31 липня 2025 року м. Житомир справа № 806/5175/14
категорія 106030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гуріна Д.М.,
секретар судового засідання Скорик С.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Зименко Л.О.,
представника третьої особи - Садовської-Мариніної В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство юстиції України, про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Прокуратури Житомирської області, в якому, з підстав протиправності, просить:
- скасувати наказ прокурора Житомирської області №412к від 23.10.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Житомирської області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Житомирської області;
- стягнути з прокуратури Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.10.2014 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
- зобов'язати прокуратуру Житомирської області проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України "Про очищення влади".
У позовній заяві позивач стверджує, що з 2012 року працював на посаді начальника відділу у прокуратурі Житомирської області. 16.10.2014 набув чинності Закон України "Про очищення влади". На підставі довідки про результати вивчення особової справи, наказом прокурора Житомирської області №412к від 23.10.2014 позивача звільнено із займаної посади. Позивач вважає, що оскаржуваний наказ порушує норми законодавства про працю, оскільки виданий у період тимчасової непрацездатності позивача також спірний наказ порушує норми Конституції України не відповідає нормам міжнародних договорів України, міжнародним принципам проведення люстрації та практики Європейського суду з прав людини, оскільки саме по собі перебування службовця на посаді не може бути достатньою підставою для проведення люстрації. Відповідачем не наведено ніяких доказів того, що позивач сприяв узурпації влади Президентом України ОСОБА_2 , тому оскаржуваний наказ є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
21.11.2014 ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі із призначенням підготовчого засідання на 10.12.2014 на 10:00.
10.12.2024 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшли заперечення відповідача на адміністративний позов, у яких відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач вказав, що оскаржуваний наказ прийнятий у повній відповідності до норм Закону України "Про очищення влади", тому є законним та не може бути скасований судом.
Відповідно до довідки у справі 10.12.2014 розгляд справи не здійснювався у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання відкладено на 18.12.2014 на 12:00.
Відповідно до довідки у справі 18.12.2014 розгляд справи не здійснювався у зв'язку із неприбуттям позивача. Наступне судове засідання відкладено на 20.01.2015 на 10:30.
12.01.2015 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 зупинено провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 №455 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку із закінченням повноважень судді Шимоновича Р.М., справу передано на розгляд судді Нагірняку М.Ф.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 прийнято справу №806/5175/14 до провадження.
13.08.2020 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі, у якому позивач також просив витребувати у відповідача довідку про середню заробітну плату з урахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі №806/5175/14 до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України.
12.01.2021 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі, у якому позивач також просив здійснити заміну відповідача у справі та витребувати довідку про середню заробітну плату з урахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі №806/5175/14 до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 повернуто особі, яка її подала.
Постановою Верховного Суду від 22.10.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі №806/5175/14 залишено без змін.
03.07.2023 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 повернуто без розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі №806/5175/14 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії.
23.11.2023 постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 - скасовано. Справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі №806/5175/14 до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08.01.2024.
17.09.2024 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про відвід судді Нагірняка М.Ф.
Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2024 передано справу №806/5175/14 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 скасовано. Справу №806/5175/14 направлено для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 скасовано. Справу №806/5175/14 направлено для продовження розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду.
20.02.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення позивача до заяви про відвід судді Нагірняка М.Ф. мотивовані порушенням строків судового розгляду, що підтверджено результатами розгляду ЄСПЛ скарги позивача та ін. у справі "Шемякін та інші проти України" (Case of Shemyakin and others v. Ukraine) від 16.01.2025 (заява №23951/17 та 7 інших заяв).
07.03.2025 суддею Нагірняком М.Ф. заявлено самовідвід.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Нагірняка М.Ф. Заяву про самовідвід судді Нагірняка М.Ф. від розгляду справи задоволено.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025 справу №806/5175/14 передано на розгляд судді Гуріну Д.М.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №806/5175/14 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
07.04.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву за вх. №26690/25, у якому відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві відповідач зазначає про те, що позивач понад один рік (з 25.02.2010 до 30.01.2012) перебував на посаді віднесеній до категорії "заступник керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України", що стало підставою для його звільнення у відповідності до вимог Закону України "Про очищення влади". Вважає наказ таким, що прийнятий у відповідності до закону, а тому не може бути скасований (Том №2, а.с. 209-216).
10.04.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив за вх. №27997/25, у якій позивач послався на рішення ЄСПЛ у справі "Полях та інші проти України", у якій ЄСПЛ визнав порушення ст.8 Конвенції, у зв'язку з тим, що застосовані за Законом України "Про очищення влади" заходи були дуже обмежувальними і широкими за обсягом, а втручання не було необхідним у демократичному суспільстві (Том №2, а.с. 242-250).
15.04.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог за вх. №29158/25 та клопотання про заміну відповідача за вх. №29161/25.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 задоволено клопотання позивача від 03.07.2023 вх. №45595/23 про поновлення провадження у справі. Поновлено провадження в адміністративній справі №806/5175/14 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії. Призначено підготовче засідання на 15.05.2025 о 12:00.
Під час підготовчого засідання 01.05.2025 судом задоволені клопотання позивача про уточнення позовних вимог, про заміну відповідача на Житомирську обласну прокуратуру, та про залучення до участі у справі третьої особи - Міністерства юстиції України, про що зроблено запис у протоколі судового засідання.
Підготовче засідання відкладено на 05.06.2025 об 11:00 у зв'язку із залученням до участі у справі третьої особи.
28.05.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи щодо заявлених вимог за вх. №43591/25. У письмових поясненнях представник третьої особи проти позовних вимог заперечила, просила відмовити у задоволенні адміністративного позову. Звільнення позивача за Законом України "Про очищення влади" вважає законним, оскільки позивач підпадав під визначені Законом України "Про очищення влади" критерії для звільнення. Щодо вимог про зобов'язання прокуратури вжити заходів щодо інформування Міністерства юстиції України про відкликання відомостей стосовно ОСОБА_1 , вважає, що відомості до реєстру внесені правомірно, станом на час написання пояснень містяться у реєсті і підстав для їх видалення немає (Том №3, а.с. 41-47).
29.05.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про витребування додаткових доказів у справі вх. №43926/25.
05.06.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду від Житомирської обласної прокуратури надійшли додаткові докази у справі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 витребувано у Житомирської обласної прокуратури інформацію про розмір посадового окладу ОСОБА_1 на момент звільнення; коефіцієнти підвищення окладів за посадою, яку позивач обіймав до звільнення, з 24.10.2014 по 12.12.2020 (із наведенням відповідного розрахунку коефіцієнта, зазначенням правової підстави і дати початку їх застосування).
Підготовче засідання відкладене на 26.06.2025 на 12:00.
12.06.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду від Житомирської обласної прокуратури надійшли витребувані судом матеріали.
26.06.2025 у підготовчому засіданні суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.07.2025 об 11:00.
28.07.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшли пояснення позивача щодо розрахунку суми стягнення середнього заробітку за вх. № 59664/25.
У судовому засіданні 31.07.2025 позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі, додатково пояснив, що відповідачем невірно розрахований коефіцієнт підвищення заробітної плати у довідці про середньомісячний та середньоденний заробіток, просив застосувати коефіцієнт підвищення наведений ним у поясненнях від 28.07.2025.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просила у задоволенні позову відмовити, додатково щодо розрахунку позивачем суми середнього заробітку зауважила, що позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на роботі, однак з урахуванням вікового обмеження перебування на посаді прокурора, позивач міг перебувати на посаді до 65 річного віку, тобто до 15.06.2019 і середній заробіток слід обраховувати саме до цієї дати, а не до 31.07.2025 як наведено у розрахунку позивачем.
Представник третьої особи у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, вважає, що відсутні підстави для виключення позивача з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України від 16.09.2014 № 1682-ХІІ "Про очищення влади". Від прокуратури до Міністерства юстиції України не надходила жодна інформація з цього приводу. Окрім того, з дня включення позивача до вказаного реєстру минуло більше 10 років, що означає, що обмеження займати посади державної служби, введені Законом України від 16.09.2014 № 1682-ХІІ "Про очищення влади" для осіб включених до реєстру, на позивача більше не розповсюджуються.
ІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1980 року працював в органах прокуратури. У період з 09.2005 до 01.2012 перебував на посаді заступника прокурора Житомирської області - начальника управління нагляду за додержавнням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство (Том №3 а.с. 108).
Наказом прокурора Житомирської області №412к від 23.10.2014 звільнений з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п.7-2 ст.36 КЗпП України на підставі довідки про результати вивчення особової справи ОСОБА_1 (Том №1, а.с. 41).
ОСОБА_1 внесено до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" із забороною займати посаду 10 років (Том №1, а.с. 45, 46).
Станом на час розгляду справи відомості про ОСОБА_1 продовжують міститися у Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", що підтверджено представником третьої особи у письмових поясненнях та у судовому засіданні.
ІІІ. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, висновки суду щодо порушення прав та інтересів позивача.
А. Щодо поновлення позивача на посаді у відносинах публічної служби.
Спірні правовідносини, що виникли у справі регулюються Законом України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон України "Про очищення влади"), Кодексом законів про працю України, Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон України № 3477-IV).
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:
1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;
2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.
Статтею 36 Кодексу законів про працю України визначені підстави припинення трудового договору, згідно з пунктом 7-2 якої трудовий договір припиняється з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".
Оскільки ОСОБА_1 у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року перебував на посаді віднесеній до посад визначених пунктом 8 частини 1 статті 3 Закону України "Про очищення влади", то його звільнення відбулося на підставі положень Закону України "Про очищення влади" та у відповідності до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України, тобто згідно з нормами чинного законодавства України.
Після звільнення ОСОБА_1 відомості про застосування до нього заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", внесені до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
Станом на час розгляду справи, законодавство України, що регулює спірні правовідносини не зазнало змін, та не було визнано неконституційним.
Водночас, у даній категорії справ сформувалася численна практика Верховного Суду, зокрема у постановах у справах №826/18066/14 (постанова від 23.03.2023), №826/17491/14 (постанова від 02.02.2023), №826/20158/14 (постанова від 04.09.2024) та інших, у тому числі на основі рішення Європейського суду з прав людини у справі "Полях та інші проти України".
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суд з прав людини (далі - ЄСПЛ або Суд) як джерело права.
17 жовтня 2019 року ЄСПЛ прийняв рішення у справі «Полях та інші проти України» (заяви № 58812/15, № 53217/16, № 59099/16, № 23231/18, № 47749/18), яке 24 лютого 2020 року набуло статусу остаточного, та стосувалося звільнення п'ятьох державних службовців на підставі приписів Закону України "Про очищення влади".
У пункті 208 цього рішення щодо підходу, заснованого на наслідках, Суд зазначив, що Закон України "Про очищення влади" вплинув на заявників у трьох аспектах: 1) їх звільнили з державної служби; 2) до них було застосовано заборону обіймати посади державної служби на строк десять років; 3) відомості про осіб заявників було внесено до загальнодоступного в мережі Інтернет Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
За оцінкою ЄСПЛ поєднання цих заходів мало дуже серйозні наслідки для здатності заявників встановлювати і розвивати відносини з іншими та їхньої соціальної та професійної репутації, а також значною мірою вплинуло на них. Вони не були просто відсторонені, понижені або переведені на менш відповідальну посаду, а звільнені із забороною обіймати посади державної служби, одразу втративши всі свої здобутки. Їм було заборонено обіймати будь-які посади державної служби у сфері, в якій вони багато років працювали як державні службовці (пункт 209 рішення у справі «Полях та інші проти України»).
У вказаній справі ЄСПЛ визнав, що застосовані до заявників заходи ґрунтувалися на національному законодавстві, однак піддав сумніву наявність легітимної мети звільнення заявників на підставі Закону України «Про очищення влади», проте продовжив розгляд скарг, презюмуючи, що цілі Закону України «Про очищення влади» можуть розглядатися як такі, що загалом відповідають цілям, визнаним Судом законними у його практиці щодо посткомуністичної люстрації в державах Центральної та Східної Європи. ЄСПЛ зазначив, що він має переконатися чи переслідували законну мету застосовані до заявників заходи розглянуті не in abstracto, а з огляду на конкретні обставини їхніх справ, і чи були вони «необхідні у демократичному суспільстві» у розумінні пункту 2 статті 8 Конвенції. Втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення законної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності», та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті.
В основу підходу ЄСПЛ до розгляду справ, які стосувалися люстраційних заходів, покладено необхідність пошуку балансу між концепцією «демократії, здатної себе захистити», що передбачає принцип політичної лояльності державних службовців («демократична держава вправі вимагати від державних службовців відданості конституційним принципам, на яких вона заснована») та принципу дотримання прав і свобод людини, що гарантовані Конвенцією.
ЄСПЛ на основі аналізу своєї практики погодився, що індивідуалізація люстраційних заходів, хоча загалом вважається необхідною, не завжди є необхідною у справі щодо кожної конкретної особи та може бути здійснена на законодавчому рівні. Проте для вибору такого підходу мають бути наведені переконливі підстави (рішення у справі «Анчев проти Болгарії» (Anchev v. Bulgaria), заява № 38334/08 і 68242/16, пункти 109 - 111). У зв'язку з цим ЄСПЛ наголосив, що особливо важливим фактором є якість парламентського і судового перегляду законодавчого механізму (mutatis mutandis, рішення у справі «Енімал Дефендерз Інтернешнл проти Сполученого Королівства» [ВП] (Animal Defenders International v. the United Kingdom) [GC], заява № 48876/08, пункти 113-116, ЄСПЛ 2013 (витяги). Іншими аспектами, які мають враховуватись, під час оцінки відповідності законодавчого механізму, який передбачає застосування обмежувальних заходів за відсутності індивідуальної оцінки поведінки особи, є суворість застосованого заходу (рішення у справі «Анчев проти Болгарії» (Anchev v. Bulgaria), заява №38334/08 і 68242/16, пункт 111), та чи розроблено законодавчий механізм достатньо чітко для вирішення нагальної суспільної потреби, яку він має задовольнити пропорційним чином (наприклад, у контексті статті 3 Першого протоколу до Конвенції рішення у справі «Жданока проти Латвії» [ВП] (Zhdanoka v. Latvia) [GC], заява №58278/00, пункти 22-28, 116-136, ЄСПЛ 2006 IV). Утім, щоб обмежувальний захід відповідав статті 3 Першого протоколу до Конвенції, достатнім може бути менший рівень індивідуалізації, ніж у випадках стверджуваного порушення статей 8 і 11 Конвенції (рішення у справі «Жданока проти Латвії», пункт 115) (пункти 292-293 рішення у справі «Полях та інші проти України»).
Відповідаючи на питання, чи відповідав застосований до заявників законодавчий механізм наведеним критеріям, розробленим практикою ЄСПЛ, у справі «Полях та інші проти України», ЄСПЛ указав, що застосовані до заявників заходи були дуже обмежувальними та широкими за обсягом. Тому необхідні були дуже переконливі підстави, щоб довести, що такі заходи могли бути застосовані за відсутності будь-якої індивідуальної оцінки поведінки особи лише на підставі висновку, що їхнє перебування на посаді у період, коли ОСОБА_3 обіймав посаду Президента України, достатньою мірою доводило відсутність у них відданості демократичним принципам державної організації або їхню причетність до корупції.
У підсумку ЄСПЛ дійшов висновку, що не було доведено, що втручання щодо будь-кого із заявників було необхідним у демократичному суспільстві. Отже, було порушено статтю 8 Конвенції щодо всіх заявників.
Аналіз вказаного рішення ЄСПЛ та встановленого у ньому порушення статті 8 Конвенції щодо всіх заявників дає підстави для висновку, що застосований до заявників законодавчий механізм очищення влади (люстрації), визначений Законом України «Про очищення влади», суперечить верховенству права, оскільки порушує права людини, поважати які Україна взяла на себе міжнародні зобов'язання, ратифікувавши Конвенцію, а тому його застосування становить порушення положень Конвенції.
Суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин на підставі частини 1 статті 17 слід застосувати практику ЄСПЛ, а саме: рішення ЄСПЛ від 17 жовтня 2019 року у справі «Полях та інші проти України» (заяви № 58812/15, № 53217/16, № 59099/16, № 23231/18, № 47749/18).
Керуючись висновками ЄСПЛ у наведеній справі, суд встановив, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника прокурора Житомирської області - начальника управління нагляду за додержавнням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14, в якій виник спір у зв'язку зі звільненням позивача з публічної служби за процедурою очищення влади (люстрації) за Законом України «Про очищення влади» із застосуванням заборони протягом 10 років займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) дійшов висновку, що заходи такої суворості як звільнення з посади із забороною займати посаду на 10 років не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави, без аналізу індивідуальної поведінки таких осіб та встановлення зв'язку із узурпацією влади, підривом основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.
Тому, втручання у трудові права ОСОБА_1 не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" та відповідно становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не доведено, що воно спрямоване на досягнення законної мети - очищення влади (люстрації) з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини (частина 2 статті 1 Закону України "Про очищення влади").
Порушені права позивача підлягають відновленню у відповідності до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України шляхом поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено оскаржуваним наказом.
Б. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оцінюючи доводи позивача про те, що середній заробіток має бути стягнутий за період з дня звільнення по день постановлення судового рішення про поновлення на роботі та доводи відповідача, що середній заробіток має бути стягнутий не більше як за один рік, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що провадження у справі було зупинене за клопотанням позивача (Том №1, а.с. 175, 176).
Однак, з матеріалів справи також вбачається, що позивач неодноразово звертався до суду із клопотаннями про поновлення провадження у справі, які відхилялися судом допоки Велика Палата Верховного Суду не прийняла рішення, у якому висловила правову позицію щодо можливості оскарження ухвали про відмову у поновленні провадження у справі в апеляційному порядку.
Таким чином суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 розглядається судом більше одного року не з вини позивача, отже середній заробіток має бути виплачений за весь час вимушеного прогулу.
В. Визначаючи час вимушеного прогулу суд виходить із наступного.
Оскаржуваним наказом позивача звільнено з посади з 23 жовтня 2014 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 61 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" повноваження прокурора припиняються за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , він міг перебувати на посаді прокурора до 15 червня 2019 року, тобто до досягнення 65 років.
Отже, вимушений прогул ОСОБА_1 міг мати місце лише у період з 24 жовтня 2014 року (наступний день за днем звільнення) до 15 червня 2019 року (день досягнення позивачем граничного віку перебування на посаді - 65 років), та відповідно середній заробіток має бути виплачений за цей же період.
Г. Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить із наступного.
Для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
У випадку позивача середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку №100 виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У період вимушеного прогулу позивача був виключений пункт 10 Порядку №100.
Відповідно до пункту 10 Порядку №100, у редакції до 11.12.2020, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
З 12.12.2020 пункт 10 Порядку №100 був виключений на підставі Постанови КМУ № 1213 від 09.12.2020.
З аналізу пункту 10 Порядку № 100 можна зробити висновок, що вказаною правовою нормою у редакції до 11.12.2021 було передбачено коригування середнього заробітку при підвищенні посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і у періоді, коли за працівником зберігався середній заробіток. Це стосується усіх виплат, які розраховуються згідно з Порядком № 100, зокрема, і за час вимушеного прогулу.
Так, у разі підвищення тарифних ставок i посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так i у періоді, впродовж якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються для обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їхнього підвищення.
Коефіцієнт, на який необхідно коригувати виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати, розраховується діленням окладу (тарифної ставки), установленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.
Аналогічний підхід Верховний Суд застосував до тлумачення положень Порядку № 100 для цілей обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з-поміж інших постанов, у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 640/6398/19, від 20 вересня 2022 року у справі № 803/2375/14, від 22 лютого 2023 року у справі 826/17709/14.
Отже, пункт 10 Порядку №100 слід застосувати до обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 24.10.2014 до 15.06.2019.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 листопада 2021 року у справі № 826/6301/15, від 25 січня 2022 року у справі № 826/17708/14, від 18 квітня 2022 року у справі № 802/4032/14-а, від 28 квітня 2022 року у справі № 826/18143/14, від 27 вересня 2022 року в справі № 826/18139/14, від 29 листопада 2022 року в справі № 826/17616/14, від 20 грудня 2022 року у справі № 826/17201/14, від 27 грудня 2022 року у справі № 826/18270/14, від 25 січня 2023 року у справі № 826/17614/14, від 31 січня 2023 року у справі № 826/18038/14, від 02 лютого 2023 року у справі №826/17491/14 та інших.
Розміри окладів прокурорів на час звільнення позивача з посади визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з 01 грудня 2015 року підвищено посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
У подальшому, 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», якою підвищено посадові оклади прокурорам і слідчим органів прокуратури, яку опубліковано 06 вересня 2017 року. Отже, посадові оклади прокурорам і слідчим прокуратури підвищено з 06 вересня 2017 року.
Розмір посадового окладу позивача станом на час звільнення згідно з довідкою Житомирської обласної прокуратури №21-152вих-25 від 10.06.2025 становив 2316 грн (Том №3, а.с. 96).
Коефіцієнт підвищення окладу позивача з 01.12.2015 до 05.09.2017 становить 1,25, який вірно визначений відповідачем шляхом ділення розміру окладу після підвищення 2894,00 грн на розмір окладу до підвищення 2316,00 грн (Том №3, а.с. 96).
Коефіцієнт з 06.09.2017 до 11.12.2020 становить 3,11, який визначений судом шляхом ділення розміру окладу після підвищення 7210,00 грн на розмір окладу до підвищення станом на час звільнення позивача 2316,00 грн.
Коефіцієнт за період з 06.09.2027 до 11.12.2020 визначений у довідці Житомирської обласної прокуратури №21-152вих-25 від 10.06.2025 на рівні 2,49 є помилковим, оскільки добутий шляхом ділення розміру окладу за Постановою КМУ №657 від 30.08.2017 (7210,00 грн) на розмір окладу за Постановою КМУ №1013 від 09.12.2015, без урахування того, що позивача звільнено з посади з розміром окладу 2316,00 грн, тобто до підвищень окладів за Постановою КМУ №1013 від 09.12.2015 та за Постановою КМУ №657 від 30.08.2017.
Розмір середньоденного заробітку позивача визначений у довідці Житомирської обласної прокуратури від 10.06.2025 №21-152вих-25 та становить 604,08 грн (Том №3, а.с. 96).
Позивач у судовому засіданні погодився із розміром його середньоденної заробітної плати, що був визначений відповідачем у довідці Житомирської обласної прокуратури від 10.06.2025 №21-152вих-25.
Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 24.10.2014 до 15.06.2019 включно за підрахунками суду становить:
1) з 24.10.2014 до 30.11.2015: 604,08 грн х 287 робочих днів = 173370,96 грн;
2) з 01.12.2015 до 05.09.2017: (604,08грн х 1,25) х 451 робочий день = 340550,10грн;
3) з 06.09.2017 до 15.06.2019: (604,08грн х 3,11) х 445 робочих днів = 836017,05 грн.
А всього, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 24.10.2014 до 15.06.2019 становить 1 349 938,11 грн.
Ґ. Щодо зобов'язання направити інформацію до Міністерства юстиції України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Абзацом другим підпункту 53-1 пункту 4 Положення про Мін'юст, передбачено, що Мін'юст забезпечує відповідно до Закону: формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", надання інформації із зазначеного Реєстру та оприлюднення на власному веб-сайті відомостей з нього.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про очищення влади" відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.
Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 16.10.2014 № 1704/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 2014 р. за № 1280/26057 (далі - Положення № 1704/5), передбачено, що Держателем Реєстру є Міністерство юстиції України.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення № 1704/5 підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу є: надходження до Реєстратора від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади», відомостей про звільнення особи з посади у зв'язку із застосуванням такої заборони; надходження до Реєстратора від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», інформації про неподання заяви такої особи у строк, передбачений частиною другою статті 4 Закону України «Про очищення влади» разом з відомостями про звільнення особи з посади; надходження до Реєстратора від Державної судової адміністрації електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, щодо осіб, зазначених у частині четвертій статті 1 Закону України «Про очищення влади», та відомостей про особу, передбачених пунктом 4 цього розділу.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення № 1704/5 підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", є звернення про вилучення від органу, який проводив перевірку, або від особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, з наданням одного з таких документів:
- копії обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, що свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади", від органу, який проводив перевірку, в паперовій формі за підписом уповноваженої особи органу, завіреним печаткою;
- копії відповідного судового рішення в паперовій формі, засвідченої в установленому порядку, з належним чином оформленим підтвердженням про набрання законної сили;
- копії документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, в паперовій формі та засвідчені належним чином.
Наведеною нормою Положення № 1704/5 визначено, що підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», є, зокрема, надходження до Реєстратора відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Тобто, чинним законодавством визначено механізм вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Враховуючи те, що судом встановлено протиправне віднесення ОСОБА_1 до числа осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, та відповідно протиправно застосовано до нього заборону, передбачену частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», суд зобов'язує Житомирську обласну прокуратуру звернутися та надати відомості до Міністерства юстиції України про виключення ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII "Про очищення влади".
Д. Щодо необхідності надавати відповідь на кожен аргумент.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58), згідно з якою: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Враховуючи викладене суд зазначає, що решта доводів сторін не приймаються судом та відхиляються як такі, що не впливають на вирішення спору судом.
Е. Щодо звернення судового рішення до негайного виконання.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Згідно з довідкою Житомирської обласної прокуратури від 10.06.2025 №21-152вих-25 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 12685,68 грн.
Враховуючи наведені положення статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд допускає до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12685,68 грн та у частині поновлення на посаді.
IV. Вирішення питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат, у зв'язку з чим, суд не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирської обласної прокуратури (10008, вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, код ЄДРПОУ 02909950), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство юстиції України (01001, вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622), про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Житомирської області №412к від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області.
Поновити ОСОБА_1 на роботі у Житомирській обласній прокуратурі на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області з дня звільнення.
Стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 1 349 938,11 грн (один мільйон триста сорок дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень одинадцять копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 до 15.06.2019.
Зобов'язати Житомирську обласну прокуратуру надати відомості до Міністерства юстиції України про виключення ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII "Про очищення влади".
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12685,68 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.М. Гурін
Повне судове рішення складене 13 серпня 2025 року
31.07.25