Номер провадження 3/754/2779/25
Справа №754/10237/25
Іменем України
14 серпня 2025 року
суддя Деснянського районного суду м. Києва Банах О.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з Деснянського УП ГУНП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
26.06.2025 року до Деснянського районного суду м. Києва відДеснянського УП ГУНП в м. Києві надійшли адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10 червня 2025 року серії ВАД №625052, 10 червня 2025 року близько о 18 годині 30 хвилин в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно брата ОСОБА_2 , а саме розбив керамічну тарілку на голові, погрожував фізичною розправою, виражався брутальною лайкою, голосно кричав, перебуваючи з явними ознаками в стані алкогольного сп'яніння, чим завдав психологічної та фізичної шкоди та порушив п.п. 14, 17 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того,відповіднодо протоколу про адміністративне правопорушення від 10 червня 2025 року серії ВАД №625051, 10 червня 2025 року близько о 18 годині 30 хвилин в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно матері ОСОБА_3 , а саме виражався брутальною лайкою, голосно кричав, кидався в бійку, погрожував словесно, бив посуд, перебуваючи з явними ознаками в стані алкогольного сп'яніння, чим завдав психологічної та економічної шкоди та порушив п.п. 4, 14 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, хоча повідомлені належним чином, з жодними клопотаннями та заявами до суду не звертались, пояснення суду не надавали.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Про час та місце його проведення повідомлявся судом належним чином в тому числі і за номером телефону, який вказано в протоколі про адміністративне правопорушення. З будь-якими клопотаннями до суду станом на 14.08.2025 року не звертався.Крім того, ОСОБА_1 працівниками поліції було повідомлено, що справа розглядатиметься у Деснянському районному суді м. Києва, а також роз'яснено порядок відслідковування руху справи та отримання актуальної інформації щодо стану судової справи та стадії її розгляду, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 у протоколах та у розписці, долученій до протоколу.
Враховуючи, що згідно з ч.2 ст. 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП, відносяться до категорії справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, суддя вважає неявку ОСОБА_1 способом затягування розгляду справи з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності, а тому вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності останнього.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» та «Пономарьов проти України»).
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд може розглянути справу тільки в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, за вказаним у ньому матеріальним законом і тільки стосовно тієї особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Диспозиція ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність наслідків, а саме завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 4 ст. 1 Закону визначено, економічне насильство, як форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Так, п. 14 ст. 1 Закону визначено, психологічне насильство, як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з п. 17 ст. 1 Закону, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Скоєне ОСОБА_1 правопорушення у вигляді фізичного насильства стосовно брата ОСОБА_2 за протоколом серії ВАД №625052 від 10.06.2025 року підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: протоколом про адміністративне правопорушення від 10 червня 2025 року серії ВАД №625052, в якому зафіксовані фактичні обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство в сім'ї фізичного характеру відносно брата ОСОБА_2 ; рапортом інспектора поліції від 17.06.2025 року, відповідно до якого, прибувши за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено заявника ОСОБА_2 , який повідомив, що його брат ОСОБА_1 вчиняє стосовно нього дії фізичного характеру; письмовими поясненнями ОСОБА_3 , з якої вбачається, що її син ОСОБА_1 вчинив стосовно брата ОСОБА_2 домашнє насильство в сім'ї фізичного характеру, а також фотоматеріалами, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, чим підтверджується наявність шкоди фізичному здоров'ю потерпілого.
Натомість, щодо вчинення психологічного та економічного насильства стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та наслідків у виді шкоди психічному здоров'ю та економічного характеру, суд зазначає, що воно не підтверджено жодними доказами.
Так, зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (в редакції ЗУ № 3733-IX від 22.05.2024) слідує, що адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства на даний час настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Тому обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність наслідків у вигляді реальної шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У протоколах зазначено, що наслідком вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є завдана шкода, у тому числі, психологічного та економічного характеру.
Разом з тим, диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не передбачені наслідки у вигляді завдання саме психологічної шкоди. Крім того, оскільки чинна редакція зазначеної норми не передбачає наслідків у виді потенційної можливості завдання шкоди, а лише реальне її заподіяння, - наявність шкоди психічному здоров'ю потерпілого має бути доведена належними і допустимими доказами. Зі змісту протоколу не вбачається, яка саме шкода завдана психічному здоров'ю потерпілих, а також економічного характеру стосовно ОСОБА_3 , а до самого протоколу не надано жодних доказів настання такої шкоди (висновків експертів, довідок медичних установ, тощо). Також суд звертає увагу, що диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не передбачено настання наслідків у вигляді економічної шкоди.
Не підтверджено жодними доказами й факт вчинення економічного насильства відносно ОСОБА_3 , відповідно до визначення, що міститься у п.4 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до положень ст. 255 КУпАП обов'язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ.
Згідно із положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, протоколи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, можуть бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності виключно за домашнє насильство фізичного характеру стосовно брата ОСОБА_2 , оскільки фактичні обставини стосовно вчинення психологічного та економічного насильства та завдання психічної та економічної шкоди потерпілим, викладені у протоколах, не підтверджуються сукупністю доказів.
Відповідно до ч.1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки він умисно вчинив дії фізичного характеру щодо брата ОСОБА_2 , внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров'ю потерпілого, а тому його слід визнати винним за ч.1 ст.173-2 КУпАП та призначити покарання в межах даної статті.
Призначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд враховує обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність відповідно до вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення враховується ступінь вини та матеріальний стан особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відповідно до ст.33 КУпАП. Так, суд враховує, що ОСОБА_1 не працює, отже не має постійного джерела доходу. Крім того, вироком Деснянського районного суду м. Києва від 08.05.2025 у справі № 754/6578/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, стосовно свого брата ОСОБА_4 , та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, із застосуванням ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком - 2 роки.
З урахуванням обставин справи, вважаю за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк десять діб.
Керуючись ст. 40-1 КУпАП, відповідно до якої судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави.
На підставі викладеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, наявні дані про особу правопорушника та керуючись ст. ст. 173-2, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у виглядіадміністративного арешту на строк десять діб.
Контроль за виконанням постанови в частині виконання ОСОБА_1 стягнення у вигляді адміністративного арешту покласти на відповідальних осіб Деснянського УП ГУНП в м. Києві.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: О.Л. Банах