13 серпня 2025 року
м. Київ
справа №990/359/25
адміністративне провадження № П/990/359/25
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Білак М.В., Кашпур О.В., Смоковича М.І., Мацедонської В.Е.,
перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У липні 2025 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду, як суду першої інстанції, позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України), в якому просила :
- поновити строк звернення до суду з позовом;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 17 квітня 2025 року №87/зп-25 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання (кримінальна та цивільна спеціалізації), виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» в частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати рішення ВККС України від 17 квітня 2025 року №89/зп-25 «Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ВККС України поновити участь позивачки в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах з етапу виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху, а заявниці надано десятиденний строк з дати вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позову шляхом подання заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, із зазначенням інших об'єктивних та поважних причин його пропуску, до якої необхідно було додати належні та допустимі докази, що підтверджують такі обставини.
Також позивачці роз'яснено, що у разі невиконання вимог вказаної ухвали в установлений судом строк позовна заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 01 серпня 2025 року надіслано ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» та отримано нею 01 серпня 2025 року о 17:12.
На виконання ухвали Суду, 04 серпня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про поновлення пропущеного процесуального строку обґрунтовану тим, що є суддею Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, фізично перебувє у м. Слов'янську, що є прифронтовим містом та постійно потрапляє під ворожі обстріли, що ускладнює роботу суду і її, як судді, у тому числі і її життя на побутовому рівні, оскільки їй доводиться постійно дбати про свою безпеку в більшому обсязі, ніж людям, які перебувають увідносно безпечних регіонах, у відключенні електроенергії.
Позивачка наголошує, що вона постійно виконувала обов'язки судді, у тому числі і у передбачений законодавством строк для звернення до суду і, починаючи з 16 квітня 2025 року нею було ухвалено 953 різного роду рішень. Вона не перебувала на лікарняному, у відпустці, тощо, оскільки Слов'янський міськрайонний суд Донецької області є судом, де не один рік існує надмірне навантаження через нестачу суддів. ОСОБА_1 підкреслює, що відповідно до статті 18 Кодексу суддівської етики надавала перевагу здійсненню правосуддя, а на захист власних інтересів у неї не вистачало часу, тому лише перебуваючи у відпустці з 07 липня 2025 року у неї з'явилася можливість подати цей позов.
Оцінюючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, Верховний Суд виходить із такого.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За правилами частин першої, третьої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, ВККС під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк (частина восьма статті 122 КАС України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2025 року (справа № 990/237/24) Суд указав, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але він цього не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Надалі у справі № 990/237/24 Велика Палата Верховного Суду презюмувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що як суддя суду, який знаходиться у прифронтовій зоні, надала перевагу здійсненню правосуддя, що підтверджується скрін-копією відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРС), а не захисту її інтересів, на який забракло часу.
Однак Суд критично оцінює зазначені обставини та доказ, наданий позивачкою на їх підтвердження, оскільки скріншот відображеної в ЄДРС інформації стосується безпосередньої її роботи і не свідчить про наявність об'єктивних нездоланних перешкод для звернення її до суду, позаяк не унеможливлює забезпечення власної організованості щодо оскарження рішень ВККС, зокрема, за допогою фахівців в галузі права.
Велика Палата Верховного Суду у межах розгляду справи № 990/14/25, з-поміж іншого, указала, що у проблемних питаннях застосування інституту строків в адміністративному процесі не можна оминати увагою не менш важливі, змістовно-логічні, глибокі юридичні аспекти правильного розуміння та застосування правил цього інституту права. Йдеться про ті з них, в юридичній площині яких відбувається визначення:
- моменту настання події, з якої має починатися відлік процесуального строку оскарження її протиправності;
- правничої ситуації, яка би дозволяла уяснити, чи знав той, чиє право порушене, або мав би знати (дізнатися) про ухвалення, зокрема, певного рішення, яке спонукає до активних дій, до поведінки, націленої на своєчасний вибір форми та способу виправлення й усунення шкідливої дії цього рішення, але свідомо нічого не робить або сподівається на виправлення помилки тим, хто її допустив;
- умов, за яких мають чинитися вольові дії, спрямовані на реалізацію права на оскарження дій, бездіяльності чи рішення того, хто діями, бездіяльністю чи певним рішенням порушив права, свободи чи зачепив інтереси того, хто про це стверджує, а також відбуватися своєчасне звернення за захистом порушеного права (пункт 25 постанови від 15 травня 2025 року у справі № 990/14/25).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви та додатково підтверджено в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, ОСОБА_1 не заперечує, що про результати іспиту знала з 17 квітня 2025 року, водночас брак часу для оскарження рішення ВККС України через професійну діяльність не є поважною причиною поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки така обставина не відноситься до непереборної перешкоди для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Отже, указані позивачкою причини, наведені нею в обґрунтування недотримання строків звернення до суду, не дають достатніх і переконливих підстав для визнання їх поважними для поновлення строку звернення до адміністративного суду, а тому Суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України установлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.
З огляду на те, що підстави, якими ОСОБА_1 обґрунтовує причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, не є поважними, позовна заява не приймається до розгляду і повертається особі, яка її подала.
Керуючись статтями 123, 169, 248, 256, 266, 295 КАС України, Суд
1. Визнати неповажними, указані ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відмовити у задоволенні її заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з указаним позовом.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
3. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: М.В. Білак
О.В. Кашпур
М.І. Смокович
В.Е. Мацедонська