Рішення від 11.08.2025 по справі 200/931/25

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2025 року Справа№200/931/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 22.01.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році; зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 року по 22.01.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 27.12.2018 по 22.01.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов'язання провести перерахунок, нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 27.12.2018 по 22.01.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту згідно з підпунктом 8 пункту 6 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704; зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту згідно з підпунктом 8 пункту 6 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 у розмірі 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) грн 00 коп.; визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях за період з 24.02.2022 року по 22.01.2025 року; зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях за період з 24.02.2022 року по 22.01.2025 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 в строк подання відзиву на позовну заяву: засвідчені належним чином копії наказів про прийняття та проходження служби стосовно ОСОБА_1 ; відомості про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.02.2018 по 22.01.2025 року; обґрунтовані пояснення з приводу розміру прожиткового мінімуму, застосованого для обчислення грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 22.01.2025 року; обґрунтовані пояснення з приводу виплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту згідно з підпунктом 8 пункту 6 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704; рапорт ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту згідно з підпунктом 8 пункту 6 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (за наявності); документальне підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 24.02.2022 року по 22.01.2025 року включно, а саме: 1) бойові накази (бойові розпорядження); 2) журнали бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорти (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах; 4) інші документи які можуть підтверджувати безпосередню участь позивача у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; 5) у разі відсутності вищевказаних документів обґрунтовані пояснення щодо підстав та обставин, які спричинили відсутність витребуваних документів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01 травня 2025 року. Витребувано повторно у Військової частини НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту згідно з підпунктом 8 пункту 6 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (за наявності) або у разі відсутності обґрунтовані пояснення, чи подавався відповідний рапорт; відомості про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.02.2018 по 31.12.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року витребувано у Одеського відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України рапорт ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту згідно з підпунктом 8 пункту 6 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (за наявності) або у разі відсутності обґрунтовані пояснення, чи подавався Військовій частині НОМЕР_1 відповідний рапорт; відомості про нараховані та виплачені Військовою частиною НОМЕР_1 суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.02.2018 по 31.12.2018.

01 травня 2025 року судом відкладено підготовче засідання на 28 травня 2025 року.

05 травня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника.

28 травня 2025 року до суду надійшло клопотання відповідача про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 10 липня 2025 року.

16 червня 2025 року до суду від Одеського відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України надійшли витребувані ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року докази.

09 липня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи.

Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що у період з 27.12.2018 року по 22.01.2025 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . Зазначив, що на день прийняття наказу про його виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , Відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 22.01.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня календарного року, виплати індексації грошового забезпечення за період з 27.12.2018 по 22.01.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виплати одноразової допомоги після укладання першого контракту, та виплати додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях за період з 24.02.2022 року по 22.01.2025 року. Зазначив, що звертався до відповідача щодо проведення нарахування та виплати вказаних виплат, проте відповідачем не надано відповіді. Вважаючи відповідну бездіяльність відповідача протиправною, просив задовольнити позов.

В підготовчому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні, викладеним у у позові, просив задовільнити позовні вимоги в повному обсязв.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що військова частина НОМЕР_1 діяла правомірно, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762 грн. Крім того, зазначив, що позивачу нараховувалася індексація грошового забезпечення з січня 2019 по грудень 2022 року, з січня 2024 по січень 2025 року. Позовні вимоги щодо застосування щомісячної фіксованої індексації грунтуються на положеннях Порядку №1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Крім того, абзацом 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» в 2023 році призупинено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям до окремого доручення. Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту зазначив, що на момент прийняття позивача на службу норма, яка передбачає виплату вказаної допомоги не діяла, у зв'язку з чим відсутні підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту. Стосовно нарахування та виплати додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 зазначив, що у період з 24.02.2022 по 24.01.2023 року позивач входив до складу оперативно-стратегічного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та безпосередньо не виконував бойові завдання у складі військової частини, яка веде бойові дії, тому позивачу нараховувалася додаткова винагорода у розмірі 30000 грн, За період з 25.01.2023 по 22.01.2025 року записи щодо позивача до журналу бойових дій не вносилися. Рапорти командира підрозділу про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань не надавалися, оскільки позивач не брав участі у бойових діях. Зазначив, що військова частина НОМЕР_1 не веде бойові дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), АДРЕСА_1 не перебуває в зоні ведення воєнних (бойових) дій, тому відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди в підвищеному розмірі. Одне перебування в районах ведення бойових дій не є правовою підставою для виплати 100000 грн, оскільки для такої виплати необхідний перелік документів, які є доказами безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, визначене окремим дорученням №912/з/29 від 23.06.2022.

В підготовчому засіданні представник відповідача надала пояснення аналогічні, викладеним у відзиві, просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 14 листопада 2000 року, та учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_4 від 20.06.2018 року).

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Судом встановлено на підставі дублікату військового квитка серії НОМЕР_6 від 26.12.2017 року, що ОСОБА_1 27.12.2017 року на підставі наказу від 27.12.2017 року №70-РС прийнятий на військову службу у Збройні Сили України за контрактом. У період з 27.12.2017 по 08.02.2018 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_7 , у період з 09.02.2018 по 22.01.2025 року - у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2018 року №37 ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 05.02.2018 року №7-РС на посаду стрільця взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , який прибув з в/ч НОМЕР_7 , з 09 лютого 2018 року зараховано до списків осового складу частини на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2025 року №22 ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 17 січня 2025 року №129-РС на посаду солдата резерву 15 запасної роти військової частини НОМЕР_8 , з 22 січня 2025 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Судом встановлено на підставі довідки від 21.02.2025 року №1107/247/65/100/пс, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , що відносно колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , стрільця відділення охорони взводу охорони 139 роти охорони військової частини НОМЕР_1 у період з 24.02.2022 по 22.01.2025 року записи до журналу бойових дій не вносилися. Рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань не надавалися, у зв'язку з тим, що колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 не брав участі у бойових діях. Підстава: журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 №56 від 15.04.2014.

Судом встановлено на підставі довідки від 27 лютого 2025 року №1107/247/77/221/пс, та не є спірним між сторонами, що за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 року позивачу при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням відповідачем застосовано розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року, який встановлений пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та за період з 20.05.2023 по 22.01.2025 року позивачу при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням відповідачем застосовано розмір 1762 грн, який встановлений пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за період з січня 2019 по грудень 2022 року та з серпня 2024 по грудень 2024 року нараховано та виплачено поточну індексацію грошового забезпечення, та у період з 24.02.2022 по 22.01.2025 року нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Отже, спірні правовідносини виникли з приводу правомірності нарахування та виплати відповідачем грошового забезпечення позивача за період за період проходження військової служби з 30.01.2022 по 22.01.2025 року включно, індексації-різниці грошового забезпечення за період з 27.12.2018 по 22.01.2025 року включно, одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту, та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях за період з 24.02.2022 року по 22.01.2025 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, (далі - Постанова №704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018 року) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (яка набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Тобто, пунктом 4 Постанови №704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.

Отже, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, діяв п.4 Постанови №704 у первісній редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте, 20.05.2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481, якою внесено зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно яких абз. 1 п. 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Водночас, з 29.01.2020 року знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року (в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50 відсотків мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум).

Проте, згідно з п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року в справі №240/4946/18, постановах Верховного Суду від 18.02.2021 року в справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 року у справі №200/3757/20-а.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Оскільки положення п. 4 Постанови №704 в частині обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати суперечить положенням п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ, тому вони не підлягають застосуванню.

Отже, з 29.01.2020 по 19.05.2023 року (тобто до 20.05.2023 року - дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481) відповідач був зобов'язаний обчислювати розміри посадового окладу та окладу за військове звання позивача з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, як було передбачено п. 4 Постанови №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 -1762 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 -2102 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 -2270 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 -2481 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 - 2684 грн.

Отже, щороку протягом спірного періоду прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшувався.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що з 29 січня 2020 року по 19.05.2023 року включно грошове забезпечення позивача та інші додаткові виплати, зокрема, грошова допомога на оздоровлення за 2020 - 2023 роки мали обчислюватися згідно з пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла з 29.01.2020 до 19.05.2023 включно, а саме: за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року.

Стосовно нарахування індексації грошового забезпечення за період з 27.12.2018 по 22.01.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-ІІІ (далі - Закон №2017) визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону №2017 державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №1282 індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

З огляду на зміст ст. 2 Закону №1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону №1282 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до положень ст. 9 Закону №1282 індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Так, статтею 4 Закону №1282 передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 6 Закону №1282 у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Згідно до абз. 1 п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку №1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення окрім виплати поточної індексації передбачає можливість виплати індексації-різниці.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Судом встановлено, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними, оскільки учасники справи не заперечували і не оспорювали тих обставин, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у Позивача з'явилося право на індексацію, яка надалі виплачувалася йому до звільнення з військової служби.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін застосовувався у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися у спірний період, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Аналізуючи вищевказані положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд зауважує, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.

В даному випадку, абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 передбачено спеціальний механізм захисту прав працівника для забезпечення підтримання рівня його платоспроможності, який полягає у тому, що навіть у випадку підвищення посадового окладу та зміни місяця підвищення доходу (базового місяця), роботодавцю необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи для того, щоб запобігти зменшенню загального рівня доходу через припинення нарахування індексації.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21.

Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Щодо включення до складу грошового забезпечення винагороди ПКМУ №889 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07 листопада 2007 року №1294 (набрала чинності 01 січня 2008 року) (надалі - Постанова №1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі постанова № 889, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській схороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 №825), яка була чинною до 16.12.2016), щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту: з 1 квітня 2013 року - у розмірі до 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року у розмірі до 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі до 60 % місячного грошового забезпечення.

За пунктом 5 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550 (далі Інструкція №550, яка була чинною до 20.07.2018), така винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 8 Інструкції).

У пункті 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головною управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17 (які висловлені і в постановах Верховного Суду 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18, від 21 листопада 2018 року у справі №824/166/15-а), установлюють, що за змістом Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції №550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.

Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із п. 1 Інструкцій № 550 та №595.

Водночас Велика Палата Верховного Суду наголосила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та Постанови №889, а не Інструкцій №595 та №550.

З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції №260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода за ПКМУ №889 входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

З огляду на вищевикладене, підлягає включенню до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року винагорода ПКМУ №889 в розмірі 2002,24 грн, а за березень 2018 в розмірі 2803,14 грн.

Судом встановлено, що у лютому 2018 року розмір грошового забезпечення позивача становив 5339,30 грн (посадовий оклад 378,57 грн, оклад за військовим званням 21,43 грн, надбавка за вислугу років 0 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 200 грн, премія 2737,06 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 2002,24 грн); а у березні 2018 року 7475,04 грн (посадовий оклад 530,00 грн, оклад за військовим званням 30,00 грн, надбавка за вислугу років 0 грн, премія 3831,90 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 2803,14 грн), що підтверджується архівною довідкою від 10.06.2025 року №Я-752/796, виданою Одеським територіальним архівним відділом Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України.

Відтак, грошовий дохід позивача у зв'язку з підняттям з 01.03.2018 посадових окладів збільшився на 2 135,74 грн (7475,04 грн - 5339,30 грн = 2 135,74 грн).

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним шляхом: Лютий 2008 - 102,7% (Індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата) = 1,027; Березень 2008 - 103,8% = 1,038; Квітень 2008 - 103,1% - Г,031; Травень 2008 - 101,3% = 1,013; Вересень 2008 - 101,3% - 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) х 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008) = 1,013; Жовтень 2008 - 1.01,7% ==1,017; Листопад 2008 - 101,5% = 1,015; Грудень 2008 - 102,1% = 1,021; Січень 2009 - 102,9% = 1,029; Лютий 2009 - 101,5% = 1,015; Березень 2009 - 101,4% = 1,014; Травень 2009 - 101,4% = 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009) = 1,014; Червень 2009 - 101,1% = 1,011; Жовтень 2009 - 101,4% = 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009) = 1,014; Листопад 2009 - 101.1% = 1,011; Січень 2010 - 102,7% = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010) = 1,027; Лютий 2010 - 101.9% = 1,019; Вересень 2010 - 103,5% = 100.9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010) = 1,035; Грудень 2010 - 101,6% = 100,5% (жовтень 2010) х 100.3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010) = 1,016; Березень 2011 - 103,3% = 101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011) = 1,033; Квітень 2011 - 101,3% = 1,01.3; Червень 2011 - 101,2% = 100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011) = 1,012; Березень 2014 - 101,98% = 98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100.2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% ( червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100.2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99.9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х 100,0% (квітень 2013) х 100,1% (травень 2013) х 100,0%. (червень 2013) х 99,9% (липень 2013) х 99,3% (серпень 2013) х 100,0% (вересень 2013) х 100,4% (жовтень 2013) х 100,2% (листопад 2013) х 100,5% (грудень 2013) х 100,2% (січень 2014) х 100,6% (лютий 2014) х 102,2% (березень 2014) = 1,020; Квітень 2014 - 103,3% = 1,033; Травень 2014 - 103,8 = 1,038; Липень 2014 - 101,4% =. 101,0% (червень 2014) х 100.4% (липень 2014) = 1,014; Вересень 2014 - 103,72% = 100,8% (серпень 2014) х 102,9% (вересень 2014) = 1,037; Жовтень 2014102,4% = 1,024; Листопад 2014 - 101,9% = 1,019; Грудень 2014 - 1.03,0% = 1,030; Січень 2015 - 103.1% = 1,031; Лютий 2015 - 105,3 = 1,053;. Березень 2015 - 110,8% = 1,108; Квітень 2015 - 1.14% = 1,140; Травень 2015 - 102,2% = 1,022; Листопад 2015 - 101,55% = 100,4% (червень 2015) х 99,0% (липень 2015) х 99,2% (серпень 201.5) х 102,3% (вересень 2015) х 98,7% (жовтень 2015) х 102,0% (листопад 2015) = 1,016; Квітень 2016 - 105,79% = 100,7% (грудень 2015) х 100,9% (січень 2016) х 99,6 (лютий 201.6) х 101,0% (березень 201.6) х 103,5 (квітень 2016) = 1,058; Жовтень 2016 - 104,0% = 100,1% (травень 2016) х 99,8% (червень 2016) х 99,9% (липень 2016) х 99,7% (серпень 2016) х 101,8% (вересень 2016) х 102,8% (жовтень 2016) = 1,040; Січень 2017 - 103,85% = 101,8% (листопад 2016) х 100,9% (грудень 2016) х 101.1% (січень 2017)= 1,038; Квітень 2017 - 103,74% = 101,0% (лютий 201.7) х 101,8% (березень 2017) х 100,9% (квітень 2017) = 1,03.7; Липень 2017 - 1.03,1.3% = 1.01,3% (травень 2017) х 101,6% (червень 2017) х 100,2% (липень 20.17) - 1,031; Жовтень 2017 - 103,12% = 99,9% (серпень 2017) х 102,0% (вересень 2017) х 101,2% (жовтень 2017) = 1,031; Січень 2018 - 103,44% = 1.00,9% (листопад 2017) х 101,0% (грудень 201.7) х. 101,5% (січень 2018) = 1,034.

1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1.021 х 1,029 х 1,015 х1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1.019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1.038х 1.014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1.140 х 1.022 х 1,016 х 1,058х 1.040 х 1,038 х 1.037 х 1.031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 =>353,3%

353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (Величина приросту індексу споживчих цін).

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100, що, в даному випадку становить: 1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 2 135,74 грн = 2 327,41 грн.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абз. 3, 4, пункту 5 Порядку №1078 у зв'язку з відсутністю підвищення доходу підлягала виплаті позивачу у розмірі 2 327,41 грн щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

З матеріалів справи встановлено, що за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року включно відповідачем виплачена позивачу лише поточна індексація грошового забезпечення без виплати щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення 2 327,41 грн, що не заперечується відповідачем.

Разом з цим, виплата вказаної індексації не виключає необхідності щомісячної виплати позивачу індексації-різниці за наявності правових підстав для її виплати.

Отже, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному розмірі грошової індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно із застосуванням щомісячної індексації-різниці у розмірі 2 327,41 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, є протиправною.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 22.01.2025, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 3 листопада 2022 року №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Цей закон не визнавався неконституційним.

Отже, обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснювалося.

Статтею 39 Закону України від 9 листопада 2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Статтею 34 Закону України від 19.11.2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Враховуючи викладене, зміну механізму нарахування індексації грошового забезпечення, підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 01.01.2023 по 22.01.2025 року відсутні.

Стосовно позовних вимог щодо невиплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту суд зазначає наступне.

У підпункті 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин) встановлено виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах:

особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Відповідно до п. 10 ця постанова набирає чинності з 1 березня 2018 року.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пунктів 1-2 розділу XXII Порядку №260 одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується:

особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки;

особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком на 3 роки і більше;

особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на 1 рік і більше;

особам, які підписали контракт строком на 5 років і більше, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов'язків за цими посадами.

Одноразова грошова допомога виплачується в таких розмірах:

особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;

особам сержантського і старшинського складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;

особам офіцерського складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.

Згідно абзацу першого пункту 3 розділу XXII Порядку №260 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов'язків за посадою на підставі наказу командира.

Отже, для виплати одноразової грошової допомоги мають бути наявні три елементи: наявність контракту, наказу про виконання обов'язків за посадою і рапорт військовослужбовця. Виключення будь якого із зазначених трьох елементів унеможливлює правову можливість виплати одноразової грошової допомоги.

Позивачем до матеріалів справи не долучено контракту, що унеможливлює з'ясування питання щодо терміну, на який такий укладався, та відповідно розміру.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів про те, що до моменту припинення контракту, позивач звертався до відповідача із рапортом про виплату йому спірної одноразової грошової допомоги.

Окрім того, суд враховує інформацію з архівної довідки від 08.05.2025 року №179/1/4860, виданої Галузевим Державним архівом, що рапорти військовослужбовців на зберігання до ГДА Міноборони не надходять, оскільки мають короткий термін зберігання.

Встановлені судом фактичні обставини зумовлюють висновок, що відсутність рапорту позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги унеможливлює виплату такої допомоги.

Суд наголошує, що у розумінні Порядку №260 умовою для виникнення обов'язку виплатити військовослужбовцю одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту є подання військовослужбовцем відповідного рапорту саме під час проходження служби (дії контракту). Іншими словами, військовослужбовець, який має намір отримати одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту, повинен звернутися з відповідним рапортом упродовж строку дії такого контракту. Такий висновок слідує, зокрема, з логічного та граматичного тлумачення абзацу першого пункту 3 розділу XXII Порядку № 260: застосовані поняття «військовослужбовець» та «рапорт» безпосередньо вказують на те, що звільнення з військової служби за контрактом є присічним строком для права на отримання одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту.

Отже, правові підстави, які обумовлювали б обов'язок відповідача нарахувати та виплатити позивачеві таку допомогу, відсутні.

У постанові Верховного Суду №340/680/20 від 27.01.2021 зазначено, що незважаючи на вимоги пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Президентом України від 10.12.2008, обов'язку роботодавця при звільненні виплатити усі належні суми грошових коштів має передувати звернення із рапортом про виплату одноразової грошової допомоги. Суд наголошує, що факт звільнення з військової служби не може замінювати процедури нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

При цьому, судом встановлено на підставі відомостей військового квитка серії НОМЕР_6 від 26.12.2017 року, що ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом 27.12.2017 року на підставі наказу начальника 38 ОНЦ ХНУПС від 27.12.2017 року №70-РС.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що на час укладання контракту позивач станом на 27.12.2017 року не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту, тому не має підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 16569 грн.

Стосовно позовних вимог про виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», суд зазначає наступне.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан.

Крім того, Президент України Указом від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановив оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов'язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

Кабінет Міністрів України на виконання цих указів Президента України ухвалив Постанову № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згодом, цей пункт Постанови №168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217, від 22 березня 2022 року № 350, від 01 квітня 2022 року № 400, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793.

Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 (яка, згідно з пунктом 2, набирає чинності з дня її опублікування (19 липня 2022 року) та застосовується з 24 лютого 2022 року) у пункті 1 (Постанови № 168): « 1) в абзаці першому слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;

2) доповнити пункт після абзацу 1 новим абзацом такого змісту: “Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.» ;

2. Абзац 6 пункту 2 після слів “під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану» замінити словами “у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів».

3. Доповнити постанову пунктом 2-1 такого змісту: “2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів»».

Згідно з наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98 (який, як у ньому зазначено, застосовується з 24 лютого 2022 року) внесені зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Для врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав, зокрема, Окреме доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298, Окреме доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29 (доведено до відома кожної окремої військової частини (установи) телеграмами).

За пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Згідно з пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).

За пунктом 3 Окремого доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Згідно з пунктом 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно з пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 (яке, згідно з пунктом 14, має застосовуватися з 01 червня 2022 року (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовуються з 24 лютого 2022 року) під терміном «безпосередня участь Військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; .

У пункті 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 зазначено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення».

Верховний Суд звертає увагу, що за приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон №1932-XII) бойові дії - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди до 100 000 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.

Документальним підтвердженням такої участі слугують такі документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

З наведеного висновується, що ключовою умовою для здійснення виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168, є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 липня 2024 року справа № 340/5934/23, від 06 серпня 2024 року справа № 400/10311/23, від 05 вересня 2024 року справа № 380/4308/23.

Позивач зазначив у позовній заяві, що має право на отримання винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000 грн, оскільки 24.02.2022 року по 22.01.2025 року брав безпосередню участь у бойових діях.

Водночас, позивачем не надано до суду доказів про його безпосередню участь в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях (виконання бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

Також, матеріали справи не містять доказів та позивачем не доведено належними доказами тих обставин, що у спірний період він перебував на територій бойових дій або можливих бойових дій.

Більш того надані відповідачем суду пояснення відповідно до ухвали суду про витребування доказів, свідчать про відсутність буть яких документальних підтверджень про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач, ОСОБА_1 відповідно до п. 13 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях як учасник бойових дій.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 19 травня 2023 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі грошової індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року включно із застосуванням щомісячної індексації-різниці у розмірі 2 327,41 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) щомісячну індексацію-різницю у розмірі 2 327,41 гривень за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено 11 серпня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Троянова

Попередній документ

129529918

Наступний документ

129529920

Інформація про рішення:

№ рішення:	129529919
№ справи:	200/931/25
Дата рішення:	11.08.2025
Дата публікації:	18.08.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Донецький окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них; військової служби

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (13.10.2025)
Дата надходження:	10.02.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

01.05.2025 11:00	Донецький окружний адміністративний суд
28.05.2025 12:00	Донецький окружний адміністративний суд
10.07.2025 10:15	Донецький окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

КОМПАНІЄЦЬ ІРИНА ДМИТРІВНА

суддя-доповідач:

КОМПАНІЄЦЬ ІРИНА ДМИТРІВНА

ТРОЯНОВА О В

суддя-учасник колегії:

ГАВРИЩУК ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА

ГАЙДАР АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

КАЗНАЧЕЄВ ЕДУАРД ГЕННАДІЙОВИЧ