12 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 468/2101/24
провадження № 61-10107ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ротар Аліна Леонідівна, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну (зменшення) розміру аліментів,
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про зміну (зменшення) розміру аліментів.
Позов обґрунтований тим, що заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2024 року змінено спосіб та розмір аліментів, що стягуються з позивача на підставі судового наказу Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 травня 2022 року у справі № 487/1381/22 та стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання їх спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 10 000 грн на кожну дитину, в загальному розмірі 40 000 грн щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону до досягнення дітьми повноліття.
Позивач вказує, що з часу винесення судом рішення про стягнення з нього аліментів його матеріальне становище та стан здоров'я погіршились, що значно змінило його звичний спосіб життя. Позивач має хронічні захворювання, перебіг яких потребує постійного медичного нагляду та лікування. У зв'язку з чим, позивач не має можливості займатися звичною для нього підприємницькою діяльністю та відповідно не отримує доходів у розмірі необхідному для сплати аліментів у визначеному судом розмірі.
Позивач зареєстрований як фізична-особа підприємець, у зв'язку зі станом здоров'я позивача та невідворотними військовими наслідками погіршення економічної ситуації в Україні, підприємницька діяльність позивача зводиться тільки до здачі в оренду нежитлового приміщення магазину промислових товарів. Орендна плата, за домовленістю між сторонами визначена у сумі 25 000 грн за місяць користування та виплачується один раз на рік до 31 грудня поточного року за фактичну кількість місяців користування магазином.
Крім того з жовтня 2023 року позивач є найманим працівником та отримує регулярний дохід у вигляді заробітної плати.
Також зазначив, що відбулося значне погіршення матеріального становища позивача, оскільки згідно виконавчого провадження від 06 червня 2024 року № 75221524 з ОСОБА_2 стягується заборгованість на користь ОСОБА_7 в сумі 2 000 000 грн згідно рішення суду у справі № 468/1590/23.
Враховуючи вищевикладене, просив змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача з 10 000 грн до 3 000 грн на кожну з чотирьох дітей сторін щомісячно, загалом 12 000 грн щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Баштанський районний суд Миколаївської області рішенням від 18 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовив.
Миколаївський апеляційний суд постановою від 08 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Герасимовською Н. М. задовольнив.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 задовольнив частково.
Зменшив розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 за заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2024 року.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн на кожну дитину, щомісячно до досягненню дітьми повноліття, починаючи з 08 липня 2025 року. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
05 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ротар А. Л., через систему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2025 року в указаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції Українисеред основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі № 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України(абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
У позовах про зменшення або збільшення платежів або видач ціна позову визначається сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік (пункт 6 частини першої статті 176 ЦПК України).
Предметом спору у цій справі є вимоги про зменшення розміру аліментів, ціна позову у цій справі становить 240 000 грн (20 000 грн (сума на яку зменшуються платежі) х 12 місяців), що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн).
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктами а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довів факт існування суперечності висновків судів відносно судової практики Верховного Суду з цього питання. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань.
Також, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris(ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomezde laTorre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «LevagesPrestations Servicesv. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «BruallaGomez dela Torrev. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ротар Аліна Леонідівна, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну (зменшення) розміру аліментів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко