Житомирський апеляційний суд
Справа №285/3035/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/558/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
13 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю : секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (дистанційно),
підозрюваного ОСОБА_8 (дистанційно),
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі в режимі відеоконференції судове провадження №285/3035/25 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 01 серпня 2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Звягельського РВП ГУНП України в Житомирській області ОСОБА_10 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Груд Новоград-Волинського району Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 30.09.2025 з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України,
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, погоджене прокурором, та продовжити підозрюваному ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що стороною обвинувачення в повному обсязі надані докази, які свідчать, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, а також про наявність ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Вважає, що застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти зазначеним ризикам.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що 31.07.2025 слідчий СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_11 , за погодженням прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 , звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025060530000537 від 05.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.06.2025 близько 20 год. 30 хв., ОСОБА_8 та неповнолітня ОСОБА_12 , 2009 року народження, перебуваючи разом в компанії поблизу річки Церем, а саме дамби, вживали алкогольні напої, після чого останні вирішили піти прогулятися, тому пішли вздовж вказаної річки до лісопосадки поблизу с. Пилиповичі Звягельського району Житомирської області.
Перебуваючи в лісопосадці у вказаний час та місці у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на порушення статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітньої ОСОБА_12 - її зґвалтування із застосуванням фізичного насильства.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на зґвалтування ОСОБА_12 , ОСОБА_8 достовірно знаючи, що потерпіла є неповнолітньою, порушуючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наказав потерпілій лягти на землю, яка в силу свого віку, не мала змоги чинити йому опір, і тому виконала вказівку. Далі ОСОБА_8 , застосовуючи свою фізичну перевагу над потерпілою, ліг на неї зверху, таким чином став її утримувати, долаючи опір потерпілої. Після чого ОСОБА_8 , застосовуючи фізичне насильство та використовуючи безпорадний стан потерпілої, а саме стан алкогольного сп'яніння, зняв з ОСОБА_12 одяг та зґвалтував потерпілу, шляхом використання своїх геніталій вчинив вагінальне проникнення в тіло потерпілої без її згоди, тобто всупереч її волі умисно вступив з нею у природні статеві зносини.
В ході застосованого фізичного насильства під час зґвалтування ОСОБА_12 , ОСОБА_8 заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження у вигляді осадження слизової оболонки дівочої перетинки.
Умисні дії ОСОБА_8 , які виразились у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди неповнолітньої потерпілої особи, кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Після вчинення ОСОБА_8 вказаного кримінального правопорушення останній 05.06.2025 о 19 год 00 хв був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.
06.06.2025 ОСОБА_8 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме : можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків в даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Тому слідчий просив продовжити строк тримання підозрюваного ОСОБА_8 в межах строку досудового розслідування.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 та дані про його особу, доведеність обставин, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак, не доведеність обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважав, що прокурором не доведено та слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено об'єктивних даних, які б свідчили про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливе виключно в умовах його тримання під вартою, а тому застосував відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора в підтримання апеляційної скарги, думку підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 в заперечення апеляційної скарги прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Положеннями ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 зазначеного закону, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; його репутацію та майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні № 12025060530000537 від 05.06.2025 року доказами, копії яких містяться в матеріалах провадження, та яким слідчій суддя надав відповідну правову оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Отже, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
При цьому слідчим суддею недостатньо враховано, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а також доведеність ризиків, передбачених п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК, які на переконання колегії суддів, продовжують існувати та не зменшилися, що свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Разом з цим, слідчий суддя безпідставно дійшов висновку про недоведеність прокурором обставини, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, та недостатньо врахував наступні обставини.
Наявність ризику щодо можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду обґрунтована тяжкістю можливого покарання, а також тим, що ОСОБА_8 будучи діючим військовослужбовцем, до свого затримання, в умовах воєнного стану, ухилявся від проходження військової служби з 25.05.2025 (а.п.74-84).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик незаконного впливу на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні обґрунтований тим, що ОСОБА_8 з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню всебічного, повного та неупередженого встановлення обставин вчиненого злочину, може вчиняти спроби протиправного впливу на вказаних осіб, зокрема на неповнолітню потерпілу будь яким шляхом для зміни показань, як безпосередньо так і засобами зв'язку.
Водночас посилання прокурора на те, що підозрюваний проживає в одному населеному пункті з потерпілою, спростовуються змістом оскаржуваної ухвали, згідно якої місцем проживання та знаходження під домашнім арештом визначено : АДРЕСА_3 , тоді як потерпіла проживає в с.Пилиповичі Звягельського району.
Проте, зазначене не впливає на доведеність прокурором вказаного ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем і вважається таким, що самовільно залишив розташування військової частини, що свідчить про схильність останнього до ухилення від покладених на нього обов'язків та до протиправної поведінки, що створює передумови для вчинення інших правопорушень.
Зазначене свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи підозрюваного.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя в порушення вимог кримінального процесуального закону дійшов висновку про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки враховуючи положення ч.4 ст.199 КПК України, такий запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо буде доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та особу підозрюваного ОСОБА_8 , колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого та вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, враховуючи що на підставі оскаржуваної ухвали слідчого судді останнього було звільнено з-під варти, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.
На думку колегії суддів, висновки слідчого судді про те, що до підозрюваного ОСОБА_8 достатньо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необґрунтованими з урахуванням стадії кримінального провадження та обставин інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення.
Крім того, в ухвалі слідчого судді не наведено наявності достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді, яка не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави, відповідно до положень п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 01 серпня 2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Звягельського РВП ГУНП України в Житомирській області ОСОБА_10 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 30.09.2025 з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Звягельського РВП ГУНП України в Житомирській області ОСОБА_10 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 06.09.2025 без визначення розміру застави.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: