Справа № 320/10120/23
13 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Мельничука В.П. та суддів Кузьменка В.В., Мєзєнцева Є.І., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної казначейської служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Дубекспо» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості з бюджету, -
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Дубекспо» суму пені за період з 01.06.2022 по 28.02.2023 щодо протермінування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 288 285, 23 грн (двісті вісімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень двадцять три копійки).
Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Дубекспо» суму інфляційних втрат за період з 01.06.2022 по 28.02.2023 у розмірі 157 436, 12 грн (сто п'ятдесят сім тисяч чотириста тридцять шість гривень дванадцять копійок).
Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Дубекспо» суму за користування чужими грошовими коштами 01.06.2022 по 28.02.2023 у розмірі 28 955, 80 грн (двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень вісімдесят копійок).
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції щодо стягнення з Державного бюджету України суми інфляційних втрат за період з 01.06.2022 по 28.02.2023 у розмірі 157 436,12 грн та суми за користування чужими грошовими коштами з 01.06.2022 по 28.02.2023 у розмірі 28 955,80 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у вказаній частині відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги в адміністративній справі визначено Законом України "Про судовий збір" з урахуванням змін до вказаного Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий збір справляється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Оспорювана Державною казначейською службою України сума при перегляді судового рішення суду першої інстанції становить 186 391,92 грн (157 436,12 грн + 28 955,80 грн).
Отже, враховуючи рішення суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову частково та вимоги апеляційної скарги, Державна казначейська служба України при зверненні до суду з даною апеляційною скаргою повинна була сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, тобто 4193,82 грн (186 391,92 грн*1,5%)*150%).
Вказаною особою в порушення зазначених вимог законодавства не дотримано вказані вимоги ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України та не додано документ про сплату судового збору, натомість заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення його сплати з відсутністю коштів на сплату судового збору.
Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення його сплати колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Зазначений в статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов та підстав для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
З указаного вбачається, що Державна казначейська служба України не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Водночас відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Тобто, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.
Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.
Таким чином, важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що звертаючись до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору необхідно не лише зазначити зміст прохання обмежившись посиланням на майнове становище, а й надати суду відповідні докази важкого майнового стану.
Проте належних і відповідних доказів, які б підтверджували фінансову неспроможність Державної казначейської служби України сплатити судовий збір та не передбачення можливості використання коштів на фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи державної влади, в тому числі, на сплату судового збору, до апеляційної скарги не додано.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Отже, органи державної влади, в тому числі Державна казначейська служба України, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, обставини пов'язані з внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, а також обставини щодо фінансування суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для цієї мети, блокування рахунків та здійснення безспірного стягнення коштів з рахунків боржника не можуть вважатися достатніми для відстрочення такої сплати.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судолвого збору або про відстрочення його сплати.
Керуючись ст.ст. 169, 298, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судолвого збору або про відстрочення його сплати - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач: В.П. Мельничук
Судді: В.В. Кузьменко
Є.І. Мєзєнцев