12 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/22855/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,
та представників:
позивача - Жука Ю.О.,
відповідача - не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з'явився,
скаржника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Могил С.К.
у справі № 910/22855/17
за позовом Міністерства юстиції України
до Акціонерного товариства "К.Енерго"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотой мандарин Ойл"
про стягнення збитків,
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В. ухвалами від 07.07.2025 та від 28.07.2025 відкрив провадження за касаційними скаргами Міністерства юстиції України (далі - позивач; МЮУ) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; заявник) на ухвалені у справі рішення і призначив їх до розгляду на 12.08.2025.
У зв'язку із відпусткою судді Случа О.В., за розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.08.2025 № 32.2-01/1820, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/22855/17. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 (з урахуванням протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.2025) вказані вище касаційні скарги у справі № 910/22855/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.
У день судового засідання 12.08.2025 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про відвід судді Могил С.К. від розгляду справи № 910/22855/17.
Вказана заява про відвід обґрунтована тим, що з відкритих джерел, мережі Інтернет заявнику стало відомо про роботу судді ОСОБА_2 у вищому навчальному закладі, Президентом якого наразі є його родич, і в якому у 2020-2022 працював ОСОБА_1 та був звільнений з посади за власним бажанням; дружина судді тривалий час працює у засобах масової інформації, які також пов'язані з родичом судді. Заявник посилається на неузгодженість своєї позиції з позицією родича судді, що зумовило його звільнення та, що, на його думку, може впливати на неупередженість судді Могил С.К. під час розгляду його скарги. Вважає, що вказане є обставиною для відводу судді Могил С.К. з огляду на п. 5 ч. 1 ст. 35, ч. ч. 2, 3 ст. 38 ГПК України.
Оцінивши доводи, викладені у заяві про відвід судді Могил С.К., колегія суддів зазначає таке.
Законодавець у ст. 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" закріпив норму, відповідно до якої суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
У теорії права відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі.
У господарському процесі порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу регулює ст. 39 ГПК України. Так, відповідно до ч. 3 цієї статті, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи те, що заява про відвід судді Могил С.К. надана ОСОБА_1 у день судового засідання (12.08.2025), то питання цього відводу вирішується судом, який розглядає справу № 910/22855/17 (див. також ухвалу Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 910/14516/18).
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. ст. 35, 36 ГПК України.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у ст. ст. 35, 36 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи.
Частиною 1 ст. 35 ГПК України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм процесуального права, Верховний Суд в ухвалі від 25.03.2025 у справі № 910/4707/21 зазначив, що наведені норми передбачають обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка застосовується як джерело права, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
-"об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
За суб'єктивним критерієм особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. п. п. 49, 50 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Зміст об'єктивного критерію визначається, зокрема за такими аспектами:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. п. п. 27, 28, З0 рішення ЄСПЛ у справі "Фей проти Австрії" від 24.02.1993, п. 42 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000);
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (див. п. 64 рішення ЄСПЛ у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007);
- окремо від поведінки суддів необхідно визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. п. п. 29, 31 рішення ЄСПЛ у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010);
- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про небезсторонність суду (див. п. 38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" від 10.06.1996).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді може не тільки викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й бути пов'язана з питанням його/її особистих переконань (суб'єктивний критерій (див. п. 119 рішення ЄСПЛ у справі "Кіпріану проти Кіпру" від 15.12.2005).
В ухвалі від 25.03.2025 у справі № 910/4707/21 Верховний Суд зазначив таке:
- ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід. Особа, яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Відвід має бути вмотивованим, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу;
- зважаючи на приписи ч. 4 ст. 38 ГПК України, твердження про упередженість та/або небезсторонність судді має бути доведене за конкретною обставиною саме заявником, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи. Лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність;
- не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, що не підтверджені належними й допустимими доказами (див. також постанову Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 910/11751/23).
Врахувавши вищевикладене, розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Могил С.К. у цій справі, дослідивши викладені в ній аргументи та долучені матеріали, Верховний Суд дійшов висновку, що ця заява не містить належного обґрунтування й доказів, які б свідчили або могли свідчити про наявність заінтересованості судді Могил С.К. у результаті розгляду справи № 910/22855/17, можливого сумніву в неупередженості чи об'єктивності судді під час розгляду цієї справи відповідно до ст. 35 ГПК України. Вказані у заяві доводи зводяться лише до припущення щодо упередженості та необ'єктивності судді, відсилок до публікацій в мережі Інтернет, є декларативними, не можуть бути підставою для відводу, не є і не можуть викликати сумнів щодо безсторонності та неупередженості судді (див. також ухвали Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 120/1966/21-а, від 02.07.2025 у справі № 420/1683/25).
Викладені у заяві доводи не можна розцінювати як доказ сформованої упередженої позиції.
Проаналізувавши доводи заяви, Верховний Суд дійшов висновку, що заявник не довів, що суддя Могил С.К. підлягає відводу з наявності підстав, встановлених ст. 35 ГПК України. Отже, у задоволенні заяви про відвід судді Верховного Суду Могил С.К. від розгляду справи № 910/22855/17 необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 35, 38, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Могил С.К. від розгляду справи № 910/22855/17 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Мачульський Г.М.