту прав дитини батько дітей ОСОБА_2 не прибув.
Обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір'ю, у цій справі не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що найкращим інтересам дітей відповідатиме їх проживання з матір'ю.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач та його представник подавали процесуальні документи а саме: заява про вступ у справу як представника (а.с. 70), заява про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 73), заява про зупинення провадження (а.с. 77). Крім того матеріали справи містять рекомендоване повідомлення з конвертом, в якому направлялася судова повістка та які повернулися, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 року по справі № 757/15603/19, зазначається, що повернення судової повістки про день, час та місце розгляду справи надіслані на зазначену позивачем адресу, повернені до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про вручення повісток в день проставлення у поштових повідомленнях таких відміток.
Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції.
Вирішення Шостим апеляційним адміністративним судом справи про визнання протиправним і скасування рішення щодо відмови ОСОБА_2 в реєстрації місця проживання його малолітньої доньки не виплине на результати вирішення цієї справи та не спростовує висновків суду першої інстанції про доцільність проживання дітей саме з матір'ю.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що з самого початку воєнних дій перебував в АТО, потім в Збройних Силах України, тобто не має наразі можливості постійно перебувати з малолітніми дітьми та забезпечувати їх належним доглядом та вихованням.
Проте ОСОБА_2 не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дітей з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення, зокрема, демобілізації чи закінчення воєнного стану в Україні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що на цей час проживання дітей з матір'ю, яка фактично проживає разом з ними з народження, буде відповідати саме інтересам дітей, які потребують постійного догляду та турботи, зважаючи на усталений побут дітей, їх проживання з матір'ю позитивно сприятиме їх розвитку як психологічному так і фізичному, а відтак вимоги щодо визначення місця проживання дітей з матір'ю є такими, що підлягають задоволенню, як і вимоги про надання позивачу дозволу на зняття з реєстрації та реєстрацію дітей без згоди батька, що відповідатиме інтересами дітей.
Щодо вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 3 статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 3 статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 141 цього Кодексу.
З матеріалів справи убачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:
- договір про надання (правничої) допомоги від 30.04.2024 року;
- платіжна інструкція № 9352-5450-7724-6201 від 26.08.2024 року;
- рух коштів по рахунку НПД Тагієвої Т.В. від 25.06.2024 року;
- рух коштів по рахунку НПД ОСОБА_6 від 06.05.2024 року.
Заперечуючи проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідач посилається на те, що він надмірно завищений та неспівмірний із заявленими позовними вимогами та складністю справи.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в цій частині, оскільки предметом цього позову є визначення місця проживання дітей і підготовка позовної заяви не потребує вивчення великої кількості нормативної бази та судової практики.
За таких обставин, апеляційний суд уважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 26 000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів робить висновок про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача понесені у цій справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції 5 000,00 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року змінити в частині понесених витрат на правову допомогу у розмірі 26 000 грн, зменшивши суму, яка підлягає до стягненню до 5 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 13 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді