13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 945/2087/21
провадження № 61-5230св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Порошиної Наталії Гафурівни, на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2023 року під головуванням судді Войнарівського М. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про встановлення фактів та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки України ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ), яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Крикове (Молдова);
- встановити факт, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 ;
- встановити факт належності державного акта серії МК № 7102а, ОСОБА_2 виданого на прізвище « ОСОБА_2 »;
- визначити ОСОБА_1 додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_2 .
В обґрунтування вимог вказувала, що про смерть своєї двоюрідної сестри ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач не знала.
ОСОБА_2 після укладання шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 мала прізвище « ОСОБА_2 ». ОСОБА_2 померла в м. Крикове (Молдова), але в свідоцтві про смерть зазначена як « ОСОБА_2 », яке є її дошлюбним прізвищем, однак у паспорті та інших особистих документах зазначене її прізвище « ОСОБА_2 ». У той же час ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в кв. АДРЕСА_1 та працювала в КСП «Космос».
З огляду на міжнародне законодавство, внесення до реєстрів цивільного стану запису про смерть особи, про що такі відомості зареєстровано в реєстрах іншої держави (Республіка Молдова), виключає можливість органів цивільного стану України вчинити такі дії вдруге, що вимагає підтвердження факту смерті ОСОБА_2 у судовому порядку з метою подальшого оформлення спадкових прав позивача.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 12,13 га, яка передана для сільськогосподарського використання, що розташована на території Безводнянської сільської ради. Вказане майно належало спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю.
Позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 .
Постановою приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С. А. від 18 травня 2021 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не підтверджено родинних відносин із спадкодавцем та нею пропущений строк подачі заяви про прийняття спадщини.
Їй тривалий час не було відомо про смерть сестри, оскільки свідоцтво про смерть видано на її дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 , що перешкоджало їй з'ясувати факт смерті сестри та своєчасно звернутися до нотаріуса.
Крім того, питання встановлення такого факту пов'язано із необхідністю отримання відповідних підтверджуючих документів про смерть та їх перекладу/легалізації на території України.
Також, позивач тривалий час проходила стаціонарне лікування, хірургічне втручання від онкологічного захворювання, а у минулому році втратила сина, що потягло суттєве погіршення стану здоров'я.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Миколаївський районний суд Миколаївської області рішенням від 20 листопада 2023 року позов задовольнив частково.
Встановив факт смерті особи жіночої статі, громадянки України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Крикове, Республіка Молдова, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Крикове, муніципій Кишинів, Республіка Молдова.
Встановив факт того, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 .
Встановив факт належності ОСОБА_2 , державного акта на право приватної власності на землю серія МК № 7102а.
В задоволенні іншої частини вимог відмовив.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що обставини на які посилалась позивач, долучені до позову копії документів та пояснення, підтверджують факти смерті ОСОБА_2 , родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , належність державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_2 .
Разом з тим, необізнаність позивача про смерть спадкодавця, не є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини в розумінні закону. Тривалість пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини складала майже 5 років.
Позивач не довела існування об'єктивних та неподоланних перешкод для прийняття спадщини, а отже нею не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин.
Миколаївський апеляційний суд постановою від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Порошиною Н. Г., залишив без задоволення, рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2023 року залишив без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що сама по собі відсутність відомостей про смерть спадкодавця не може вважатися об'єктивною причиною, що перешкодила позивачу прийняти спадщину. Позивач знала про місце проживання двоюрідної сестри в Республіці Молдова, періодично з нею спілкувалася, як зазначила представник позивача - адвокат Порошина Н. Г. в судовому засіданні апеляційного суду. Тому з дотриманням загальноприйнятих норм поведінки позивач мала можливість цікавитися життям та здоров'ям спадкодавця, а відтак знати про її смерть у квітні 2016 року.
Сам по собі факт смерті спадкодавця за межами України не свідчить про наявність у спадкоємця об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини.
Із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса лише 18 травня 2021 року, а до суду з цим позовом 20 жовтня 2021 року, переклад документів здійснено 14 листопада 2019 року, тобто майже через 5 років з часу відкриття спадщини та півтора року з часу перекладу документів, у тому числі, що підтверджують смерть спадкодавця.
Крім того, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції те, що Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області не заперечувала проти позову, оскільки відсутність заперечень проти позову не свідчить про визнання позову в розумінні частини першої статті 206 ЦПК України. В цьому випадку, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки таке суперечить вимогам закону, що регулюють спірні правовідносини.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Порошина Н. Г., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовної вимоги.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 645/7452/19, від 13 листопада 2023 року у справі № 638/7337/21, від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20. Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме статей 1220, 1272 ЦК України, Закону України «Про міжнародне право», Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах у сукупності зі статтями 315, 319 ЦПК України у подібних правовідносинах.
Законодавство Республіки Молдова не містить вимоги щодо строку прийняття спадщини і заявник не відмовлялась від неї, тому вважається, що вона її прийняла. Докази на підтвердження родинних зв'язків наявні у справі та підтверджують право позивача на спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Оскільки смерть ОСОБА_2 не була зареєстрована, були лише припущення що її смерть зареєстрована як особи з прізвищем ОСОБА_2 , а тому у позивача були відсутні достовірні відомості про смерть сестри ОСОБА_2 , що є поважною причиною пропуску строку для подачі заяви на прийняття спадщини. Позивач лише наприкінці 2019 року знайшла інформацію про можливу смерть сестри.
Крім того, до отримання рішення суду про встановлення факту та часу смерті ОСОБА_2 , заявник позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини після померлої сестри, оскільки саме з часу відкриття спадщини починається шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
При цьому, відповідач не заперечувала проти задоволення позову.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 03 травня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Миколаївського районного суду Миколаївської області.
23 травня 2024 року цивільна справа № 945/2087/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з'ясовані судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в м. Крикове, муніципій Кишинів, Республіка Молдова, актовий запис № 31 від 27 квітня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим 29 жовтня 2019 року Головним управлінням цивільного стану (т. 1 а. с. 27, 28).
16 серпня 1972 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прізвища після реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_2 , дружини - ОСОБА_2 , актовий запис № 27 від 16 серпня 1972 року, що підтверджується архівною випискою із запису акта про реєстрацію шлюбу Головного управління цивільного стану від 30 жовтня 2019 року (т. 1 а. с. 17, 18).
ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом другої черги спадкового майна після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_9 . Їхні родинні стосунки підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , де у графі мати зазначено - « ОСОБА_11 », свідоцтвом про народження ОСОБА_11 , де в графі батько вказано - « ОСОБА_13 », в графі мати - « ОСОБА_14 », свідоцтвом про народження позивача, де у графі батько зазначено - « ОСОБА_15 », свідоцтвом про народження ОСОБА_15 , де в графі батько вказано - « ОСОБА_13 », в графі мати - « ОСОБА_14 ».
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 18 березня 2020 року № 124 сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зареєстрована та проживала у кв. АДРЕСА_1 з 17 вересня 1988 року та вибула без зняття з реєстраційного обліку 25 жовтня 2008 року.
В матеріалах справи наявна копія паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого 26 вересня 2000 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З копії трудової книжки вбачається, що остання заповнена на ім'я « ОСОБА_2 » ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а. с. 58).
ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на землю від 30 вересня 1997 року належала земельна ділянка площею 12,13 га, що розташована на території Безводнянської сільської ради.
В матеріалах справи також наявна копія паспорту, що виданий 17 вересня 2008 року громадянці Молдови на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а. с. 60). В паспорті міститься відмітка про перетин кордону з Україною 25 жовтня 2008 року.
Згідно зі свідоцтвом про смерть, яке видано відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві син позивача ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис про смерть № 915.
З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що ОСОБА_1 в період часу з 18 серпня 2020 року до 25 серпня 2020 року перебувала на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївський обласний центр онкології» Миколаївської обласної ради.
18 травня 2021 року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С. А. прийнято постанову про відмову ОСОБА_18 у видачі їй за довіреністю на ім'я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її двоюрідної сестри ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 64, 65).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заявник оскаржує судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, тому в іншій частині судові рішення Верховний Суд не переглядає.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).
Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22.
За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21.
Зокрема, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім'єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв'язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця, без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі №296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Крикове (Республіка Молдова), тому останнім днем визначеного законом строку прийняття спадщини було 26 жовтня 2016 року. До нотаріуса позивач звернулася у травні 2021 року, а тому пропуск позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини складає майже п'ять років.
Звертаючись до суду як на причини пропуску строку для звернення з заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалась на необізнаність про смерть спадкодавця та видачу свідоцтва про смерть на дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 , що перешкоджало їй з'ясувати факт смерті сестри та своєчасно звернутися до нотаріуса.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що наведені позивачем обставини щодо необізнаності про смерть двоюрідної сестри та відсутність відомостей про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, дійшов обґрунтованого висновку, що причин, пов'язаних з наявністю об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк, позивач не навела, тому відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Доводи касаційної скарги про те, що у позивача були відсутні достовірні відомості про смерть сестри ОСОБА_2 та вона лише наприкінці 2019 року знайшла інформацію про можливу смерть сестри, що є поважною причиною пропуску строку для подачі заяви на прийняття спадщини, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки переклад документів, у тому числі, які підтверджують смерть спадкодавця, здійснено 14 листопада 2019 року, проте з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса лише 18 травня 2021 року, тобто через півтора року. При цьому, з моменту закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини (26 жовтня 2016 року) до моменту звернення до нотаріуса минуло майже 5 років.
Посилання в касаційній скарзі про те, що до отримання рішення суду про встановлення факту та часу смерті ОСОБА_2 , заявник позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини після померлої сестри, оскільки саме з часу відкриття спадщини починається шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , є безпідставними, оскільки встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини не є поважною причиною пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Колегією суддів відхиляються доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 645/7452/19, від 13 листопада 2023 року у справі № 638/7337/21, від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Так, у справі № 645/7452/19 Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, обґрунтовано виходив з того, що позивач з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті племінниці не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки до 17 жовтня 2019 року смерть ОСОБА_2 була зареєстрована як смерть невідомої особи та у позивача були відсутні достовірні відомості про смерть племінниці, а тому наявні правові підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
У справі № 638/7337/21 судами встановлено, що мати позивача померла на тимчасово окупованій території, зареєструвати її смерть в органах РАЦС було неможливо через проведення АТО, у зв'язку з чим позивачу необхідно було встановити факт смерті матері в судовому порядку на підконтрольній Україні території, що стало поважною причиною пропуску ним встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті його матері та враховуючи той факт, що сам позивач проживав на тимчасово окупованій території. Крім цього, на всій території України було встановлено карантинні обмеження у зв'язку із поширенням короновірусної хвороби (COVID 19), спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
У справі № 953/15603/20 Верховний Суд погодився з висновками судів про недоведеність позивачем того, що перебуваючи на лікарняному, він був не мобільним та не мав змоги та можливості пересування. До того ж, знаходячись на лікарняному, позивач мав можливість надіслати заяву поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Отже, у наведених справах і у справі, що переглядається, судами встановлені різні фактичні обставини. При цьому, питання щодо визначення додаткового строку на прийняття спадщини вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку поданим позивачем доказам та правильно застосовано вищезазначені норми статей 1270, 1272 ЦК України.
Посилання в касаційній скарзі на те, що відповідач не заперечувала проти задоволення позову не беруться до уваги, оскільки відсутність заперечень проти позову не свідчить про визнання позову в розумінні частини першої статті 206 ЦПК України.
Частиною четвертою статті 206 ЦПК України визнання відповідачем позову є підставою для його задоволення за умови наявності для того законних підстав, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не приймає таке визнання.
В цьому випадку, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки таке суперечить вимогам закону, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи касаційної скарги про те, що законодавство Республіки Молдова не містить вимоги щодо строку прийняття спадщини і заявник не відмовлялась від неї, то вважається, що вона її прийняла, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.
Крім норм Закону України «Про міжнародне приватне право», спадкування з іноземним елементом може регулюватись нормами міжнародних договорів.
Відповідно до пункту 2 статті 41 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (договір ратифіковано Законом Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 10 листопада 1994 року № 238/94-ВР) спадкові справи щодо нерухомого майна належать до компетенції відповідного органу тієї Договірної Сторони, на території якої це майно знаходиться.
Згідно положення статті 15 цього Договору документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом.
Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України, тобто спадкування нерухомого майна здійснюється за матеріальним правом держави, на території якого це майно знаходиться (стаття 71 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні;
подання заяви про прийняття спадщини за законодавством Республіки Молдови не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, як це передбачено статтею 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» та статтею 1269 ЦК України;
якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Спадкування права на нерухоме майно, розташованого за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для успадкування іншої частини права не нерухоме майно, розташованого на території України, оскільки як міжнародним, так і національним законодавством задекларована незалежність та самостійність відповідних спадкових процесів. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця.
Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20.
Отже, прийняття спадщини за законодавством Республіки Молдови не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, тобто в Україні.
Аргументи заявника щодо відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах спростовуються наведеними вище правовими позиціями, які викладені у постановах Верховного Суду.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Порошиної Наталії Гафурівни, залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров