14 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 440/10127/24
адміністративне провадження № К/990/33902/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 440/10127/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродмитрівське" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 440/10127/24.
Водночас установлено, що відповідач вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2025 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Крім того, установлено, що вона повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2025 року (провадження № К/990/28579/25).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вдруге касаційній скарзі, як підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник зазначає пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу.
Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції, полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах.
У разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема: зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань; необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
У касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього варто відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
Водночас подана касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.
Верховний Суд також вже звертав увагу скаржника на те, що посилаючись як на підставу для відкриття касаційного провадження на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України (відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду), скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції звернув увагу на постанову Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі № 560/7669/21.
Водночас далі скаржник посилається постанови Верховного Суду: від 09 березня 2021 року у справі № 810/1418/17, від 06 вересня 2022 року у справі № 280/5548/20, від 05 вересня 2022 року у справі № 805/5190/15а, від 25 серпня 2022 року у справі № 826/15890/18, від 07 липня 2020 року у справі № 826/6916/15, від 13 серпня 2020 року у справі № 826/7493/15, від 21 січня 2020 року у справі № 127/26251/15-а, від 30 січня 2020 року у справі № 599/1422/16-а.
Так, зі змісту поданої касаційної скарги неможливо чітко зрозуміти від якого саме висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, скаржник просить відступити.
Також скаржник чітко не зазначив норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом у своїй ухвалі про повернення первинно поданої касаційної скарги.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 440/10127/24 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Дашутін