Справа № 522/3021/25-Е
Провадження № 2/522/4073/25
14 серпня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Наш Дом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,
В проваджені суду перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Наш Дом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.
04.04.2025 до суду надійшов відзив відповідача про закриття провадження по справі, в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги у зв'язку із відсутністю такої, зазначаючи, що така заборгованість у розмірі 17 351,21 була погашена відповідачем до відкриття провадження. У зв'язку з чим, у даній частині позовних вимог відсутній предмет спору.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви з наступних підстав.
До відзиву додано квитанцію про сплату від 03.03.2025 на суму 15 422,83 гривень з призначенням платежу « АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , 02.2025, УБПТ», квитанцію від 04.03.2025 на суму 1 799,90 з призначенням платежу « АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , 02.2025, УБПТ» та квитанцію від 12.03.2025 на суму 214,69 з призначенням платежу « АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , 02.2025, Опалення».
Таким чином, відповідачем сплачено заборгованість у загальному розмірі 17 437,42 грн. Однак, погашення заборгованості здійснено після пред'явлення позову
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд із цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження №61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження 61-1807св20) та від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 200/21797/14-ц (провадження № 61-8175св19).
Враховуючи, що станом на час пред'явлення позову була наявна заборгованість (предмет спору) у справі, тому у задоволені клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за комунальні послуги необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 182, 255, 258 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволені клопотання відповідача про закриття провадження у в частині позовних вимог у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Наш Дом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Р.Д. Абухін
14.08.25