13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 939/241/22
провадження № 61-10218ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 24 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування удаваними правочинами, визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя,
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування удаваними правочинами, визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя.
Бородянський районний суд Київської області рішенням від 22 грудня
2022 року позов ОСОБА_2 задовольнив.
Визнав договори дарування земельної ділянки, загальною площею 0,1252 га, кадастровий номер 3221055500:02:029:0009, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та частки житлового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які укладені 22 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , договорами купівлі-продажу.
Визнав за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки, загальною площею 0,1252 га, кадастровий номер 3221055500:02:029:0009, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та частину частки житлового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Бородянський районний суд Київської області додатковим рішенням
від 10 січня 2023 року вирішив питання про розподіл судових витрат.
Київський апеляційний суд постановою від 10 травня 2023 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 грудня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 січня 2023 року залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 24 квітня 2024 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 травня 2023 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-9069св23).
Бородянський районний суд Київської області рішенням від 07 жовтня
2024 року позов ОСОБА_2 задовольнив.
Визнав договори дарування земельної ділянки, загальною площею 0,1252 га, кадастровий номер 3221055500:02:029:0009, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та частину житлового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які укладені 22 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , договорами купівлі-продажу.
Визнав за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки, загальною площею 0,1252 га, кадастровий номер 3221055500:02:029:0009, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та частину житлового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Київський апеляційний суд постановою від 20 лютого 2025 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 07 жовтня 2024 змінив, шляхом доповнення резолютивної частини наступним:
«Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221055500:02:029:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 24 липня 2025 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року залишив без змін (провадження № 61-3643св25).
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій заявник просить скасувати постанову Верховного Суду
від 24 липня 2025 року в справі № 939/241/22 (провадження № 61-3643св25).
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 36 та пунктом 1 частини першої
статті 44 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом.
Статтею 25 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначено у статті 389 ЦПК України.
Суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг діє в межах цивільного процесуального законодавства України, його повноваження визначені главою 2 розділу V ЦПК України «Касаційне провадження».
Чинним ЦПК України не передбачено повноважень Верховного Суду щодо перегляду судових рішень Верховного Суду, інакше ніж в порядку частини першої статті 423 ЦПК України, якою визначено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини першої статті 419 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
З огляду на викладене судові рішення Верховного Суду є остаточними і оскарженню не підлягають.
Отже, постанова Верховного Суду від 24 липня 2025 року в справі № 939/241/22 (провадження № 61-3643св25) не може бути самостійним об'єктом касаційного оскарження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом
(пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції», заява № 21920/93, від 23 жовтня 1996 року; «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії», заява № 26737/95, від 19 грудня
1997 року).
Також у рішенні від 21 жовтня 2010 року (заява № 19164/04) у справі «Дія 97» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Схожі висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 19 березня 2024 року у справі № 296/6693/23 (провадження № 61-2536ск24), від 10 травня 2024 року у справі № 242/4413/16-ц (провадження № 61-6482ск24), від 25 лютого
2025 року у справі № 354/738/14 (провадження № 61-2135ск25).
Враховуючи викладене вище, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 24 липня 2025 року необхідно відмовити.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 24 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування удаваними правочинами, визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк