13 серпня 2025 року Справа № 280/3206/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Магда Віталія Юрійовича (вул. Перемоги, буд. 40, м. Запоріжжя, 69018), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69057), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 168, м. Запоріжжя, 69107), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
24.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка), в особі представника - адвоката Магда Віталія Юрійовича, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якій позивачка просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачці у формуванні та наданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 23 765 гривень, за квитанцією від 22.11.2024 року, платник позивачка, надавач платіжних послуг АТ КБ «Приватбанк»;
зобов'язати відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення позивачці сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 23 765 гривень, за квитанцією від 22.11.2024 року, платник позивачка, надавач платіжних послуг АТ КБ «Приватбанк».
Позивачка в обґрунтування позовних вимог зазначила, що нею було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі - продажу у розмірі 23 765,00 грн. Оскільки позивачкою придбавалась нерухомість вперше, позивачка звернулась до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів. Однак відповідач відмовив їй у поверненні коштів. Позивачка вважає, що відмова є протиправною, а зазначена сума збору підлягає поверненню.
Ухвалою від 28.04.2025 позов був залишений без руху, позивачці наданий строк для усунення недоліків позову.
30.04.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки до суду недійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 01.05.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
07.05.2025 до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких зазначено, що органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету доходів, а здійснюють таке повернення за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або за рішенням суду.
13.05.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№23517), в якому зазначено, що оскільки позивачкою при реєстрації купівлі-продажу нерухомого майна документи, на підставі яких нотаріусу надано право звільняти покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування надані не були, сплата такого збору здійснена правомірно. За таких обставин, відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
19.05.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки до суду надійшла відповідь на відзив, в якій посилається на те, що позивачка в праві скористатися механізмом повернення помилково сплачених коштів після посвідчення договору купівлі-продажу квартири. Посилається на те, що відповідачу надано повний пакет документів, необхідний для підтвердження помилковості сплачених коштів.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
22.11.2024 між ОСОБА_2 - продавець та ОСОБА_1 - покупець, укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Договір купівлі-продажу від 22.11.2024 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О., та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2713.
Для нотаріального оформлення договору купівлі - продажу позивачкою, як покупцем, сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 23765,00 грн (1% від вартості приданого нерухомого майна), про що свідчить копія квитанції 22.11.2024.
У грудні 2024 року позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 23 765,00. Заява мотивована тим, що зазначена квартира є першим нерухомим майном, придбаним позивачкою.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.01.2025 за №0800-0605-8/7694 позивачці повідомлено про відсутність підстав для повернення вказаного збору у зв'язку із тим, що позивачкою при реєстрації купівлі-продажу нерухомого майна документи, на підставі яких нотаріусу надано право звільняти покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування надані не були, які зазначені у п.15-2 Порядку №1740.
Крім того, відповідач зазначив, що згідно пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах в і г пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, відповідач покликається, що питання звільнення від сплати збору, з підстав факту придбання нерухомого майна вперше, повинно було з'ясовуватись при нотаріальному оформлені цивільно-правого договору.
Повідомлено, що документом, який підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка органів приватизації (управління комунального майна) з місць проживання щодо невикористання права на приватизацію, яку можна отримати в міських, районних у містах радах та їх виконавчих органах; селищних та сільських радах та їх виконавчих органах; центрах надання адміністративних послуг відповідно до місця проживання.
Позивачка повторно звернулась до відповідача з аналогічною заявою від 12.03.2025, до якої було надано наступні документи:
- копія відповіді Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 10.03.2025 про не використання права на приватизацію з весь період життя;
- копія довідки АТ «Ощадбанк» про не використання житлових чеків на приватизацію від 20.12.2024 № 107.357-23/1320 (про не використання житлових чеків за адресою: АДРЕСА_1 );
- копія довідки АТ «Ощадбанк» про не використання житлових чеків на приватизацію № 107.40/0357-05/252 від 12.03.2025 (про не використання житлових чеків за адресою: АДРЕСА_3 );
- копія паспорту та ІПН позивачки;
- копія попередньої заяви позивачки від 23.12.2024;
- копія відповіді ГУ ПФ України в Запорізькій області від 24.01.2025 № 0800-0505-8/7694.
Відповідач листом № 0800-0505-8/27568 від 21.03.2025 відмовив у задоволенні заяви позивачки.
Не погоджуючись з такою відмовою позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).
У відповідності до пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 внесено зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі - Постанова №866).
Відповідно до пункту 15-2 Порядку №1740 (в редакції Постанови №866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
- право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду;
- особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
- особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Згідно з пунктом 15-3 Порядку №1740 (в редакції постанови №866) нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах в і г пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Судом встановлено, що нотаріальне посвідчення/реєстрація договору купівлі-продажу нерухомого майна здійснено після сплати позивачкою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна та подання документів про підтвердження сплати такого збору.
Зміни, внесені Постановою №866 до Порядку №1740, не позбавляють ГУ ПФУ в Запорізькій області обов'язку щодо повернення позивачці безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з огляду на таке.
Інформація щодо реєстрації нерухомого майна, що перебуває у власності фізичних та юридичних осіб міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127).
Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1127 інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб'єкта або об'єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.
Відповідно до статті 3 Закону №400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують до Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна, покладений на Пенсійний фонд України.
Системний аналіз вказаних норм Закону та Порядку дає підстави стверджувати, що громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше, звільнені від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому не є платниками такого збору.
З матеріалів справи судом встановлено, що факт придбання позивачкою нерухомого майна вперше підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.11.2024 та інформаційною довідкою №406410011 від 03.12.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що при прийнятті рішення за заявою позивачки від 12.03.2025, відповідачем не було належним чином розглянуто заяву, не надано оцінку доводам зазначеним у цій заяві та не перевірено право позивачки на повернення збору, як особи, яка вперше придбавала житло.
При цьому, суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачки про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, а відповідачем таких доказів до матеріалів справи не надано.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
При цьому, суд застосовує принцип «належного урядування», який визначено, у тому числі, в пунктах 70, 71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), за якими зазначений принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Отже, з урахуванням вказаної вище практики Європейського суду з прав людини, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, яка зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Прогалини в діючому законодавстві щодо реєстрації прав на нерухоме майно, які не передбачають дієвих механізмів перевірки такої обставини як кількість разів придбання фізичною особою житла, та відповідно позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Отже, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачці в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа №819/1498/17) та 31.01.2018 (справа №819/1667/17), від 28.11.2018 (справа №813/1126/17), від 01.11.2018 (справа №819/1353/17), від 31.10.2018 (справа №819/595/17, від 03.07.2018 (справа №819/33/17), від 20.03.3018 (справа №819/1249/17), від 19.06.2018 №819/1554/16).
Разом з тим, вказане питання було предметом звернення ПФУ до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при наданні відповіді позивачці фактично відмовив йому у вжитті заходів щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням порядку повернення помилково сплачених/зарахованих коштів, який закріплено в Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, суд зазначає, що подання про повернення коштів до органу Казначейства повинно подаватись саме платником, яким сплачено такі кошти, разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (пункт 5 Порядку).
За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача сформувати та надати позиваці подання, передбачене пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787, про повернення позивачці збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 22.11.2024 у розмірі 23 765,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 22.11.2024, надавач платіжних послуг АТ «КБ «Глобус».
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
При зверненні до суду позивачкою сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн., який підлягає стягненню на його користь, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Магда Віталія Юрійовича (вул. Перемоги, буд. 40, м. Запоріжжя, 69018), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69057), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 168, м. Запоріжжя, 69107), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови позивачці у формуванні та наданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 23 765 гривень, за квитанцією від 22.11.2024 року, платник ОСОБА_1 , надавач платіжних послуг АТ КБ «Приватбанк».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 23 765 гривень, за квитанцією від 22.11.2024 року, платник ОСОБА_1 , надавач платіжних послуг АТ КБ «Приватбанк».
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано “13» серпня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль