13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 620/16918/24
адміністративне провадження № К/990/30416/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року (суддя - Соломко І.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року (колегія у складі суддів: Бужака Н.П., Беспалова О.О., Мельничук В.П.)
у справі №620/16918/24
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
І. РУХ СПРАВИ
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , платник податків, позивач у справі, скаржник у справі) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №19444/Ж10/25-01-07-05-01 від 11 грудня 2024 року відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 231422,80 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно проведено фактичну перевірку позивача, безпідставно встановлено порушення ним вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР та притягнуто позивача до відповідальності у вигляді штрафу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року, в задоволені позову відмолено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі №620/16918/24 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, у касаційній скарзі позивач просив суд зупинити дію рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі №620/16918/24.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано з Чернігівського окружного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду справу №620/16918/24.
Крім того, вказаною ухвалою задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та зупинено дію рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі №620/16918/24 до розгляду справи Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
25 липня 2025 року до Суду від податкового органу надійшов відзив на касаційну ОСОБА_1 , в якій відповідач просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
01 серпня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 підтримує вимоги заявлені в касаційній скарзі.
07 серпня 2025 року справа №620/16918/24 надійшла до Верховного Суду.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19 січня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 . Видами діяльності за КВЕД 47.76 є: Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах, що підтверджується витягом з ЄДР.
Головним управлінням ДПС у Чернігівській області видано наказ від 14 листопада 2024 року №1760-п про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період діяльності з 01 жовтня 2023 року по останній день перевірки, магазин «Зелений світ» за адресою: АДРЕСА_2 , з 14 листопада 2024 року, тривалість перевірки не повинна перевищувати 10 діб.
Підставою для проведення перевірки зазначено підпункт 19-1.1.4, пункту 19-1.1, статті 19-1, підпунктів 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, 20.1.12, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75, пункту 80.1, підпункту 80.2.2 пункту 80.2, пункту 80.6, пункту 80.8 статті 80, пункту 82.3 статті 82. Пункту 69.27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (зі змінами та доповненнями), Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 №5007-VI (зі змінами та доповненнями), інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на Головне управління ДПС у Чернігівській області.
На підставі наказу від 14 листопада 2024 року №1760-п, направлень від 14 листопада 2024 року №3127/Ж3/25-01-07-05-01, №3128/Ж3/25-01-07-05-01, посадовими особами відповідача проведена фактична перевірка, за результатами якої складено акт від 25 листопада 2024 року №16800/Ж5/25-01-07-05-01, в якому встановлено порушення, а саме: 14 листопада 2024 року придбано добриво на суму 20,50 гривень. Видано невідповідний вимогам законодавства розрахунковий документ із зазначенням у ньому реєстратора розрахункових операцій (ФН3000963701), який є незареєстрований (дата скасування реєстрації РРО 30 липня 2024 року), чим порушено порядок проведення розрахунків. За даним порушенням складено протокол про адміністративне правопорушення згідно статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За наслідками проведеної перевірки, на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2024 року №19444/Ж10/25-01-07-05-01, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 231 422,80 гривень.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій вказали на те, що зазначена у наказі інформація у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, а тому доводи позивача про достатність підстав для скасування спірного рішення через неналежне оформлення наказу на підставі якого проведено перевірку є безпідставними.
Також суди звернули увагу на те, що 30 липня 2024 року контролюючим органом скасовано реєстрацію реєстратора розрахункових операцій (фіскальний номер 3000963701), який належить позивачу у справі, у зв'язку із закінченням визначеного законодавством строку експлуатації РРО, про що відповідачем сформовано довідку форми 6-РРО № 43775 від 30 липня 2024 року, яка направлена позивачу за адресою, зазначеною у відомостях з ЄДРПОУ.
Разом з тим, у період з 31 липня 2024 року по 14 листопада 2024 року позивач продовжував використовувати у своїй діяльності РРО (фіскальний номер 3000963701), реєстрацію якого скасовано, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось позивачем.
Водночас, суди наголосили на тому, що у разі скасування реєстрації РРО, такий РРО не може використовуватись суб'єктом господарювання при здійсненні розрахункових операцій, оскільки розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) мають проводитися виключно через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО, а після скасування реєстрації такий РРО не вважається зареєстрованим у відповідності до вимог законодавства. Відповідно і розрахунковий документ, який роздрукований на такому РРО не вважається розрахунковим документом в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тобто не є документом встановленої форми, а відтак надання особі розрахункового документу роздрукованому на незареєстрованому РРО також не може розцінюватися як виконання обов'язку, визначеного пунктом 2 статті 3 вказаного Закону.
З огляду на вказане, враховуючи проведення позивачем розрахункових операцій через РРО, реєстрацію якого скасовано, та видання розрахункових документів, сформованих (роздрукованих) РРО, реєстрацію якого скасовано, суди вказали про порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1 і 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
При цьому, суди не прийняли доводи позивача про те, що він не отримував довідку про скасування РРО, що виключає його відповідальність, оскільки вказана обставина не впливає на виконання платником податків обов'язку застосовувати зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО при проведенні розрахункових операцій та створенні у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги зводяться до неналежного повідомлення позивача у справі про скасування реєстрації РРО (з недотриманням статті 42 Податкового кодексу України).
У відзиві на касаційну скаргу податковий орган вказує на те, що фактичну перевірку проведено правомірно, у порядку встановленому законодавством України.
За місяць до скасування реєстрації РРО податковий орган надсилав ОСОБА_1 лист з попередженням, що строк служби/експлуатації РРО закінчується 25 липня 2024 року і що платнику необхідно подати заяву про скасування РРО або реєстрація, відповідно до законодавства буде скасована у примусовому порядку.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 не звернувся з такою заявою, у зв'язку з чим податковий орган прийняв рішення про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій, примірник якого був розміщений в Електронному кабінеті позивача.
У відповіді на відзив позивач наголошує на тому, що податковий орган штучно створив правопорушення, позбавивши ОСОБА_1 можливості вчасно відреагувати, зареєструвати новий РРО та уникнути штрафних санкцій. Штрафні санкції були накладені через обставину, яку позивач не міг знати - скасування чинного РРО. Ця ситуація, як стверджує позивач, не була спричинена його діями чи бездіяльністю, а виникла внаслідок недотримання податковим органом вимог належного повідомлення.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Як зазначалося вище посадовими особами відповідача проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 25 листопада 2024 року №16800/Ж5/25-01-07-05-01, в якому встановлено порушення, яке полягає у видані невідповідного вимогам законодавства розрахункового документа із зазначенням у ньому реєстратора розрахункових операцій (ФН3000963701), який є незареєстрований (дата скасування реєстрації РРО 30 липня 2024 року).
Суди встановили, що за місяць до скасування реєстрації РРО податковий орган надсилав ОСОБА_1 лист з попередженням, що строк служби/експлуатації РРО закінчується 25 липня 2024 року і що платнику необхідно подати заяву про скасування РРО або реєстрації, відповідно до законодавства буде скасована у примусовому порядку.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 не звернувся з такою заявою, у зв'язку з чим податковий орган прийняв рішення про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій, примірник якого був розміщений в Електронному кабінеті позивача.
Вирішуючи це спір у касаційній інстанції, одним з основних питань, яке постає перед Судом це належне повідомлення позивача про наявність рішення про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій.
Відмовляючи в задоволенні позову суди вказали на те, що 30 липня 2024 року контролюючим органом скасовано реєстрацію реєстратора розрахункових операцій (фіскальний номер 3000963701), який належить позивачу, у зв'язку із закінченням визначеного законодавством строку експлуатації РРО, про що відповідачем сформовано довідку форми 6-РРО № 43775 від 30 липня 2024 року, яка направлена позивачу за адресою, зазначеною у відомостях з ЄДРПОУ
Пунктом 42.1 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.5 статті 42 Податкового кодексу України).
Вказані норма Податкового кодексу України чітко вказує на те, що інші документи податкового органу з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
З рішення судів попередніх інстанцій не вбачається, що судами з'ясовувалося питання, яким саме чином позивачу надсилалося рішення про скасування реєстрації РРО. Чи здійснювалося таке надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення або ж відбулося вручення такого рішення особисто платнику податків.
Не встановлення цього факту, свідчить про не встановлення судами факту обізнаності позивачем про наявність рішення про скасування реєстрації РРО, причини такого скасування та усвідомлення ОСОБА_1 наслідків, які зумовлені прийняттям цього рішення.
У відзиві на касаційну скаргу податковий орган вказує на те, що рішення №43474 від 30 липня 2024 року про скасування реєстрації РРО було розміщено в Електронному кабінеті позивача.
Однак судами в процесі встановлення факту направлення позивачу рішення (довідки) про скасування реєстрації РРО також не було з'ясовано про бажання ОСОБА_1 отримувати документи через електронний кабінет відповідно до пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України.
Щодо посилання судів попередніх інстанцій на абзаци 3 та 4 пункту 19 глави 2 розділу II Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року №547, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за №918/29048, Суд звертає увагу на наступне.
Вказаний пункт передбачає, що для інформування суб'єктів господарювання ДПС щоденно оприлюднює на своєму веб-сайті дані про РРО, реєстрацію яких скасовано за заявою суб'єкта господарювання або з ініціативи контролюючого органу, із зазначенням фіскальних номерів РРО, дати, причини та підстави для скасування реєстрації РРО, коду ЄДРПОУ, найменування суб'єкта господарювання (прізвища, імені, по батькові (за наявності)). Інформація оприлюднюється із зазначенням дати оприлюднення і дати оновлення інформації.
В той же час оприлюднення вказаної вище інформації на веб-сайті податкового органу, не виключає обов'язку контролюючого органу надсилати відповідні рішення в порядку визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Також Суд звертає увагу на те, що відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 231422,80 гривень за порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Пунктами 1 та 2 статті 3 вказаного Закону встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Невиконання вимог пунктів 1,2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Зокрема відповідно до пункту 1 статті 17 цього Закону, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
В той же час, відповідно до пункту 15 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у період з 1 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання застосовується у таких розмірах:
25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Кожна з зазначених штрафних санкцій прив'язується у відсотковому відношенні до вартості проданих товарів з порушенням встановленим законом.
В той же час рішення судів попередніх інстанцій не містить жодних обґрунтувань та посилань на відповідні докази, які підтверджували б необхідність застосування до позивача саме такого розміру штрафних санкцій, які до нього були застосовано.
Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки наголошується на тому, що згідно листа ДПС України №25823/7/99-00-07-03-02-07 від 16 вересня 2024 року встановлено реалізацію через РРО (реєстрацію якого скасовано) на суму 462769, 59 гривень.
Однак судами попередніх інстанцій не досліджувався лист ДПС України №25823/7/99-00-07-03-02-07 від 16 вересня 2024 року в контексті обґрунтування можливості застосування до позивача штрафних санкції у розмірі 231422,80 гривень за порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Зокрема, суди не досліджували відомості про кожну операцію, яка на думку податкового органу, здійснена через РРО, реєстрація якого скасована і яка покладено в основу застосування до позивача штрафних санкції у розмірі 231422,80 гривень.
З огляду на все вищевикладене, Суд вказує на те, що висновки судів попередніх інстанцій є такими, які не ґрунтуються на оцінці належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів в розумінні статей 73 - 76 Кодексу адміністративного судочинства України, та на всебічному, повному дослідженні обставин справи.
За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина четверта статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.
При цьому, Суд звертає увагу судів попередніх інстанцій на необхідності з'ясувати спосіб повідомлення позивача про прийняття рішення про скасування реєстрації РРО та чи є вказаний спосіб належним у розумінні Податкового кодексу України. Крім того, судам необхідно дослідити інформацію покладену в основу спірного податкового повідомлення-рішення, з точки зору обґрунтованості наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкції саме у розмірі 231422,80 гривень.
Згідно із частинами першою, другою та третьою стаття 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду вбачає підстави для задоволення касаційної скарги позивача, скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі №620/16918/24 та направлення цієї справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Додаткового Суд наголошує на тому, що Чернігівським окружним адміністративним судом обрано змішаний спосіб оформлення матеріалів судової справи (більша частина матеріалів міститься в електронному суді та декілька документів сформовані в том в паперовому вигляді). Матеріали адміністративної справи сформовані в суді першої інстанції не містять жодного судового рішення в паперовій формі.
Відповідно до частини 10 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронних формах.
Вказана норма є чіткою і зрозумілою, та не дозволяє судам обирати якусь альтернативу при виготовлені судового рішення.
З огляду на вказане, Суд звертає увагу судді Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. на недопустимості формування матеріалів адміністративної справи без паперової форми судового рішення.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі №620/16918/24 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк