Справа № 496/2164/25
Провадження № 2/496/2052/25
30 липня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря - Рябової А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до
відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, місце знаходження за адресою: індекс 01042, Київська область, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору 1: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чулоський Володимир Анатолійович, місце знаходження за адресою: АДРЕСА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору 2: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Долинський Микола Миколайович, місце знаходження за адресою: індекс 65020, Одеса область, м. Одеса, вул. Ковальська, буд. 14,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору 3: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Носенко Сергій Борисович, місце знаходження за адресою: індекс 65003, Одеса область, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 103, оф. 203,
вимоги позивача: про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
позивач - повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив,
представник відповідача та третя особа - повідомлені належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явилися, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили, -
І. Виклад позиції позивачки та заперечень відповідача.
1. 14.04.2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника, звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(далі - відповідач та/або ПАТ «Укрсоцбанк»), з залученням третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чулоський Володимир Анатолійович (далі - третя особа 1), приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Долинський Микола Миколайович (далі - третя особа 2), приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Носенко Сергій Борисович (далі - третя особа 3),з вимогою про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Чулоським В.А., 04.09.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 17816, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 674278,92 гривень за рахунок іпотечного майна, таким, що не підлягає виконанню, стягнення судового збору та витрат на правову допомогу.
2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в листопаді 2021 року йому стало відомо, що на примусовому виконанні у третьої особи 3 перебуває ВП № 59842646 з примусового стягнення з позивача основної винагороди № 5613993, на користь третьої особи 2 у якого на виконанні перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого 04.09.2017 року третьою особою 1, зареєстрованого в реєстрі за № 17816 про стягнення з позивача за рахунок іпотечного майна, на користь відповідача заборгованості в розмірі 674278,92 гривень, за кредитним договором № 2008/13-1- 08/485 від 08.10.2008 року, забезпеченим іпотекою згідно іпотечного договору. Згідно з виконавчим написом № 17816 строк платежу за кредитним договором № №2008/13-1-08/485 від 08.10.2008 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 18.05.2016 року по 18.05.2017 року. Сума заборгованості складає 674278,92 гривень, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 457673,47 гривень; заборгованість за відсоткам - 216605,45 гривень. На думку представника позивача, виконавчий напис вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. В обґрунтування грубого порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, позивач зазначає, що нотаріусом був порушений сам порядок вчинення виконавчого напису, не було перевірено факт безспірності заборгованості, отримання боржником вимоги стягувача про погашення заборгованості. В зв'язку з вищевикладеним позивач, в особі представника, звернувся до суду.
3. Представник відповідача відзив на позов не надав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
4. До матеріалів позовної заяви стороною позивача долучено клопотання про витребування матеріалів цивільної справи. (а.с. 6)
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 року цивільна справа № 496/2164/25 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 7)
6. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
7. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.04.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 8-9)
8. Відповідач, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
9. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України - шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке було вручене 15.05.2025 року (а.с. 17), в судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, а від позивача заперечень проти проведення заочного розгляду справи не надходило, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.
10. Верховний Суд у своїй постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
11. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
12. Судом встановлено, що 08.10.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 , був укладений Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 2008/13-1-08/485-1 (на оплату страхових платежів), за умовами якого ОСОБА_1 також виступає позичальником за Договором кредиту № 2008/13-1-08/485 від 08.10.2008 року (Основний договір). (а.с. 24-26)
13. 08.10.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець), Луняченко Н.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу посвідчено Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 3158. (а.с. 27-29)
14. Відповідно до умов Іпотечного договору, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за Договором кредиту № 2008/13-1-08/485 від 08.10.2008 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем житловий будинок та земельну ділянку площею 0,172 гектарів, кадастровий номер 5121082400:02:001:0011, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (предмет іпотеки). Зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його повернення: повернення кредиту в сумі 55000,00 доларів США, що наданий для придбання предмету відповідно до Договорів купівлі-продажу, у строк та на умовах визначених Основним зобов'язанням, починаючи з листопада 2009 року (останній платіж жовтень 2018 року) з кінцевим терміном погашення заборгованості 07.10.2018 року.
15. 04.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 17816, про звернення стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 674278,92 гривень, за рахунок реалізації предмету іпотеки: житловий будинок та земельну ділянку площею 0,172 гектарів, кадастровий номер 5121082400:02:001:0011, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 30)
16. 28.03.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М.М. постановлено Постанову про відкриття провадження № 58749906 про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого 04.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 17816, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСоцбанк» на житловий будинок АДРЕСА_4 ; земельну ділянку загальною площею 0,172 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5121082400:002:001:0011, цільове призначення: для садівництва та обслуговування житлого будинку, господарських будівель і споруд, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» в загальному розмірі 674278,92 гривень. (а.с. 23)
17. 19.08.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Носенком С.Б. постановлено Постанову про відкриття провадження № 59842646 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Долинського М.М. основної винагороди у розмірі 67427,89 гривень. (а.с. 22)
18. 02.11.2021 року, в рамках ВП № 59842646, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Носенком С.Б. постановлено Постанову про арешт коштів боржника. (а.с. 21)
V. Оцінка Суду.
19. За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
20. Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» (тут і далі - в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
21. Частиною 3 цієї статті визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
22. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, чинний на момент вчинення нотаріальної дії Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).
23. Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
24. Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
25. Частиною 1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
26. Згідно з п. 2 Глави 16 Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі отримання письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчинюється.
27. Відповідно до п. 3 Глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі - Перелік документів). Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру, наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів.
28. За правилами ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
29. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 ЗУ «Про нотаріат»).
30. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
31. У п.п. 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено: «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 ЗУ «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений пп. 2.3. п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».
32. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду застосовано норми права та зроблено висновки щодо можливості вчинення виконавчого напису про звернення стягнення за іпотечним договором.
33. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
34. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
35. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений Порядком, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень, письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
36. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
37. З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
38. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження 14-706цс19).
39. Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
40. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
41. Необхідність визнання обов'язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію ст. 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
42. Так, вирішуючи питання стосовно застосування ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року (остаточне 13.04.2011 року) за заявою № 28924/04 у параграфі 50 зазначено, наступне «…суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28-36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
43. У п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00 від 25.10.2000 року, «Суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 року, Серія A, N 303-A, параграф 29).
44. Аналогічний висновок, висловлений Європейським судом з прав людини у п. 18 Рішення від 07.10.2010 року (остаточне 21.02.2011 року) у справі «Богатова проти України» (заява № 5232/04 від 27.01.2004 року).
45. Більш детальніше щодо застосування складової частини принципу справедливого судочинства - обґрунтованості судового рішення Європейський суд з прав людини висловився у п. 58 Рішення від 10.02.2010 року (остаточне 10.05.2011 року) у справі «Серявін та інш. проти України» (заява № 4904/04 від 23.12.2003 року), а саме «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27.09.2001 року).
46. Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
47. Частинами 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
48. За змістом ст.ст. 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
49. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
50. У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
51. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, щоналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
52. Як зазначено у ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
53. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.
54. Верховний Суд у Постанові від 02.10.2019 року у справі № 522/16724/16 (провадження № 61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
55. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
56. За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
57. Судом встановлено, що між позивачем, який в той же час є боржником та іпотекодавцем, та відповідачем, що в той же час є стягувачем та іпотекодержателем, 08.10.2008 року був укладений Іпотечний договір, посвідчений Луняченко Н.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 3158. У зв'язку з неналежним виконанням іпотекодавцем обов'язків по вищевказаному Іпотечному договору, 04.09.2017 року Чуловським В.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений Виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 17816.
58. Судом вжиті належні заходи задля забезпечення учасникам процесу можливості і часу своєчасно надати докази суду. Водночас, такі не надані з незалежних від суду причин.
59. З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, останній був вчинений з порушенням чинного законодавства. Таким чином суд позбавлений можливості надати оцінку виконавчому напису, що є предметом оскарження в даній справі, оскільки матеріали справи не містять належним чином завірених копій документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, що позбавило можливостей перевірити дотримання нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису та безспірність заборгованості за кредитним договором. Позивачем розмір заборгованості не оскаржується, а всі доводи сторони позивача зводяться до порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, що не знайшло своє відображення в матеріалах справи, оскільки Іпотечний договір, в забезпечення виконання якого нотаріусом був вчинений виконавчий напис, посвідчений нотаріально.
60. На підставі вище викладеного, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відсутні.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
61. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
62. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ-ї групи, що підтверджується копією Пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 .
63. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
64. Згідно ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 95, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 268, 274 ЦПК України, ст.ст. 258, 261 ЦК України, ст. 88 Закону України «Про нотаріат», суд -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чулоський Володимир Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Долинський Микола Миколайович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Носенко Сергій Борисович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- відмовити.
2. Судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
6. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
7. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
8. Повний текст рішення складено 30.07.2025 року.
Суддя О.П. Портна