Справа № 201/10016/25
Провадження № 1-кс/201/3585/2025
14 серпня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах - криміналіста СВ 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000587, від 22.04.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотання про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000587, від 22.04.2025 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В обґрунтування заявленого клопотання слідчий посилався на те, що слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях під процесуальним керівництвом прокурорів Донецької обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025050000000587, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.04.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Згідно з матеріалами кримінального провадження співробітником ФСБ РФ ОСОБА_6 , залучено до співробітництва громадян України, жителів Донецької та інших областей України для ведення підривної діяльності проти України, у тому числі збору та передачі інформації про переміщення та дислокацію сил оборони України вказаному представнику іноземної організації.
Так, збір вищевказаної інформації ОСОБА_6 налагоджено через мережу користувачів месенджеру «Telegram». З цією метою ОСОБА_6 використовує акаунт авторизований в месенджері «Telegram» з іменем « ОСОБА_7 », зареєстрований під номером телефону НОМЕР_1 ( ОСОБА_8 , з ідентифікатором НОМЕР_2 ), за допомогою якого збирає інформацію про переміщення та дислокацію сил оборони України.
Зокрема встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Дружківка Краматорського району Донецької області діючи умисно, з ідеологічних мотивів та метою надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України, використовуючи власний акаунт в месенджері «Telegram», авторизований під номером телефону НОМЕР_3 (з ідентифікатором НОМЕР_4 ), повідомив ОСОБА_6 у вказаний вище спосіб, інформацію про розміщення військової техніки та військовослужбовців Збройних Сил України, де вони несуть службу та здійснюють заходи з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
У своїй протиправній діяльності ОСОБА_5 використовував мобільний телефон з сім-карткою з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , на яку був зареєстрований акаунт в інтернет-месенджері «Telegram».
12.08.2025 о 14 год. 40 хв. ОСОБА_5 було затримано у порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КК України. Під час затримання, у ході особистого обшуку ОСОБА_5 , останній видав мобільний телефон «Redmi 9C NFC (M2006C3MNG)», серійний номер НОМЕР_5 , IMEI 1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 з сім карткою оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 .
Вищевказаний телефон після вилучення був запакований і опечатаний у спосіб, що унеможливлює доступ до його вмісту без пошкодження цілісності пакування. Цього ж дня, він на підставі постанови слідчого від 12.08.2025 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 22025050000000587.
13.08.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України - державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці: наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненій в умовах воєнного стану.
Як визначено у ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Враховуючи, що усі вищезазначені вилучені під час особистого обшуку речі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, то з метою забезпечення збереження речових доказів на них необхідно накласти арешт.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, якими є вищезазначені матеріальні об'єкти, вилучені під час проведення обшуку, для недопущення псування, зникнення, знищення, перетворення, пересування, передачі, відчуження і пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню виникла необхідність у накладенні арешту на вказані вище речі.
Приймаючи до уваги викладене, слідчий просить клопотання задовольнити.
Слідчий, захисник та власник майна у судове засідання для розгляду клопотання не з'явилися, про час та місце його розгляду повідомлені належним чином. Слідчий надав заяву про розгляд клопотання про арешт майна за їх відсутності.
Зважаючи на положення закону, враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Вивчивши матеріали клопотання та долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого погоджене прокурором підлягає задоволенню, виходячи з такого.
З матеріалів клопотання та доданих до нього документів слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях під процесуальним керівництвом прокурорів Донецької обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025050000000587, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.04.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Також, встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Дружківка Краматорського району Донецької області діючи умисно, з ідеологічних мотивів та метою надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України, використовуючи власний акаунт в месенджері «Telegram», авторизований під номером телефону НОМЕР_3 (з ідентифікатором НОМЕР_4 ), повідомив ОСОБА_6 у вказаний вище спосіб, інформацію про розміщення військової техніки та військовослужбовців Збройних Сил України, де вони несуть службу та здійснюють заходи з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
У своїй протиправній діяльності ОСОБА_5 використовував мобільний телефон з сім-карткою з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , на яку був зареєстрований акаунт в інтернет-месенджері «Telegram».
12.08.2025 о 14 год. 40 хв. ОСОБА_5 було затримано у порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КК України. Під час затримання, у ході особистого обшуку ОСОБА_5 , останній видав мобільний телефон «Redmi 9C NFC (M2006C3MNG)», серійний номер НОМЕР_5 , IMEI 1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 з сім карткою оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 .
Вищевказаний телефон після вилучення був запакований і опечатаний у спосіб, що унеможливлює доступ до його вмісту без пошкодження цілісності пакування. Цього ж дня, він на підставі постанови слідчого від 12.08.2025 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 22025050000000587.
13.08.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України - державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці: наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненій в умовах воєнного стану.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з положеннями ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, в ч. 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
Нормами чинного КПК України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
У відповідності до вимог ст. 171 КПК України, звертаючись з клопотанням про арешт майна, слідчий, прокурор має обґрунтувати свої вимог щодо наявності підстав для застосування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження викладених у клопотанні доводів.
Не доведення вказаних обставин, згідно з положеннями ч. 1 ст. 173 КПК України, є підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Сукупність наданих суду матеріалів містить достатньо підстав вважати, що виявлений та вилучений в ході особистого обшуку ОСОБА_5 , мобільний телефон «Redmi 9C NFC (M2006C3MNG)», серійний номер НОМЕР_5 , IMEI 1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 з сім карткою оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 є доказами у даному кримінальному провадженні.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту на вказане вище майно у зазначений спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що матеріали клопотання про арешт майна та додані до нього матеріали вказують, що вище зазначене майно може зберігати на собі сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на його відповідність ст. 98 КПК України.
Усі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу у судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Керуючись ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах - криміналіста СВ 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000587, від 22.04.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке використовувалось для злочинної діяльності і належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме:
1) мобільний телефон «Redmi 9C NFC» (M2006C3MNG), серійний номер НОМЕР_5 , IMEI 1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 з сім карткою оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 , оскільки існує сукупність підстав вважати, що вищевказані матеріальні об'єкти є доказами кримінального правопорушення, у зв'язку з чим вони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Виконання хвали слідчого судді про арешт майна покласти на слідчих слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, які входять в склад групи слідчих у кримінальному провадженні № 22025050000000587 від 22.04.2025.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1