Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 серпня 2025 року Справа№200/4927/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання провести перерахунок пенсії,
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056650010218 від 23.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 15.04.2025 року перерахувати пенсію ОСОБА_1 у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та виплатити пенсію з урахуванням здійсненого перерахунку
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після смерті чоловіка позивач звернулась до Пенсійного фонду із заявою від 15 квітня 2025 року про перерахунок «перехід на інший вид пенсії» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 056650010218 від 23.04.2025 року про відмову в проведенні перерахунку пенсії - перехід на інший вид пенсії у зв'язку з тим, що позивач, як заявник, не проживав за однією адресою з померлим годувальником.
Вважаючи відмову необґрунтованою та протиправною, оскільки до заяви додано всі необхідні документи, позивач звернулася до суду з даним позовом.
09 липня 2025 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив що ОСОБА_1 звернулась через вебпортал із заявою від 15.04.2025 року № 2893 про перерахунок «перехід на інший вид пенсії».
До заяви про перерахунок пенсії від 15.04.2025 року № 2893 ОСОБА_1 було долучено довідку від 20.12.2024 року № 01-09/5902 про фактичне проживання годувальника по день смерті з заявницею, видану комунальною установою Покровського координаційного комітету самоорганізації населення. Враховуючи п. 2.11 та п.2.22 Порядку № 22-1 зазначена довідка не є документом, що підтверджує спільне проживання разом з годувальником за однією адресою, оскільки видана комунальною установою Покровського координаційного комітету самоорганізації населення, а не органами місцевого самоврядування.
За результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 винесено рішення про відмову від 23.04.2025 року № 056650010218 в переведенні на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідачем зазначено, що відповідно п. 2.3 Порядку 22-1 до заяви про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника подається довідка про перебування членів сім'ї на утриманні померлого годувальника.
Згідно п. 2.11 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені в п. 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, а саме довідка про перебування на утриманні (спільне проживання) - видається органами місцевого самоврядування (п.2.11 Порядку) або ОСББ - складені на підставі показань свідків.
Таким чином, представник відповідача зазначив, що вимога ОСОБА_1 здійснити переведення їй пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника з 15.04.2025 року є безпідставною та суперечить нормам чинного законодавства
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав викладені обставини у позовній заяві, та крім іншого зазначив, що діюча редакція п. 2.11 не містить жодної вимоги до довідок ОСББ, та відсутні взагалі посилання на показання свідків. Це свідчить про те, що дії відповідача не ґрунтуються на вимогах нормативно-правових актів, та здаються надмірним формалізмом.
Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, та отримує пенсію на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13 травня 2024 року.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Покровськ Донецької області до м. Дніпро, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.04.2025 року № 1204-5003648878.
ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
Позивач зазначає, що за життя подружжя проживали разом в кв. АДРЕСА_2 , проте місце реєстрації ОСОБА_2 було в іншому місці - АДРЕСА_3 .
15 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась через веб-потрал Пенсійного фонду з заявою про проведення перерахунку - перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До цієї заяви позивачем було додано довідку Комунальної установи Покровський координаційний комітет самоорганізації населення № 01-09/5902 від 20.12.2024 року, якою засвідчений факт про те, що ОСОБА_1 фактично мешкала за адресою АДРЕСА_4 та спільно проживала з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації АДРЕСА_3 ) по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056650010218 від 23.04.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено в проведені перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Підставою для відмови, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначило, що згідно п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджує такий факт.
Відповідачем у спірному рішенні зазначено, що до заяви ОСОБА_1 надала довідку № 01-09/5902 від 20.12.2024 року про фактичне проживання померлого годувальника, видану комунальною установою координаційного комітету самоорганізації населення в якій відсутні підстави для видачі.
Позивач вважає, що приймаючи спірне рішення, відповідач не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають істотне значення для призначення пенсії по втраті годувальника і, як наслідок, прийняв необґрунтоване рішення про відмову в її призначенні, у зв'язку із чим вона звернулась із даним позовом до суду.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За приписами частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
За приписами частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, з огляду на системний аналіз наведених норм, юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи на утриманні.
При цьому, відповідно до частини першої та другої статті 38 Закону № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Пунктом 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV також передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 2.3 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також, надаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) відомості про місце проживання;
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
Згідно з п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
Матеріали справи свідчать, що згідно з паспортними даними позивача, вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 . В свою чергу, адреса реєстрації померлого годувальника (чоловіка позивача) на день смерті АДРЕСА_3 .
Водночас, на підтвердження факту проживання разом з годувальником за однією адресою, а отже й перебування на його утриманні, позивач надала до територіального органу ПФУ довідку Комунальної установи Покровський координаційний комітет самоорганізації населення № 01-09/5902 від 20.12.2024 року, якою засвідчений факт про те, що ОСОБА_1 фактично мешкала за адресою АДРЕСА_4 та спільно проживала з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації АДРЕСА_3 ) по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд зауважує, що вказаний документ відноситься до визначених у п. 2.11 Порядку № 22-1 інших документів, що підтверджують факт проживання разом з годувальником за однією адресою. При цьому, п. 2.11 Порядку № 22-1 не містить імперативної норми щодо видання документу із зазначенням відомостей про місце проживання разом з годувальником за однією адресою лише органом місцевого самоврядування, а вжите у такому пункті слово «зокрема» означає виділення документів органів місцевого самоврядування з поміж інших документів, тобто, «в тому числі», «серед іншого».
Крім того, чинне законодавство в даному випадку не обмежує особу підтвердити факт перебування на утриманні якимось певним документом, надаючи їй право самостійно обирати яким саме документом підтвердити цей факт.
Отже, наданими позивачем документами підтверджено факт перебування позивача на утриманні померлого чоловіка. Будь-яких інших зауважень до поданих документів у пенсійного органу не виникло.
Враховуючи вказане, оскільки позивач є дружиною померлого годувальника, перебувала на його утриманні та отримує пенсію за віком, відтак має право на переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Більш того, суд зазначає, що діюча редакція п. 2.11 не містить жодної вимоги до довідок ОСББ, та відсутні взагалі посилання на показання свідків. Це свідчить про те, що дії Відповідача не ґрунтуються на вимогах нормативно-правових актів, та здаються надмірним формалізмом.
Таким чином, доводи відповідача, щодо не підтвердження позивачем спільного проживання з чоловіком, який помер, є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.
Зазначене дає підстави констатувати, що право позивача на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника порушено, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.04.2025 року № 056650010218 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за можливе зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як орган, який приймав спірне рішення, перерахувати пенсію ОСОБА_1 у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, з моменту звернення 15.04.2025 року.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання провести перерахунок пенсії, підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн (платіжна інструкція № 0.0.4437559535.1 від 01.07.2025 року)
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання провести перерахунок пенсії- задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) № 056650010218 від 23.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) з 15.04.2025 року перерахувати пенсію ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та виплатити пенсію з урахуванням здійсненого перерахунку
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко