06 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/2230/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Пустомитівської міської ради
Львівського району Львівської області - Гунька О. К.,
Товариства з обмеженою
відповідальністю «Піранья Тех» - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Піранья Тех»
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 (у складі колегії суддів: Якімець Г. Г. (головуючий), Бонк Т. Б., Бойко С. М.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2025 (суддя Яворський Б. І.)
у справі № 914/2230/24
за позовом Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піранья Тех»
про визнання недійсним пункту договору та стягнення 96 666,67 грн,
У вересні 2024 року Пустомитівська міська рада Львівського району Львівської області звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піранья Тех» (далі - ТОВ «Піранья Тех») про визнання недійсним пункту 3.3 договору про закупівлю від 10.04.2024 № 44, укладеного між Пустомитівською міською радою та ТОВ «Піранья Тех», в частині включення податку на додану вартість (ПДВ) до загальної ціни договору та стягнення 96 666,67 грн сплаченого ПДВ.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що включення відповідачем до ціни договору про закупівлю суми ПДВ суперечить положенням підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 178).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.01.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025, позов задоволено. Визнано недійсним пункт 3.3 договору про закупівлю товару від 10.04.2024 № 44, укладеного між Пустомитівською міською радою та ТОВ «Піранья Тех», в частині включення ПДВ до загальної ціни договору. Стягнуто з ТОВ «Піранья Тех» на користь позивача 96 666,67 грн сплаченого ПДВ. Здійснено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у червні 2025 року ТОВ «Піранья Тех» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2025, ухвалити нове рішення, який у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2025 у справі № 914/2230/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Піранья Тех» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2025 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.08.2025.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2025 у справі № 922/2824/24 зупинено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2025 у справі № 914/2230/24 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Пустомитівська міська рада у відзиві на касаційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
ТОВ «Піранья Тех» у судове засідання свого представника не направило.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ТОВ «Піранья Тех» ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що ТОВ «Піранья Тех» не зверталось до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ТОВ «Піранья Тех».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Пустомитівської міської ради, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням сесії Пустомитівської міської ради від 21.12.2023 № 2481 «Про затвердження та внесення змін до місцевих цільових галузевих соціально-економічних програм» затверджено Програму фінансової підтримки Збройних Сил України, реалізації заходів та робіт з територіальної оборони на 2024 рік.
27.02.2024 військова частина № НОМЕР_1 Міністерства оборони України звернулась до міської ради з проханням про надання допомоги у вигляді закупівлі обладнання радіоелектронної боротьби з протидії ворожим БПЛА, а саме: комплексу «Піранья-5 РАдК» (з розширеним діапазоном частот) та аналізатором типу «Дозор».
Пустомитівською міською радою на інформаційній системі «PROZORRO» оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2024-03-25-008475-a на закупівлю «Електронних бойових комплексів та засобів радіоелектронного захисту (Антидронний мобільний, п'ятидіапазонний переносний комплекс по купольному та спрямованому захисту PIRANHA-5HAD-R(RA) або еквівалент (код ДК 021:2015:35730000-0 - Електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту) очікуваною вартістю 580 000,00 грн.
За результатами процедури закупівлі, 10.04.2024 між ТОВ «Піранья Тех» (постачальник) та Пустомитівською міською радою (замовник) укладено договір про закупівлю № 44 з додатком (специфікацією), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати замовникові товари, а саме: ДК 021:2015: 35730000-0 - Електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту (Антидронний мобільний, п?ятидіапазонний переносний комплекс по купольному та спрямованому захисту PIRANHA-5HAD-R(RA) або еквівалент (код ДК 021:2015:35730000-0 - Електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту), закупівля здійснюється в рамках Програми фінансової підтримки Збройних Сил України, реалізації заходів та робіт з територіальної оборони на 2024 рік (для передачі військовим частинам Збройних Сил України), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), яка є його невід'ємною частиною (пункт 1.1).
Загальна вартість договору складає 580 000,00 грн з ПДВ; ПДВ - 96 666,67 грн, сума без ПДВ - 483 333,33 грн (пункт 3.3 договору).
Порядок здійснення оплати погоджено сторонами у розділі 4 договору.
Відповідно до пункту 5.5 договору постачальник зобов'язується виконати умови договору у визначеному обсязі, з належною якістю та у визначені договором строки. Зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність замовника у місці поставки та підписання видаткових накладних.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024.
10.04.2024 сторони підписали специфікацію (додаток № 1 до договору), у якій погодили найменування товару, що поставляється, кількість та ціну за одиницю товару, а також загальну суму 580 000,00 грн, в т. ч. ПДВ 96 666,67 грн.
На виконання умов договору 10.04.2024 відповідачем на підставі видаткової накладної № 23 передано у власність позивача товар на загальну суму 580 000,00 грн, в т. ч. 96 666,67 грн ПДВ. Накладна підписана та скріплена печатками обох сторін.
Вартість поставленого товару оплачена Пустомитівською міською радою у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.04.2024 № 182.
Рішенням Пустомитівської міської ради від 16.04.2024 № 2737 «Про передачу матеріальних цінностей комунальної власності Пустомитівської міської територіальної громади військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України» вирішено передати матеріальні цінності комунальної власності (товар) безоплатно з балансу Пустомитівської міської територіальної громади на баланс військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Факт передачі зазначеного вище товару військовій частині підтверджується актом приймання-передачі комунального майна у державну власність від 30.04.2024.
29.07.2024 Пустомитівська міська рада листом № 02-08/1314 звернулась до ТОВ «Піранья Тех», у якому просила надати товарну підкатегорію придбаного засобу згідно з УКР ЗЕД та повернути безпідставно сплачену вартість ПДВ за договором.
У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 21.08.2024 № 21/08-24 повідомив про відсутність обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування режиму звільнення відповідача від сплати ПДВ при здійсненні операції з постачання товару, що був предметом укладеного сторонами договору.
Зазначені обставини стали підставою для звернення Пустомитівської міської ради до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ураховуючи положення податкового законодавства дійшов висновку, що до операції з закупівлі товару за договором про закупівлю повинен застосовуватись розмір ПДВ за нульовою ставкою, оскільки умовами зазначеного договору чітко передбачено спрямованість товару - для забезпечення потреб Збройних Сил України з метою подальшої передачі цього товару військовим частинам Збройних Сил України, а отже положення договору про закупівлю (пункт 3.3) щодо включення до ціни договору суми ПДВ суперечать вимогам податкового законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними та відповідно для повернення відповідачем (продавцем) сплаченої позивачем (покупцем) суми ПДВ відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.
У поданій касаційній скарзі Пустомитівська міська рада на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалась на неврахування судами попередніх інстанцій при вирішені спору висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 908/2672/23, від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24.
Крім того, Пустомитівська міська рада підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, також зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, що є підставою для скасування судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.
Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Умови прийнятності касаційної скарги, за змістом норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, N 212-A, с.15, п.31).
Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.
ТОВ «Піранья Тех», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 908/2672/23, від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24.
Так, у справі № 908/2672/23 (за позовом прокурора в інтересах держави в особі уповноважених органів до товариства з обмеженою відповідальність про визнання недійсним договору в частині включення до договірної ціни суми ПДВ та стягнення суми, безпідставно сплаченої за договором у вигляді ПДВ), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, виходив зі змісту Постанови КМУ № 178 та норм підпункту «г» пункту 195.1.2 статті 195 розділу IV ПК України, та дійшов висновку, що основним критерієм для застосування нульової ставки ПДВ є цільове призначення товарів, спрямованих на забезпечення оборонних потреб та захисту національної безпеки, а не виключно перелік суб'єктів, зазначених у постанові, за умови, що зазначене випливає безпосередньо з предмету закупівлі та тексту договору.
У справі № 910/8235/24 (за позовом прокурора в інтересах держави в особі уповноваженого органу до товариства з обмеженою відповідальність про визнання недійсним пункту договору в частині включення до договірної ціни суми ПДВ та стягнення безпідставно сплачених грошових коштів у вигляді ПДВ), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, погодився з його висновком про недоведеність прокурором правових підстав для звільнення операцій щодо постачання товарів за оспорюваним договором від оподаткування ПДВ на підставі підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, з огляду на встановлені судом обставини відсутності сертифікату кінцевого споживача та відсутності визначення кінцевого отримувача товарів в умовах договору.
Разом з тим, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що умовами договору про закупівлю чітко передбачено спрямованість товару - для забезпечення потреб Збройних Сил України з метою подальшої його передачі військовим частинам Збройних Сил України (пункт 1.1), дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Отже, правовідносини у справі № 914/2230/24, що розглядається, та у справах № 908/2672/23, № 910/8235/24, на які посилається скаржника у касаційній скарзі, не є подібними, ураховуючи відмінні фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Також підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, ТОВ «Піранья Тех» зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.
Так, на обґрунтовування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ТОВ «Піранья Тех» посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів у випадку не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ «Піранья Тех» з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
Частиною 3 статті 332 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою від 10.07.2025 Верховний Суд зупинив виконання рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2025 у справі № 914/2230/24 до закінчення його перегляду в касаційному порядку, виконання зазначеного рішення слід поновити.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження у справі № 914/2230/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Піранья Тех» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2025, відкрите з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Піранья Тех» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2025 у справі № 914/2230/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2025 у справі № 914/2230/24 залишити без змін.
4. Поновити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2025 у справі № 914/2230/24.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко