30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 292/621/24
провадження № 61-17350св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (судді-доповідача), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - керівник Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Курненської сільської ради Житомирського району Житомирської області та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області,
відповідачі: ОСОБА_1 , Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тетірське»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерівське» на постанову Житомирського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року у складі колегії суддів Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Борисюка Р. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року керівник Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Курненської сільської ради Житомирського району Житомирської області та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастр) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тетірське» (далі - СТОВ «Тетірське») про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року відкрито провадження у цій справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року задоволено заяву керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області про забезпечення позову.
Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (зокрема нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (зокрема шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) об'єктів нерухомого майна до набрання законної сили рішенням у справі № 292/621/24, а саме земельних ділянок.
У вересні 2024 року Черниш О.М. в інтересах СТОВ «Тетірське» звернувся до суду із клопотанням про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, в якому просив замінити захід забезпечення позову, накладений ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року, виклавши абзац 2 ухвали про забезпечення позову у такій редакції: «Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (зокрема нотаріусам, іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в тому числі шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) об'єктів нерухомого майна до набрання законної сили рішенням у справі № 292/621/24, а саме - земельних ділянок з кадастровими номерами: 1825485200:01:000:0107, 1825485200:02:000:0030, 1825485200:04:000:0146, 1825485200:04:000:0147, 1825485200:05:000:0124, 1825485200:09:000:0172, 1825485200:09:000:0173, 1825485200:09:000:0174, 1825485200:09:000:0175, 1825485200:09:000:0176, 1825485200:11:000:0115, 1825485200:05:000:0126, 1825485200:09:000:0177, 1825485200:09:000:0178, 1825485200:09:000:0179, 1825485200:09:000:0180, 1825485200:09:000:0181, 1825485200:09:000:0182, 1825485200:11:000:0116, 1825485200:11:000:0117, 1825485200:11:000:0118, 1825485200:03:003:0007, 1825485200:05:000:0130, 1825485200:05:000:0129, 1825485200:11:000:0119, 1825485200:09:000:0185, 1825485200:01:000:0109, 1825485200:04:000:0248, 1825485200:09:000:0186, 1825485200:01:000:0108, 1825485200:09:000:0183, 1825485200:09:000:0184, 1825485200:10:001:0036, 1825485200:09:000:0187, 1825485200:01:000:0110, 1825485200:05:000:0131, 1825485200:09:000:0188, 1825485200:11:000:0701, 1825485200:05:000:0133, 1825485200:09:000:0189, 1825485200:06:000:0101, 1825485200:05:000:0132, за виключенням дій, спрямованих на реєстрацію розірвання договорів оренди вищезазначених земельних ділянок, які були укладені між ОСОБА_1 - орендодавець та СТОВ «Тетірське» - орендар, та реєстрації права власності на дані земельні ділянки за СТОВ «Тетірське» на підставі протоколу загальних зборів учасників СТОВ «Тетірське» від 13 травня 2024 року № 13/05/2024 та акта приймання-передачі нерухомого майна від 13 травня 2024 року або тимчасово замінити заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі нотаріусам, іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в тому числі шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) об'єктів нерухомого майна до набрання законної сили рішенням у справі № 292/621/24, а саме: вказаних земельних ділянок на внесення СТОВ «Тетірське» на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі позовних вимог, що становить 2 004 312,56 грн до моменту завершення перереєстрації права власності на ці земельні ділянки за СТОВ «Тетірське».
Клопотання обґрунтовано тим, що суд першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення позову не врахував той факт, що 13 травня 2024 року згідно з протоколом загальних зборів учасників СТОВ «Тетірське» № 13/05/2024 ОСОБА_1 як учасник цього СТОВ внесла додатковий вклад до Статутного капіталу СТОВ «Тетірське» шляхом передання права власності СТОВ «Тетірське» на спірні земельні ділянки. Зазначений протокол був посвідчений приватним нотаріусом Звягельського районного нотаріального округу Житомирської області Качан В. О., про що в нотаріальному реєстрі зроблено записи за №4540 та №4541. Зазначає, що 13 травня 2024 року між СТОВ «Тетірське» та ОСОБА_1 був складений акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно з яким ОСОБА_1 передала, а СТОВ «Тетірське» прийняло у володіння, користування та розпорядження - набуло право власності на вказані земельні ділянки. Отже, станом на дату відкриття провадження у справі та постановлення ухвали про забезпечення позову ОСОБА_1 вже не була власником спірних земельних ділянок, оскільки 13 травня 2024 року право власності на ці земельні ділянки перейшло до СТОВ «Тетірське».
СТОВ «Тетірське» вчинило всі необхідні дії для реєстрації прав власності на спірні земельні ділянки, однак реєстратор не встиг зареєструвати право власності на нерухоме майно, оскільки для цього потрібно було зареєструвати припинення договорів оренди на спірні земельні ділянки, які були укладені між СТОВ «Тетірське» та ОСОБА_1 . Отже, подальший розгляд справи без завершення процесу реєстрації права власності за СТОВ «Тетірське» є неможливим, оскільки це не дає можливості прокурору сформувати правильно позовні вимоги в частині суб'єкта, в якого він просить витребувати спірні земельні ділянки, не дає можливості визначитися із складом відповідачів у справі та із підсудністю спору.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року клопотання представника СТОВ «Тетірське» - Черниша О.М. про заміну одного заходу забезпечення позову іншим задоволено.
Замінено захід забезпечення позову у справі за позовом керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Курненської сільської ради Житомирського району Житомирської області та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 та СТОВ «Тетірське» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, виклавши абзац 2 ухвали Червоноармійського районного суду Житомирської області від 22.05.2024 в такій редакції: «Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в тому числі шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) об'єктів нерухомого майна до набрання законної сили рішенням у справі № 292/621/24, а саме - земельних ділянок з кадастровими номерами: 1825485200:01:000:0107, 1825485200:02:000:0030, 1825485200:04:000:0146, 1825485200:04:000:0147, 1825485200:05:000:0124, 1825485200:09:000:0172, 1825485200:09:000:0173, 1825485200:09:000:0174, 1825485200:09:000:0175, 1825485200:09:000:0176, 1825485200:11:000:0115, 1825485200:05:000:0126, 1825485200:09:000:0177, 1825485200:09:000:0178, 1825485200:09:000:0179, 1825485200:09:000:0180, 1825485200:09:000:0181, 1825485200:09:000:0182, 1825485200:11:000:0116, 1825485200:11:000:0117, 1825485200:11:000:0118, 1825485200:03:003:0007, 1825485200:05:000:0130, 1825485200:05:000:0129, 1825485200:11:000:0119, 1825485200:09:000:0185, 1825485200:01:000:0109, 1825485200:04:000:0248, 1825485200:09:000:0186, 1825485200:01:000:0108, 1825485200:09:000:0183, 1825485200:09:000:0184, 1825485200:10:001:0036, 1825485200:09:000:0187, 1825485200:01:000:0110, 1825485200:05:000:0131, 1825485200:09:000:0188, 1825485200:11:000:0701, 1825485200:05:000:0133, 1825485200:09:000:0189, 1825485200:06:000:0101, 1825485200:05:000:0132, за виключенням дій, спрямованих на реєстрацію розірвання договорів оренди вищезазначених земельних ділянок, які були укладені між орендодавцем ОСОБА_1 та орендатором сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Тетірське» та реєстрації права власності на дані земельні ділянки за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Тетірське» (код ЄДРПОУ 03744468) на підставі протоколу загальних зборів учасників СТОВ «Тетірське» № 13/05/2024 від 13.05.2024 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 13.05.2024. Зобов'язано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тетірське» для забезпечення позову, внести до набрання ухвалою законної сили на депозитний рахунок, який відкритий в ТУ ДСА України в Житомирській області, грошові кошти у розмірі позовних вимог, що складає 2 004 312,56 (два мільйони чотири тисячі триста дванадцять) гривень 56 копійок».
Ухвалу мотивовано тим, що клопотання представника СТОВ «Тетірське» - адвоката Черниша О. М. є обґрунтованим, тому підлягає задоволенню.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року апеляційну скаргу Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області задоволено частково.
Ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанову мотивовано тим, що до клопотання представника СТОВ «Тетірське» - адвоката Черниша О. М. про заміну заходу забезпечення позову долучено ордер про надання правничої допомоги від імені ОСОБА_1 на ім'я адвоката Черниш О. М., проте в матеріалах справи немає належних документів, що підтверджують повноваження Черниша О. М. діяти від імені СТОВ «Тетірське». Тому судом першої інстанції було помилково розглянуто по суті клопотання про заміну заходу забезпечення позову, водночас таке клопотання підлягало поверненню на підставі частини четвертої статті 183 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки зазначене клопотання підписано особою, повноваження якої на це не підтверджено належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2024 року представник СТОВ «Тетірське» - адвокат Черниш О. М. засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року, просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що в матеріалах справи є оригінал ордера на надання правничої допомоги серія АМ № 1090672 від 07 червня 2024 року, який було додано до клопотання за вих. № 63 від 12 червня 2024 року та подано до Червоноармійського районного суду Житомирської області через електронну пошту представника СТОВ «Тетірське» - адвокат Черниша О. М., яка зареєстрована у підсистемах (модулів) ЄСІТС, саме як адвоката та представника.
Всі документи, які подавались до суду 12 червня 2024 року представником СТОВ «Тетірське» були підписані електронним цифровим підписом Черниша О. М.
У розділі додатки зазначеного клопотання вказано оригінал ордера про надання правничої допомоги серія АМ № 1090672 від 07 червня 2024 року. Тобто, з матеріалів справи вбачається, що до клопотання за вих. № 63 від 12 червня 2024 року був доданий оригінал, а не копія ордера про надання правничої допомоги серія АМ № 1090672 від 07 червня 2024 року, який підтверджує повноваження адвоката Черниша О. М., як представника СТОВ «Тетірське».
Суд першої інстанції прийняв ордер про надання правничої допомоги серія АМ № 1090672 від 07 червня 2024 року, який був доданий до клопотання за вих. № 63 від 12 червня 2024 року та поданий до суду представником СТОВ «Тетірське» з накладанням електронного підпису, як оригінал ордера, на підставі чого допустив адвоката Черниша О. М. до участі у справі в якості представника СТОВ «Тетірське».
Суд апеляційної інстанції не врахував, що 42 спірні земельні ділянки станом на дату їх передачі від ОСОБА_1 до СТОВ «Тетірське» перебували в оренді у СТОВ «Тетірське» і для того щоб зареєструвати право власності за СТОВ «Тетірське» на підставі протоколу загальних зборів учасників СТОВ «Тетірське» № 13/05/2024 від 13 травня 2024 року та акта приймання-передання нерухомого майна від 13 травня 2024 року, потрібно було укласти 42 додаткові угоди між ОСОБА_1 та СТОВ «Тетірське» та зареєструвати у державного реєстратора припинення права оренди, що потребувало часу. СТОВ «Тетірське» уклало додаткові угоди та розпочало реєструвати припинення права оренди, проте, оскільки судом було накладено заборону на вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно спірних земельних ділянок, то завершити відповідний процес СТОВ «Тетірське» не встигло. Про це зазначав представник СТОВ «Тетірське» під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є інформація, про те, що по частині спірних земельних ділянок право оренди СТОВ «Тетірське» припинено. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є у відкритому доступі і суд апеляційної інстанції міг у цьому пересвідчитись, проте цього не зробив. Крім того, неможливо погодитись, що наявність протоколу загальних зборів учасників СТОВ «Тетірське» № 13/05/2024 від 13 травня 2024 року та акта приймання-передання нерухомого майна від 13 травня 2024 року не можуть бути підставою для заміни заходу забезпечення позову.
Аргументи інших учасників справи
У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області на касаційну скаргу, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року відповідачам надано право вчиняти реєстраційні дії без розгляду та вирішення спору, що фактично суперечить самій суті заходу забезпечення позову, оскільки надає можливість вчиняти реєстраційні дії із земельними ділянками, метою яких є реєстрація переходу права власності від одного відповідача до іншого. Реєстрація права власності на земельні ділянки за СТОВ «Тетірське» призведе до зміни суб'єктного складу у спірних правовідносинах, необхідності зміни позовних вимог та як наслідок, зміни юрисдикції спору.
Крім того, ухвалою від 25 вересня 2024 року суд зобов'язав СТОВ «Тетірське» для забезпечення позову, внести до набрання ухвалою законної сили на депозитний рахунок, який відкритий в ТУ ДСА України в Житомирській області, грошові кошти у розмірі позовних вимог, що складає 2 004 312,56 грн. Проте судом не враховано, що вимогами позову є витребування спірних земельних ділянок як окремих об'єктів цивільно-правових відносин, а не їх вартості чи грошових коштів, тому застосування такого рішення може призвести до перереєстрації спірних земельних ділянок на інших власників та перешкодить розгляду справи й виконанню рішення надалі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2025 року поновлено СТОВ «Тетерівське» строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У лютому 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення ЄСПЛ у справі «Delcourt v. Belgium» від 17 січня 1970 року, заява № 2689/65, та § 65 рішення ЄСПЛ у справі «Hoffmann v. Germany» від 11 жовтня 2001 року, заява № 34045/96).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить згадану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Також у низці рішень ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У рішенні від 08 січня 2008 року, заява № 32671/02, у справі «Скорик проти України», ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Тож апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд, вважав, що до клопотання представника СТОВ «Тетірське» - адвоката Черниша О. М. про заміну заходу забезпечення позову долучено ордер про надання правничої допомоги від імені ОСОБА_1 на ім'я адвоката Черниш О. М., проте матеріали справи не містять належних документів, що підтверджують повноваження Черниша О. М. діяти від імені СТОВ «Тетірське». Тому судом першої інстанції було помилково розглянуто по суті клопотання про заміну заходу забезпечення позову, водночас таке клопотання підлягало поверненню на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України, оскільки зазначене клопотання підписано особою, повноваження якої на це не підтверджено належними та допустимими доказами.
Верховний Суд зазначає, що висновки апеляційного суду є такими, що зроблені без дослідження оригіналу ордера у електронному вигляді.
Як встановив суд апеляційної інстанції, у справі міститься копія ордера серії ЯМ № 1090672 від 07 червня 2024 року про надання професійної правничої допомоги від імені СТОВ «Тетірське» на ім'я адвоката Черниша О. М. (т. 2, а. с. 234).
Учасники справи мають право, зокрема подавати докази, подавати заяви та клопотання (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України).
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення встановлені статтею 183 ЦПК України.
Відповідно до приписів частини другої статті 183 ЦПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
До заяви, підписаної представником, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника (за аналогією частини сьомої статті 177 ЦПК України, частини шостої статті 178 ЦПК України).
Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (частини перша та друга статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (частина перша статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (частина друга статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частини четверта-шоста статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Для оформлення електронної копії оригіналу документа у паперовій формі він оцифровується (сканується, фотографується) та зберігається у форматі для фотоелектронних документів, визначеному в Переліку форматів. Оформлення електронної копії документа у паперовій формі завершується накладанням кваліфікованої електронної печатки установи або кваліфікованого електронного підпису, якщо установа у своїй діяльності не використовує кваліфіковану електронну печатку (пункт 8 глави 2 розділу ІІ Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2014 року № 1886/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2014 року за № 1421/26198, у редакції, чинній на момент подання клопотання від 12 червня 2024 року в електронній формі).
Відповідно до частини восьмої статті 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Електронний підпис - це електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис (пункт 15 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» тут і далі у редакції, чинній на 12 червня 2024 року).
Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина шоста статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).
Перевірка кваліфікованого електронного підпису чи печатки проводиться будь-якою особою з метою отримання інформації про дійсність чи недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки (пункт 82 Вимог у сфері електронних довірчих послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2018 року № 992).
Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику.
Тобто процесуальний закон визначає, що відсутність підпису на заяві (клопотанні) є підставою для повернення такої заяви.
У справі, що переглядається, клопотання, до якого долучено ордер подано заявником в електронній формі із використанням електронного підпису.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд, вважав, що заява не підписана заявником.
Верховний Суд, надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції, врахував таке.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП).
Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» передбачено, що до складу електронних довірчих послуг належать, зокрема кваліфіковані електронні довірчі послуги створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а також формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки(статті 18, 20 цього Закону).
Міністерство цифрової трансформації України (далі - Мінцифри) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг і виконує функції центрального засвідчувального органу.
Згідно із наказом Мінцифри від 27 серпня 2021 року № 115 «Про затвердження Регламенту роботи центрального засвідчувального органу», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1313/36935, Державне підприємство «ДІЯ» визначено адміністратором інформаційно-телекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу, що здійснює технічне та технологічне забезпечення виконання функцій центрального засвідчувального органу.
Згідно із пунктом 5 Регламенту роботи центрального засвідчувального центру, затвердженого наказом Мінцифри від 27 серпня 2021 року № 115 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1313/36935, адресою електронного інформаційного ресурсу центрального засвідчувального органу, доступ до якого забезпечується через телекомунікаційні мережі загального користування цілодобово (далі - офіційний вебсайт ЦЗО) є: www.czo.gov.ua.
Отже, висновок про те, що електронний документ не підписаний ЕЦП, має ґрунтуватися на результатах відповідної перевірки (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 2-317/11 (провадження № 61-6880св22)).
Проте, в матеріалах справи немає відомостей про те, що апеляційний суд проводив перевірку ордера серії ЯМ № 1090672 від 07 червня 2024 року, поданого адвокатом Чернишем О. М. в інтересах СТОВ «Тетірське» в електронній формі, на предмет підписання його ЕЦП або, що за результатами такої перевірки було встановлено відсутність ЕЦП на електронному документі.
Натомість подані до Червоноармійського районного суду Житомирської області електронні примірники клопотання з додатками від 12 червня 2024 року містять протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, відповідно до якого клопотання підписане ЕЦП Черниш О. М. 12 червня 2024 року о 11:08:35.
Рішенням Ради адвокатів України від 08 червня 2024 року № 36 «Про внесення змін до Положення про ордер на надання правничої допомоги та до рішення Ради адвокатів України № 162 від 04 серпня 2017 року» викладено пункт 2 Положення у новій редакції: «9. Ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом (власноручно або електронним підписом) та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності)»; доповнено пункт 12 Положення новим підпунктом 12.15 такого змісту: «12.15. Ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об'єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер» (постанова Верховного Суду від 21 травня 2025 року в справі № 388/2167/24, провадження № К/990/51364/24).
Враховуючи викладене, висновки апеляційного суду про непідписання ордера серії ЯМ № 1090672 від 07 червня 2024 року заявником (його повноважним представником) є помилковими.
Верховний Суд наголошує на тому, що суд, отримавши процесуальні документи в електронній формі, має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов'язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував, що оригіналом документа є саме документ у електронній формі, а його паперова форма є копією документа, відтвореною на папері. Тож передусім суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію.
Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про те, що ордер серії ЯМ № 1090672 від 07 червня 2024 року є копією, яка не посвідчена належним чином, апеляційний суд зробив без дослідження оригіналу клопотання та додатків до нього від 12 червня 2024 року, надавши оцінку лише його паперовій копії, що свідчить про передчасність цих висновків.
Тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд для дослідження оригіналів електронних документів - клопотання, ордера тощо. Без дослідження оригіналів цих документів висновки апеляційного суду є передчасними.
Щодо клопотання заявника про розгляд справи за участю сторін
ЄСПЛ зазначив, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачили відповідні юридичні норми (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Жук проти України» (Zhuk v. Ukraine), заява № 45783/05).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі статтею 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі Верховний Суд вирішує з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Положення частин п'ятої, шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються під час касаційного розгляду, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.
ЄСПЛ неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» (Axen v. Germany), заява № 8273/78, пункт 25).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» (Аxen v. Germany), заява № 8273/78, пункт 28).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Касаційний суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
З огляду на вказане, а також ураховуючи те, що сторони у справі вже надали аргументи на підтвердження своїх вимог або заперечень, справа підлягає розгляду без повідомлення та виклику учасників справи.
Отже, оскільки ЦПК України передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю сторін у справі є непереконливими, тому відсутня необхідність у виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень.
У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Підстав для розгляду справи в судовому засіданні за участю сторін немає.
Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстав для розгляду справи в судовому засіданні за участю сторін судом касаційної інстанції немає, а тому у задоволенні клопотання СТОВ «Тетірське» про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін необхідно відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Ураховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не може вважатись законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерівське» про розгляд справи за участю сторін відмовити.
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерівське» задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік