Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/9352/19
Провадження № 1-кп/490/18/2025
28 квітня 2025 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
судді - ОСОБА_2
судді - ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
за участі прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6 /в режимі відеоконференції/
його захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12019150020001717 про обвинувачення
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України, -
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
І……Ухвалою суду від 31 січня 2025 року у справі призначена стаціонарна судова психолого-психіатрична експертиза, результати якої судом наразі не отримані.
II……Під час судового засідання прокурор просила про продовження строку дії раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/
1. В обґрунтування послалась про те, що ризики, які були враховані під час обрання цього запобіжного заходу, наразі не усунуті та не зменшились.
2. Обвинувачений відніс вирішення цього клопотання на розсуд суду.
При цьому зазначив, що вважає, що його належна процесуальна поведінка може бути забезпеченою й шляхом застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
3. Захисник у суді позицію свого підзахисного підтримав.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
1. Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні злочину за таких обставин
09.05.2019 близько 22.15 год., [він], перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживав разом із матір'ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В цей час, між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виникла сварка на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. Під час сварки, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 вийшли на балкон квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться на сьомому поверсі багатоповерхового будинку, де між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 продовжився словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел спрямований на вчинення умисного вбивства відносно ОСОБА_9 через особисті неприязні стосунки.
09.05.2019 близько 22.20 год., ОСОБА_9 перебуваючи на неостікленому балконі, квартири АДРЕСА_2 , яка розташована на сьомому поверсі багатоповерхового будинку, з метою реалізації свого раптово виниклого злочинного умислу направленого на умисне вбивство своєї матері ОСОБА_9 , виштовхав її обома руками з балкону. Від поштовху ОСОБА_6 , ОСОБА_9 повисла на перилах балкону, тримаючись обома руками.
ОСОБА_6 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на вчинення умисного вбивства відносно ОСОБА_9 , підійшов до останньої та розчепив своїми руками пальці рук, якими ОСОБА_9 трималась за перила балкону, після чого ОСОБА_9 впала на землю біля будинку. Від отриманих тілесних ушкоджень, внаслідок падіння з висоти, ОСОБА_9 померла на місці.
Вказані дії ОСОБА_6 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України.
2. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_10 від 11 травня 2019 року відносно ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05 липня 2019 року включно.
Подальшими ухвалами слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва та Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 31 січня 2025 року - до 01 квітня 2025 року включно.
Під час обрання цього запобіжного заходу та продовження строку його дії слідча суддя та суд виходила з існування ризиків того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальним провадженням іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
3. Розгляд цієї справи у Центральному районному суді міста Миколаєва відбувався таким чином.
3.1. Протягом періоду з 28 жовтня 2019 року до 25 січня 2022 року справа перебувала в провадженні колегії суддів у складі: головуючого - судді ОСОБА_11 , суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_12 .
3.2. Протягом цього періоду суд завершив підготовче провадження та розпочав судовий розгляд.
Протягом судового розгляду судом були отримані відомості про те, що обвинувачений як під час вчинення суспільно небезпечного діяння, так й - на момент розгляду справи судом страждає на шизоїдний розлад особистості/шизофреноподібний розладом внаслідок вживання алкоголю/ендогенним психічним захворюванням (Хворобою Бльойлера).
З огляду на таке суд, за клопотанням сторони захисту, ухвалою від 28 квітня 2020 року призначив у справі стаціонарну психолого-психіатричну експертизу, проведення якої було доручено відповідно до діючому на час порядку проведення цих експертиз, експертам Державній Установі "Науково-дослідний Інститут психіатрії МОЗ України та Київського міського центру судово-психіатричної експертизи.
В подальшому судом вживались заходи щодо організації проведення призначеної судом експертизи.
3.3. Рішенням Вищої Ради Правосуддя № 68/0/15/22 від 25 січня 2022 року суддя ОСОБА_12 була звільненою з посади в зв'язку із поданням заяви про відставку.
За такого розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду міста Миколаєва № 161від 14 лютого 2022 року було ухвалено про здійснення повторного автоматизованого визначення члена колегії суддів для розгляду цього кримінального провадження.
3.4. На виконання цього розпорядження 14 лютого 2022 року було здійснене повторне автоматизоване визначення члена колегії суддів для розгляду цього кримінального провадження, внаслідок чого членом колегії суддів був визначений ОСОБА_3 .
3.5. Протягом періоду з 14 лютого 2022 року до 08 серпня 2022 року судом, з огляду на те, що по справі проводилась призначена судом екпертиза, лише вирішувалось питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою.
3.6. Розпорядженням Голови Верховного Суду № 345/0/149-22 від 08 серпня 2022 року суддя ОСОБА_11 була відрядженою до Приморського районного суду м. Одеси.
За такого розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду міста Миколаєва № 765 від 12 серпня 2022 року було ухвалено про здійснення повторного автоматизованого розподілу цього кримінального провадження.
3.7. На виконання цього розпорядження 12 серпня 2022 року був здійснений повторний автоматизований розподіл цього кримінального провадження, внаслідок чого для розгляду цього кримінального провадження була визначена нова колегія суддів у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
3.8. Тим часом матеріали кримінального провадження визначеними судом експертними установами були повернуті суду в зв'язку з реорганізацією визначених судом експертних установ, внаслідок якої /реорганізації/ проведення дослідження у цих установах не видалось за можливе.
3.9. 07 вересня 2022 року члени колегії суддів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 заявили відвід від розгляду цього кримінального провадження, який ухвалою суду від 07 вересня 2022 року був задоволений.
За такого розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду міста Миколаєва № 851 від 13 вересня 2022 року було ухвалено про здійснення повторного автоматизованого розподілу цього кримінального провадження.
3.10. На виконання цього розпорядження 14 вересня 2022 року був здійснений повторний автоматизований розподіл цього кримінального провадження, внаслідок чого для розгляду цього кримінального провадження була визначена нова колегія суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
3.11. Далі судом ухвалено про етапування ОСОБА_6 до Державної Установи "Миколаївський слідчий ізолятор", після чого за клопотанням сторін суд розпочав судовий розгляд.
4. Новий судовий розгляд відбувався таким чином.
4.1. Протягом нового судового розгляду суд дослідив усі наявні в розпорядженні сторін докази.
4.2. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 січня 2025 року у справі призначена стаціонарна судова психолого-психіатрична експертиза, проведення якої доручене експертам Львівської філії Державної Установи «Інститут судової психіатрії» МОЗ України.
4.3. Наразі висновок експерта судом не отриманий; судом вживаються заходи задля організації проведення експертного дослідження.
5. Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 07 листопада 2023 року № 3429-IX), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ), від 23 липня 2024 року № 469/2024 (затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ), від 28 жовтня 2024 року (затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ), від 14 січня 2025 року № 26/2025 (затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
Щодо подальшого руху кримінального провадження.
1. Відповідно до частини 4 статті 332 Кримінального Процесуального Кодексу України
Після постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи судовий розгляд продовжується, крім випадків, якщо таке продовження неможливе до отримання висновку експерта.
2. Відповідно до статті 336 Кримінального Процесуального Кодексу України
Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі:
1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин;
…
4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України;
5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
/частина 1/
Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
/частина 2/
Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені цим Кодексом.
/частина 3/
…
Суд може постановити ухвалу про участь учасника кримінального провадження у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду…
Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов'язаний вручити такій особі пам'ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання.
/частина 7/
…
Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, тримається в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань, дії, передбачені абзацом другим частини сьомої цієї статті, здійснюються службовою особою такої установи.
Особа, яка тримається в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань, може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні такої установи за допомогою її технічних засобів та з використанням власного кваліфікованого електронного підпису.
У разі відсутності власного кваліфікованого електронного підпису участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції здійснюється з використанням електронного кабінету установи або кабінету її службової особи.
Технічну можливість участі у відеоконференції, належну якість зображення та звуку, інформаційну безпеку тощо забезпечує така установа.
/частина 9/
Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. Відео- та звукозапис відеоконференції зберігаються в матеріалах кримінального провадження в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
/частина 10/
Дистанційне судове провадження згідно з правилами цієї статті може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
/частина 12/
Щодо суті питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою
1. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під ставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м'який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
2. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
4. Відповідно до приписів статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
4.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
4.2. У рішенні від 19 березня 2024 року у справі «Parildak v. Turkey»1 Європейський Суд з Прав Людини, ґрунтуючись на своїй попередній практиці, виснував таке
Стаття 5 Конвенції гарантує фундаментальне право на свободу та безпеку. Це право має велике значення в «демократичному суспільстві» за духом Конвенції.
Кожен має право на захист цього права, тобто - не бути та не залишатись позбавленим свободи інакше, як відповідно до вимог пункту 1 статті 5. Перелік виключень, наведений у пункті 1 статті 5, є виключним та лише його вузьке тлумачення відповідає меті та завданням цього положення, гарантуючи, що ніхто не буде свавільно позбавленим волі.
Підпункт (с) пункту 1 статті 5 не вимагає, щоб слідчі органи зібрали достатні докази для висунення обвинувачення ані - під час арешту, ані - під час утримання під вартою в поліції. Метою допиту при затриманні відповідно до цього пункту є завершення розслідування шляхом підтвердження чи виключення конкретних підозр, що обґрунтовували арешт. отже, факти що є підставами для підозри, не мають бути того ж рівня, що ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку та навіть - для висунення обвинувачення
Менше з тим, «правдоподібність» підозр, якими має бути обґрунтований арешт, являє собою суттєвий елемент захисту, передбачений статтею 5 § 1 (с) Конвенції від свавільного позбавлення волі. Ось чому самої по собі «добросовісної» підозри недостатньо.
Слова «правдоподібні підстави» означають, що повинні існувати факти чи інформація, здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення. Те, що є «правдоподібним», залежить від сукупності обставин. … Таким чином, уряд-відповідач зобов'язаний повідомити Суду принаймні певні факти чи інформацію, здатну переконати його в тому, що існували вірогідні підстави підозрювати заарештовану особу у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «правдоподібність» також стосується порогу, якого має досягти підозра, щоби переконати об'єктивного спостерігача в правдоподібності звинувачень. Як правило, проблеми в цій сфері виникають на рівні фактів. Додатково до фактичного аспекту існування «імовірних підстав для підозри» у значенні статті 5 § 1 c) вимагає, щоб факти, на які посилаються, могли обґрунтовано вважатися такими, що підпадають під дію одного з розділів Кримінального кодексу, який стосується кримінальної поведінки. Таким чином, вочевидь не може бути «розумної підозри», якщо дії або факти, висунуті затриманому, не утворювали складу злочину в момент їх вчинення.
/пункти 55 - 62/
4.3. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув'язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов'язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув'язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
4.4. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
4.5. Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства».
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов'язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов'язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов'язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.
Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб
Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.
/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах
«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Стосовно подальшого руху цього кримінального провадження.
1. Наразі судом досліджені усі наявні в розпорядженні сторін докази.
При цьому без вирішення питання про психічний стан обвинуваченого ані - вирішення питання про подальший рух справи, ані - ухвалення рішення по суті висунутого обвинувачення не є можливими.
Відповідно до процитованих вище приписів статті 332 Кримінального Процесуального Кодексу України за таких обставин у судовому засіданні слід оголосити перерву.
2. Далі, суд має визначити дату та час наступного судового засідання.
З урахуванням тривалості проведення експертизи, тої обставини, що обвинувачений утримується під вартою та визначеної законом періодичності вирішення питання про доцільність його перебування під вартою суд вважає за необхідне оголосити перерву до 28 квітня 2025 року до 14:30 години.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.
1. Оскільки по справі здійснюється судовий розгляд, наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_6 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред'явленого обвинувачення.
Метою ж застосування запобіжного заходу відносно нього наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру.
2. Стосовно обставин цього кримінального провадження суд також відзначає, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей, здатних поставити під сумнів «правдоподібність» версії обвинувачення щодо вчинення вказаного в обвинувальному акті злочину.
З огляду на таке суд вважає, що для цілей вирішення питання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу висунуту йому «підозру» слід вважати «правдоподібною».
Стосовно наявності передбачених законом ризиків.
1. Враховуючи, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину під час іспитового строку, суд вважає наявним ризик того, що він може продовжити злочинну діяльність.
2. Враховуючи ж, що ОСОБА_6 усвідомлює, що у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину до нього може бути застосоване покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, суд вважає доведеним й наявність ризику того, що перебуваючи на волі, він може вдатись до дій щодо переховування від суду.
Та цей ризик наразі є особливо актуальним, адже для мети цього кримінального провадження мають бути вчинені дії, участь обвинуваченого у яких є обов'язковою.
3. Доведеність наявності ризику того, що обвинувачений може вдатись до переховування від суду, в свою чергу, доводить також наявність ризиків того, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема - ухилитись від проведення експертного дослідження.
Стосовно можливості запобігти цим ризикам шляхом обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
1. Оскільки обвинувачений обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів під час іспитового строку, суд приходе до висновку про те, що запобігти вчиненню ним нових злочинів без його ізоляції від суспільства не є можливим.
2. Суд також відзначає, що з огляду на стадію кримінального провадження обвинувачений дійсно може вчинити дії, які здатні істотно перешкодити судовому розгляду, зокрема - ухилитись від проведення експертного дослідження.
Запобігти ж такому інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, вочевидь не є можливим.
2. Суд також відзначає, що стан здоров'я обвинуваченого не дозволяє вважати гарантії, про можливість надання яких у разі звільнення з-під варти він стверджує, достатніми для забезпечення його явки до суду та виконання ним інших обов'язків у суспільстві.
Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисту слід відмовити.
Стосовно організації наступного судового засідання.
Обвинувачений наразі постійно перебуває у місцях попереднього ув'язнення; ситуація на території міста Миколаєва як не виключає, то ускладнює його доставку у судове засідання, а сутність питань, що прогнозовано мають вирішуватись під час наступного судового засідання є такими, вирішення яких участь обвинуваченого у судовому засіданні у режимі відео конференції ускладнити не здатна.
З огляду на таке на підставі статті 336 Кримінального Процесуального Кодексу України його участь у судовому засіданні слід забезпечити в режимі відеоконференції.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
1.У судовому засіданні оголосити перерву до 19 червня 2025 року до 11-00 години.
2.Клопотання прокурора - задовольнити
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 26 червня 2025 року включно.
3.Забезпечити участь обвинуваченого ОСОБА_15 у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Доручити адміністрації Державної Установи «Миколаївський слідчий ізолятор» забезпечити 19 червня 2025 року об 11-00 годині участь обвинуваченого ОСОБА_8 у судовому засіданні у режимі відео конференції, а також виконати дії, передбачені частиною 1 статті 345 КПК України.
Ухвала може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів.
Головуючий суддя = ОСОБА_16 =
Суддя = ОСОБА_17 =
Суддя = ОСОБА_18 =
1 - https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22sort%22:[%22kpdate%20Descending%22],%22itemid%22:[%22001-231602%22]}