Справа № 227/1769/24
(2/199/1255/25)
Іменем України
11 червня 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Богун О.О.
при секретареві Дубовик А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів на утримання дитини,-
Позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 2021 року перебувала із відповідачем у сімейних стосунках, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. В червні 2023 року позивачка завагітніла, а восени вони перестали спілкувалась через різні погляди на сімейне життя. ІНФОРМАЦІЯ_1 в позивачки народився син ОСОБА_3 , про що 01.03.2024 року Добропільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 28. У зв'язку з викладеним позивачка просить визнати відповідача батьком дитини та стягнути з нього аліменти.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11.06.2024 року по справі № 227/1769/24 прийнято ухвалу про відкриття загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08.08.2024 року по справі № 227/1769/24 прийнято ухвалу про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та зупинено провадження по справі на час проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 року № 2797/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області» змінено з 7 жовтня 2024 року територіальну підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024 року справу №227/1769/24 визначено головуючому судді Богун О.О.
Ухвалою суду від 13 грудня 2024 року постановлено прийняти цивільну справу №227/1769/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів на утримання дитини до свого провадження.
Ухвалою суду від 21 січня 2025 поновлено провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 20 березня 2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала свою позовну заяву та просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, в порядку передбаченому ч.ч. 8, 11ст. 128 ЦПК України. Не скористався правом надання відзиву на позовну заяву..
Представник третьої особи Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява, в якій просить розглянути справу за відсутності представника третьої особи.
Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 128 Сімейного кодексу України передбачено що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визначення батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визначення батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Статтею 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Конвенції про права дитини - дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 303/2609/17 від 16 вересня 2020 року «Висновок судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи є підставою для категоричного висновку для визначення батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-яких інших доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.»
Аналогічна позиція висвітлена в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Калачова проти Росії від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05.
Судом встановлено, що згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01 березня 2024 року Добропільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що вчинено актовий запис №28, батьками дитини зазначено - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 16).
Також допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 надали пояснення, в яких зазначили, що їм відомо про те, що позивачка та відповідач проживали разом однією сім'єю з 2021 року та це його дитина.
Ухвалами суду по справі за клопотанням позивача призначалась судова молекулярно-генетична експертиза, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи.
Проте, ухвали суду повернуті без виконання експертною установою, оскільки відповідач та третя особа не з'явилися для проведення експертизи, таким чином ухилився від участі в експертизі.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що "в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (KALACHEVA v. RUSSIA, N 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).
Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення факту ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з'ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-ц (провадження № 61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.
Такого ж висновку Верховний Суд дійшов в постанові у справі № 569/13821/18 від 18.02.2021.
Згідно § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Олссон проти Швеції" (№ 2) від 27 листопада 1992 року, №250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 та яка набула чинності для України 27.09.1991, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стверджуючи ці положення, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України встановлюють обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно вимог ч.ч.1,3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
За ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 61, 81, 200, 258, 263-268, 354 ЦПК України, ст.ст.128, 129, 134, СК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зобов'язати Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, внести відповідні зміни до актового запису про народження №28 від 01 березня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначивши його батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Прізвище, ім'я, по батькові, місце та дату народження залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 07 червня 2025 р. до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Богун
11.06.2025