14 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 161/7512/25
провадження № 61-9975ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 23 липня 2025 року в справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» про забезпечення позову в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю«Спецкомунтех» до ОСОБА_1 , приватного підприємства«Юаінвеставтогруп» про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння,
У травні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» (далі - ТОВ «Спецкомунтех») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного підприємства«Юаінвеставтогруп»(далі - ПП «Юаінвеставтогруп»), у якому просило суд: визнати недійсним договір комісії від 28 червня 2023 року № 8290/23/000409, укладений від його імені з ПП «Юаінвеставтогруп», на підставі якого останньому доручено здійснити продаж транспортного засобу марки «Lexus UX250h», 2020 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29 червня 2023 року № 8290/23/000409, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Юаінвеставтогруп», на підставі якого ОСОБА_1 передано у власність зазначений транспортний засіб, та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 цей транспортний засіб.
У червні 2025 року ТОВ «Спецкомунтех» подало до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки «Lexus UX250h», 2020 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 та заборони ОСОБА_1 здійснювати відчуження зазначеного майна.
Заявабула обґрунтована тим, що ТОВ «Спецкомунтех» придбало у ТОВ «ВіДі Еліт» на підставі договору№ ЕЛюА-0002/018 у власність транспортний засіб марки «Lexus UX250h», 2020 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 . Використання автомобіляз моменту придбанняздійснювалося відповідачем ОСОБА_1 . Доцільність передачі їй у користування автомобіля обумовлена тим, що користування автомобілеммало здійснюватисяпереважно в інтересах товариства. ТОВ «Спецкомунтех» стало відомо, що транспортний засіббуло відчужено поза його волеюна підставі договорів, які уповноваженою особою товариства не підписувалися, грошові кошти за відчуження транспортного засобу не сплачувалися. Заявник вказував, що крім автомобіля марки «Lexus UX250h» товариство є власником іншого транспортного засобу -автомобіля марки«AudiQ8», д.н.з. НОМЕР_2 . Використання вказаного автомобіля здійснювалося членамисім'ї ОСОБА_3, в тому числі відповідачемОСОБА_1 . Ураховуючи те, що цілі використання автомобіляперестали відповідати інтересам товариства, воно звернулося з вимогою повернути йому автомобіль, а в подальшому - з відповідним позовом до суду, пред'явивши вимоги саме до членів сім'ї ОСОБА_3. Також ТОВ «Спецкомунтех» звернулося з заявою про вжиття заходів забезпечення позову. Постановою Волинського апеляційного суду від 20 травня 2025 року у цивільній справі№ 161/5129/25 апеляційну скаргуТОВ «Спецкомунтех» було задоволено частково, ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2025 року в частині відмови у забезпеченні позову до подання позовної заявишляхом заборони використовувати транспортний засіб скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким заяву ТОВ «Спецкомунтех» про вжиття заходів забезпечення позовудо подання позовної заявизадоволено частково тазабороненоОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 використовувати транспортний засіб, а саме автомобіль марки «Audi Q8», д.н.з. НОМЕР_2 . В частині накладення арешту на автомобіль відмовлено з мотивів, що майно є власністю самого заявника. Не зважаючи на указані зобов'язання судового рішення, які визначені також для ОСОБА_1 , на другий деньстороння особа здійснила переміщення зазначеного автомобіля за межі країни. Тобто належний товариству автомобіль, щодо якого судом визначено заборону, було переміщено шляхом залученнясторонньої особиза межі України. З огляду на неведене, заявник вважав, що невжиття заходів забезпечення позовуможе істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2025 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позовуускладнить чи унеможливитьвиконання рішення суду у цій справі. Також суд вважав, що позивач належним чином не обґрунтував існування обставин, які можуть свідчити про реальну можливістьневиконання рішення судуу разі задоволення позову, а вимоги заяви про забезпечення позову безпосередньо стосуються власника майнаОСОБА_1 та передбачають втручанняу її право власності.
Постановою Волинського апеляційного суду від 23 липня 2025 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на транспортний засіб марки «Lexus UX250h», 2020 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 та заборонено їй відчужувати зазначений транспортний засіб.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи заяву про забезпечення позову, апеляційний суд вважав, що накладенняарешту на транспортний засіб, який є предметом оспорюваних позивачем договорів, та заборона його відчуження є обґрунтованими та спімірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття цих заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача.
01 серпня 2025 рокупредставник заявника ОСОБА_1 - адвокат Бурда Д. П. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 23 липня 2025 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Представник заявника, зокрема, вказує, що застосовані заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами. Вказує, що позивач не надав суду доказів існування небезпеки відчуження майна майбутніми відповідачами до розгляду справи по суті, у заяві належним чином не обґрунтовано, які існують обставини, що можуть свідчити про реальну можливість невиконання рішення суду у разі задоволення позову. Також зазначає, що ТОВ «Спецкомунтех» належним чином не обґрунтовано свого припущення стосовно того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його прав.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.
Частиноюпершою статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Розглядаючи заявупро забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконаннячи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, заявленим позовним вимогам.
При оцінці зазначеноїспівмірності слід ураховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Велика Палата Верховного Судуу своїй постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказала таке: «Співмірність передбачає співвідношення судомнегативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позовуз тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливогорішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу..[...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існуванняочевидної загрозипорушення законних правта інтересівпозивача у справі у разі невжиття заходівзабезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Встановивши, що між сторонами справи виник спір щодо правомірності набуття та володіння відповідачем ОСОБА_1 транспортного засобумарки «Lexus UX250h», 2020 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , на підставі оспорюваних позивачем договорів, а також те, що відповідач може відчужити спірне майно третім особам до вирішення справи по суті, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки існує реальна загрозаневиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовуТОВ «Спецкомунтех», а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захистправ позивача.
При цьому судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що вжиття заходів забезпечення позовує тимчасовим заходом, спрямованим на те, щобзабезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощіву подальшому виконанні такого рішення.
Доводи, якими представник заявника мотивує касаційну скаргу, не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на незгоді з висновками суду щодо встановлених обставин справи та відносяться до переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 23 липня 2025 року в справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» про забезпечення позову в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю«Спецкомунтех» до ОСОБА_1 , приватного підприємства«Юаінвеставтогруп» про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко