14 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/389/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги комунального некомерційного підприємства "Дергачівська центральна лікарня" Дергачівської міської ради Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025
у справі № 922/389/25
за позовом комунального некомерційного підприємства "Дергачівська центральна лікарня" Дергачівської міської ради Харківської області
до комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф"
про стягнення коштів,
Комунальне некомерційне підприємство "Дергачівська центральна лікарня" Дергачівської міської ради Харківської області (далі - КП "Дергачівська центральна лікарня", позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (далі - КП "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", відповідач) про стягнення з останнього заборгованості з відшкодування витрат на оплату комунальних послуг за 2022, 2023 роки у загальному розмірі 412 988,99 грн, з них: заборгованість за 2022 рік - 135 025,51 грн, заборгованість за 2023 рік - 277 963,48 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29.04.2025 у справі № 922/389/25 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості з відшкодування витрат на оплату комунальних послуг за 2022, 2023 роки у розмірі 412 988,99 грн (з них: заборгованість за 2022 рік - 135 025,51 грн, заборгованість за 2023 рік - 277 963,48 грн) та судовий збір.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі № 922/389/25, зокрема: рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2025 у справі № 922/389/25 скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2025 у справі № 922/389/25 скасовано; у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
КП "Дергачівська центральна лікарня" 01.08.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі № 922/389/25, а рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2025 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2025 у справі № 922/389/25 залишити в силі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги КП "Дергачівська центральна лікарня" у справі № 922/389/25, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Позов подано у 2025 році. Предметом позову у справі № 922/389/25 є стягнення 412 988,99 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000,00 грн).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
У касаційній скарзі скаржник посилається на випадок передбачений підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України; зазначає, що КП "Дергачівська центральна лікарня" є кластерним закладом охорони здоров'я, що надає більші за кількістю й вужчі медичні послуги населенню на відміну від загального закладу охорони здоров'я; лікарня є багатопрофільним закладом, який спроможний надавати медичну допомогу більше 120 тисячам осіб; якісна діяльність лікарні забезпечується, з поміж іншого, кваліфікованим медичним персоналом, матеріально-технічною базою та належним фінансуванням, завдяки чому заклад залишається спроможним надавати своєчасну та ефективну медичну допомогу пацієнтам, упроваджувати сучасні методики лікування, підтримувати високі стандарти безпеки та комфорту навіть в умовах воєнного стану та постійної небезпеки обстрілів, оперативно реагуючи на виклики, пов'язані з надзвичайними ситуаціями; безперебійне функціонування КП "Дергачівська центральна лікарня" становить для мешканців прикордонних громад виняткове значення, адже лікарня є єдиним кластерним закладом, що обслуговує мешканців сусідніх прикордонних територій у межах Харківського і Богодухівського районів, які щодня потерпають від обстрілів; також зазначає про те, що суд апеляційної інстанції у цій справі неправильно застосував норм матеріального права та порушив норми процесуального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) та просить прийняти касаційну скаргу до розгляду.
Розглянувши міркування наведені у касаційній скарзі та зміст судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження.
Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Верховний Суд виходить з того, що вжите законодавцем словосполучення "виняткове значення" для учасника справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
За оцінкою Верховного Суду, касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містить переконливих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес та виняткове значення для скаржника, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням суду апеляційної інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду цієї справи та до власного викладення обставин справи стороною у справі щодо переоцінки доказів, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції. При цьому в оцінці наявних аргументів скаржника Суд враховує суб'єктивний склад учасників процесу, предмет спору і характер спірних правовідносин у межах цієї конкретної справи.
Поряд з цим Суд зауважує, що посилання скаржника на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України саме є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, натомість, не є доводами, які у розумінні підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадків, які дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Тож тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.
Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП "Дергачівська центральна лікарня" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі № 922/389/25, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального некомерційного підприємства "Дергачівська центральна лікарня" Дергачівської міської ради Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі № 922/389/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов