14 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 308/2432/17
провадження № 61-9784ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня
2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у справі за позовом Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування пункту рішень Ужгородської міської ради, витребування земельної ділянки на користь територіальної громади міста Ужгорода
та скасування державної реєстрації про право власності на нерухоме майно,
У березні 2017 року Ужгородська окружна прокуратура звернулася до суду
з позовом до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування пункту рішень Ужгородської міської ради, витребування земельної ділянки на користь територіальної громади міста Ужгорода
та скасування державної реєстрації про право власності на нерухоме майно.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 12 березня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано пункт 1.24 рішення 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 19 грудня 2013 року за № 1169.
Визнано незаконним та скасовано пункт 1.64 рішення 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 14 березня 2014 року за № 1231.
Визнано незаконним та скасовано пункт 1.10 рішення 8 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 29 листопада 2016 року за № 480.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури оскаржив його до апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора щодо витребування
від ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:24:001:0454, площею 0,05 га, на користь територіальної громади міста та скасування державної реєстрації про право власності на таку земельну ділянку за ОСОБА_2 .
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 червня 2025 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня
2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Закарпатського апеляційного суду
від 01 серпня 2024 року.
24 липня 2025 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури, засобами поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 12 березня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 17 червня 2025 року у цій справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання
про відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником до касаційної скарги додано платіжну інструкцію від 10 липня 2025 року
№ 838 на суму 22 506,00 грн.
Разом з тим, на день подання касаційної скарги неможливо встановити точний розмір судового збору за подання касаційної скарги.
Пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову
у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - визначається вартістю майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі
№ 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначила, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані
з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви
про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить
про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі
№ 907/9/17 (провадження № 12-76гс18)). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).
Тому вимога у цій справі в частині витребування майна із чужого незаконного володіння має майновий характер, оскільки підлягає грошовій оцінці, проте судові рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову (вартість земельної ділянки).
Разом з тим, заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури
до касаційної скарги додав довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості
від 15 липня 2025 року № 201-20250715-0010054010, з якої вбачається, що оціночна вартість земельної ділянки становить 896 682,10 грн.
Проте такий доказ не може бути прийнятий судом, оскільки вартість земельної ділянки визначалася на стадії касаційного оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2024 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 17 червня 2025 року, а ціна позову
за вимогами пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України визначається
на стадії подання позовної заяви.
Отже, заступнику керівника Закарпатської обласної прокуратури слід надати докази (наприклад, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел щодо ринкової вартості спірної земельної ділянки тощо), які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі,
що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Таким чином, виходячи із наведених норм права, якщо заявник відповідно
до ухвали суду у встановлений строк усуне недоліки касаційної скарги, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури
на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 12 березня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 17 червня 2025 року у залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк