Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 серпня 2025 року Справа№640/16748/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Ккудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.08.2021 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 , з урахуванням періодів перебування за кордоном як дружини дипломата з 24.10.2006 по 29.06.2010 та з 12.10.2016 по 16.05.2018 згідно довідки № 201-19-919-6516 з 16.08.2021 року.
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 16.08.2021 року звернулася до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте Відповідач листом від 25.08.2021 року відмовив Позивачу у призначенні пенсії, зазначив, що страховий стаж Позивача складає 24 роки 10 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. До загального страхового стажу не було зараховано періоди перебування за кордоном, як дружини дипломата з 24.10.2006 по 29.06.2010 та з 12.10.2016 по 16.05.2018 згідно довідки № 201-19-919-6516 з 16.08.2021 року, оскільки страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Позивач вважає такі дії Відповідача протиправнити та такими, що порушують його конституційне право на соціальний захист.
Відповідач правом передбаченим ст. 162 КАС України не скористався, у встановлений судом строк відзив не надав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу №640/16748/22.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/16748/22 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Ушенка С.В.
Ухвалою суду від 14.04.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/16748/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 року зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Христофорову А.Б.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №640/16748/22. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому дію воєнного стану було продовжено, та станом на день винесення рішення він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Головуючий суддя Христофоров А.Б. у період з 21.07.2025 по 08.08.2025 включно перебував у черговій відпустці.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 Позивач в період:
з 24.10.2006 року по 29.06.2010 року перебувала за місцем довготермінового закордонного відрядження ОСОБА_2 в Генеральному консульстві України у Франкфурті-на-Майні;
з 26.10.2016 року по 16.05.2018 року перебувала за місцем довготермінового закордонного відрядження ОСОБА_2 в Генеральному консульстві України в Гамбурзі.
Згідно довідки Міністерства закордонних справ України від 04.02.2021 року № 201/19-919/6516 Позивач перебувала:
з 24.10.2006 року по 29.06.2010 року за місцем довготермінового закордонного відрядження чоловіка ОСОБА_2 , який працював на посаді віце-консула Генерального консульства України у Франкфурті-на-Майні (Федеративна Республіка Німеччина);
з 26.10.2016 року по 16.05.2018 року за місцем довготермінового закордонного відрядження чоловіка ОСОБА_2 , який працював на посаді консула Генерального консульства України в Гамбурзі (Федеративна Республіка Німеччина).
Позивач звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою від 16.08.2021 року №11993 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ГУ ПФУ в м. Києві листом від 25.08.2021 вих. № 2000-0206-8/134471 за результатом розгляду заяви Позивача від 16.08.2021 року повідомлено, що відповідно до наданих документів про стаж: трудова книжка, довідка № 201/19-919/6516 від 04.02.2021 року, свідоцтво про народження дітей та ідентифікаційний номер загальний страховий стаж складає 24 роки 10 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Додатково повідомлено, що до загального страхового стажу згідно довідки № 201/19-919/6516 від 04.02.2021 року не зараховано періоди перебування за кордоном, як дружини дипломата з 24.10.2006 по 29.06.2010 та з 12.10.2016 по 16.05.2018, оскільки згідно із частиною 2 статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернулась із позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Частиною 1 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (Порядок № 637).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. «а» абзацу 3 частини 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про дипломатичну службу» дипломатична служба - це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності посадових осіб дипломатичної служби, пов'язаній з реалізацією зовнішньої політики України, захистом національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про дипломатичну службу» держава сприяє створенню умов для працевлаштування іншого з подружжя під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби.
Час перебування за кордоном іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, зараховується до страхового стажу.
Порядок нарахування страхового стажу та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, визначається законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згаданими нормами визначено спеціальне правило, яке є однією з гарантій працівників дипломатичної служби та яке розповсюджується на подружжя такого працівника.
При цьому, основним документом, який містить відомості про страховий стаж особи, є трудова книжка.
Зі змісту наданої позивачем копії трудової книжки убачаються наступні періоди страхового стажу, які не враховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві під час призначення позивачу пенсії:
з 24.10.2006 року по 29.06.2010 року перебувала за місцем довготермінового закордонного відрядження ОСОБА_2 в Генеральному консульстві України у Франкфурті-на-Майні;
з 26.10.2016 року по 16.05.2018 року перебувала за місцем довготермінового закордонного відрядження ОСОБА_2 в Генеральному консульстві України в Гамбурзі.
Згадані записи містять печатки, номери та дати наказів, підписи уповноважених осіб та не викликають сумніви щодо їх достовірності.
При цьому, жодних зауважень щодо згаданих записів ГУ ПФУ в м. Києві не зазначає ані у відповіді позивачу, ані у відзиві. Натомість, згадані документи містять лише пропозицію надати довідки з місця роботи.
За таких обставин, суд убачає порушення принципу обґрунтованості, що полягає у безпідставній відмові в зарахуванні згаданих періодів до страхового стажу за наявності основного підтверджуючого документа - трудової книжки.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що періоди перебування за кордоном як дружини дипломата з 24.10.2006 по 29.06.2010 та з 12.10.2016 по 16.05.2018 підлягають зарахуванню до загального страхового стажу Позивача.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов'язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.
Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.
Необхідність позбавлення позивача права власності, у тому числі на частину пенсії, повинна бути обґрунтованою не лише наявністю суспільного інтересу, а й можливістю діяти всупереч приписам ст. 58 Конституції України заради задоволення такого інтересу. За відсутності підстав для порушення права особи на мирне володіння своїм майном, суд оцінює дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як невиправдані та протиправні в частині неврахування страхового стажу, зазначеного у трудовій книжці.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи недоведеність відповідачем обставин, за яких страховий стаж Позивача не врахований під час розгляду заяви про призначення пенсії, а також обставин, за яких можливе позбавлення особи права мирного володіння майном, яким також є пенсія у розумінні ст. 1 Першого протоколу, суд убачає підстави для задоволення позову.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що за результатом розгляду заяви відповідачем було надано відповідь оформлену листом від 25.08.2021 вих. № 2000-0206-8/134471, лист відповідача не є індивідуальним правовим актом та не породжує для позивача жодних правових наслідків.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у розглядуваному випадку наявні саме протиправні дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивачу.
З приводу вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає, що згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що призначення пенсій та визначення наявності стажу, достатнього для її призначення, перевірка наявності у особи права на призначення пенсії за віком є виключно повноваженнями Пенсійного фонду України.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та не в спосіб, визначений позивачем, оскільки саме відповідач в силу своїх дискреційних повноважень та функцій, наданих йому діючим законодавством, має здійснити розгляд заяви та прийняти рішення, тому суд для належного захисту прав позивача вважає за доцільне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.08.2021 року №11993 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до її страхового стажу періоди перебування за кордоном як дружини дипломата з 24.10.2006 року по 29.06.2010 року та з 12.10.2016 року по 16.05.2018 року, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.
Положеннями частини 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції № 3900-6109-1134-3965 від 27.09.2022 року Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 700,00 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-97 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Ккудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за відом відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.08.2021 року №11993 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до її страхового стажу періоди перебування за кордоном як дружини дипломата з 24.10.2006 року по 29.06.2010 року та з 12.10.2016 року по 16.05.2018 року, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Ккудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 700,00 грн.
Повний текст рішення складено та підписано 12 серпня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Б. Христофоров