печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35518/25-ц
"14" серпня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Бусик О.Л.
при секретарі Бурнашовій К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутих коштів,-
29 липня 2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, визначено суддю для розгляду справи та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою суді від 05 серпня 2025 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
12 серпня 2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просила накласти арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 y розмірі 1 756 831,32 грн. та які обліковуються на банківських рахунках: IBAN НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПриватБанк», а також на будь-яких інших рахунках, відкритих на її ім'я в банках або інших фінансових установах, незалежно від валюти рахунку.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник заявника зазначає, що вироком від 10 вересня 2024 року Чернігівського апеляційного суду у справі № 759/23571/19 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні щодо потерпілої ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, а саме незаконному заволодінні транспортним засобом, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років. Крім того, Чернігівський апеляційний суд задовольнив цивільний позов ОСОБА_3 та стягнув з ОСОБА_4 на її користь 1 500 100,24 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 50 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
12 вересня 2024 року ОСОБА_1 виконав вирок Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року y спрaві № 759/23571/19 та сплатив ОСОБА_3 визначену матеріальну шкоду в сумі 1 500 100,00 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року скасовано вирок Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року y справі № 759/23571/19 стосовно ОСОБА_5 та закрито кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 Кримінального кодексу України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 - залишено без розгляду.
Таким чином, обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, цивільний позов, а отже і стягнення коштів на користь ОСОБА_3 у розмірі 1 550100,24 грн. були безпідставними.
Відповідно, отримані ОСОБА_3 кошти є безпідставно набутими, та відповідно до положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про повернення таких коштів, як безпідставно набутого майна відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України. З метою забезпечення можливості реального виконання рішення суду в майбутньому, просимо суд вжити заходів забезпечення позову.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, ОСОБА_3 має заборгованість перед ОСОБА_1 , яка виникла внаслідок безпідставного збагачення, оскільки грошові кошти в розмірі 1 550 100,24 грн були стягнуті з позивача відповідно до вироку Чернігівського апеляційного суду, який скасовано постановою Верховного Суду, а кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Загальний обсяг заборгованості складає 1 756 831,32 грн., зокрема: основна сума безпідставно набутих коштів - 1 550 100,00 грн; 3% річних від суми - 31 302,41 грн; індекс інфляції - 175 428,91 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до них матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову повністю у визначений позивачем спосіб, виходячи з наступного.
Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 1 756 831,56 грн.
Згідно частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частини перша, друга статті 150 ЦПК України).
Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Верховний Суд у постанові від 03 березня 2023 року у cправі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у cправі № 904/1934/23 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Судом встановлено наявність прямого зв'язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, існування реальної загрози зупинення або взагалі припинення господарської діяльності відповідача, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності останнього, та вважає, що заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, позивачем викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі незабезпечення позову, а саме ускладнення виконання рішення суд у разі задоволення позову, а зазначені підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред'явленими вимогами, обраний вид забезпечення позову не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідача.
За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 1 756 831,32 грн. доцільно буде накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Таким чином, суд доходить висновку про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, у межах суми позову, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 березня 2023 року у cправі № 905/448/22.
Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що, на час вирішення клопотання про забезпечення позову, у суду відсутні будь-які відомості про існування визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч.7 ст. 153 ЦПК України).
Згідно частини першої статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 151 -153, 157 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
Забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 y розмірі 1 756 831,32 грн. та які обліковуються на банківському рахунку: IBAN НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПриватБанк», а також на будь-яких інших рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_3 в банках або інших фінансових установах, незалежно від валюти рахунку.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя: О.Л. Бусик