Справа № 522/14401/25-Е
Провадження №2-а/522/376/25
14 серпня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Абухіна Р.Д.,
за участі секретаря судового засідання - Кріцької Д.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-271, 286 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач 26.06.2025 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови №ЮР/2390/1 від 18.06.2025 про притягнення особи до адміністративної відповідальності, просить закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Також просив вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 , є учасником бойових дій на підтвердження чого видано відповідне посвідчення управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 31.12.2023 року.
Зазначає, що 16.06.2025 року рухався на приватному авто по трасі М-05 та зупинився на блокпосту. Співпрацівники національної поліції України під час перевірки документів повідомили, що він знаходиться у розшуку і йому треба прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем обліку.
18.06.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою з'ясування причини по якій його оголошено у розшук, тому як він є учасником бойових дій від служби ніколи не переховувався, після звільнення з лав Збройних сил України став на облік за місцем проживання, адресу проживання (реєстрації) не змінював.
Зазначає, що причиною розшуку виявилося те, що на його адресу була відправлена повістка, яку він не отримував, жодних відомостей про існування цієї повістки до 18 червня 2025 року не мав.
Послався на ч. 3 п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року за №560 , відповідно до якого «Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
23 травня 2025 року відповідачем направлено повістку з викликом на 29 травня 2025 року, при цьому повістку направлено поштовим зв'язком із міста Києва, а не з міста Одеси де знаходиться установа відправника. Чим було порушено 7- денний строк для явки після вручення. Більш того, сама установа відповідача не дотримала вимоги Постанови про направлення такої повістки із викликом. За змістом постанови вказано, що повістка про виклик від 19 травня 2025 року, а відправлена вона не протягом 48 годин (двох діб) після підписання, а 23 травня 2025 року, що вдвічі більший строк ніж встановлений Порядком.
Також зазначає, що з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 18 червня 2025 року, тобто був присутній і відносно нього можливо б було скласти протокол про адміністративні правопорушення, при цьому роз'яснити йому право на захист, запропонувати йому надати пояснення з приводу неявки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за викликом.
Позивачу не запропонували взяти участь у розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, чим було порушені його права на законність при розгляді справи та притягнення його до відповідальності у незаконний спосіб.
У зв'язку з чим вважає, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 недотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025 справу передано судді Абухіну Р.Д.
У судове засідання з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судових засідань був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 19 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 складено повістку №3489774 за якою ОСОБА_1 належить з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.05.2025 о 09:00 год.
Повістка №3489774 направлена 23.05.2025 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з номером відправлення 0610253704945.
Згідно трекінгу відправлення 0610253704945 повістка повернулася відправнику 04.06.2025 не врученою, з відміткою 30.05.2025 «одержувач відсутній за вказаною адресою».
18 червня 2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову №ЮР/2990/1 про адміністративне правопорушення, згідно якої військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, не прибув 29.05.2025 р. о 09:00 за повісткою №3489774 від 19.05.2025 для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виклик направлений рекомендованим поштовим відправленням №0610253704945. Про причини неявки протягом визначеного пунктом 24 Порядку №560 терміну не повідомив.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КупАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Копія постанови вручена ОСОБА_1 18.06.2025, про що свідчить відповідний запис з підписом на постанові.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
У ч. 2 ст. 77 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
У ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 463/1352/16-а.
У вину ОСОБА_1 інкримінується неявка по повістці про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 29.05.2025 о 09:00 год.
Тому, на ІНФОРМАЦІЯ_6 покладається обов'язок довести, що ОСОБА_1 було належним чином вручено повістку.
Згідно п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду
Обов'язок з'являтися за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, що визначені у повістці виникають виключно у випадку, коли така повістка була вручена у встановленому законом порядку.
Особливості вручення повістки регулюються Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560.
Згідно Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16.05.2024, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
У повістці зазначаються:
прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
місце, день і час явки за викликом;
підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису;
реєстраційний номер повістки;
роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
У п.41 зазначеної постанови вказано, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно п.47 Постанови, у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 29 травня 2025 року засобами поштового зв'язку.
Така ж дата зазначена у повістці.
Як вказувалося вище, повістка направлена на адресу ОСОБА_1 повернулася відправнику без вручення з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою», яка зроблена 30.05.2025, тобто через один день після того як позивач мав з'явитися до відповідача.
Дійсно, відмітка на поштовому відправленні про те, що адресат відсутній за вказаною адресою відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16.05.2024 є належним повідомленням особи про необхідність з'явитися до районного ТЦК та СП.
Проте, в даному конкретному випадку відмітка про відсутність ОСОБА_1 була проставлена 30.05.2025, а тому, станом на 29.05.2025 ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, з матеріалів справи, вбачається, що повістка не була направлена ОСОБА_1 завчасно у розумний строк у відповідності до п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року за №560.
Так, відповідно до ч. 3 п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року за №560 «Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Отже, 23 травня 2025 року відповідачем направлено повістку з викликом на 29 травня 2025 року, чим було порушено 7-денний строк для явки після вручення. Більш того, відповідачем не дотримано вимоги Постанови про направлення такої повістки із викликом, в частині направлення її протягом 48 годин (двох діб) після підписання.
Тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 за викликом, у суду відсутня можливість встановити наявність у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, що передбачений ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Щодо стягнення судових витрат.
Згідно ч.1 ч.3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року (справа №543/775/17) встановлено, що в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст.ст.287, 288 КУпАП, як в інших справах, які розглядаються судом у порядку адміністративного позовного провадження, слід застосуватист.ст.2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви у цих правовідносиних не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення, він складає за подання такої позовної заяви 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн, а тому у зв'язку із задоволення позову про скасування постанови та закриття провадження у справі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі встановленому законом, тобто 605,60 грн.
Також представник позивача Поліщук Д.О. просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у цій справі у розмірі 8 000 грн, однак на підтвердження витрат про правову допомогу надав лише ордер серії №1535898.
Згідно з вимогами ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
7. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, сторона має документально довести, що вона понесла витрати на правову допомогу, шляхом надання договору на правову допомогу, акту приймання-передачі наданих послуг, платіжних документів про оплату таких послуг, розрахунку таких витрат
Витрати на правову допомогу документально не доведені.
Тому, у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у цій справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 247, 287-293 КпАП України, ст.ст. 243-246,250, 251, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №ЮР/2390/1 від 18 червня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНКОПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Р.Д. Абухін
14.08.25